зміст поняття "громадянське суспільство", визначити його риси як суспільства ідеального правового типу;
* з'ясувати поняття та сформулювати характерні риси державної влади в громадянському суспільстві, охарактеризувати еволюцію державної влади в умовах формування громадянського суспільства в Україні;
* визначити теоретичні основи функціонування громадських організацій, їх місце і роль у формуванні та розвитку громадянського суспільства;
* встановити найважливіші критерії та провести класифікацію громадських організацій, виокремити головні правові засади створення і діяльності громадських організацій, які б сприяли ефективнішому їх функціонуванню;
* проаналізувати правову базу створення і діяльності громадських організацій в Україні, її недоліки і прогалини;
* визначити межі, в яких держава та її органи можуть легітимно регулювати й контролювати діяльність громадських організацій;
* обґрунтувати основні напрями вдосконалення законодавчої бази діяльності громадських організацій з метою їх реального повноцінного функціонування в умовах громадянського суспільства.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що становлять процес формування в Україні громадянського суспільства, правова взаємодія громадянського суспільства з державою.
Предметом дослідження є теоретико-правові основи і практика функціонування громадських організацій у процесі формування та розвитку громадянського суспільства в Україні, стан та перспективи їх правового забезпечення, юридичне визначення меж втручання держави у створення і діяльність громадських організацій.
Методологічну та теоретичну основу становлять філософсько-світоглядні, загальнонаукові, спеціальнонаукові та конкретнонаукові методи і принципи, які відповідають меті й завданням наукового дослідження. У процесі їх вирішення автор намагалася виходити з принципів діалектики, обґрунтованості, об'єктивності, системності. Підхід до досліджуваних суспільних процесів здійснювався з урахуванням реальних умов, часу та рівня морально-етичного й духовного розвитку суспільства.
Використано також проблемно-теоретичний та логічний методи, які сприяли цілісному сприйняттю об'єкта дослідження і всебічному аналізу зв'язку між окремими елементами в рамках цілого.
За допомогою історико-цивілізаційного методу забезпечувався розгляд динаміки історичного розвитку громадянського суспільства та його відносин з державою (під
розділи 1.2., 1.3.); на підставі порівняльно-правового методу проводилася класифікація державно-правових явищ, зокрема громадських організацій (під
розділ 2.2.), обґрунтовувався їхній взаємозв'язок та історична послідовність; з використанням методу раціональної критики проаналізовано сутність законодавчих документів і проведено вияв колізій та інших негативних явищ у текстах нормативно-правових актів (під
розділ 2.3.); спеціально-юридичний метод сприяв конкретизації юридичних понять, визначенню специфічних ознак правових явищ (під
розділи 1.3., 2.1.); метод правового моделювання сприяв відтворенню наявної реальності взаємовідносин держави і громадянських організацій та їх модифікацій (під
розділ 2.4.,
розділ ). У роботі використовувалися й інші методи наукового дослідження.
Теоретичною основою дисертаційної роботи стали праці вітчизняних і зарубіжних вчених, а також висновки щодо експериментально зібраних статистичних даних.
Під час дослідження аналізувалися статистичні дані з функціонування громадських організацій як в Тернопільській області, так і загалом в Україні, результати загальнонаціонального опитування громадської думки, що проводилися соціологічними фірмами, а також дані, отримані при анкетуванні респондентів різного віку (які за своїми соціально-демографічними характеристиками репрезентують доросле населення), проведеному з метою вивчення ставлення населення до громадських організацій та участі у їх діяльності.
Перспектива дослідження взаємовідносин громадських організацій і держави в умовах формування громадянського суспільства була відзначена працями вчених-юристів, хоча в Україні недостатньо фундаментальних наукових праць із зазначеної проблематики, а лише деякі її аспекти стали предметом окремих наукових досліджень. Зокрема низка робіт присвячена дослідженню загальних теоретичних аспектів сучасного громадянського суспільства, серед яких слід виокремити праці українських дослідників (І. Воронов, А. Грамчук, В. Денисенко, Т. Довгунь, А. Карась, С. Кириченко, Т. Ковальчук, А. Колодій, О. Костенко, В. Кратюк, М. Патей-Братасюк, І. Пасько, С. Рябов, В. Селіванов, В. Сіренко, В. Тимошенко, С. Тимченко, Г. Щедрова та ін.) і зарубіжних авторів (Е. Арато, А. Володін, Г. Єськов, Дж. Кін, І. Кальной, Д. Коген, Ю. Габермас, Ю. Литвиненко та ін.).
Потрібно виділити наукові розвідки провідних вчених, які відбуваються з -х років ХХ ст., які спрямовані на переосмислення традиційних підходів до аналізу проблем теорії права та держави, філософії права, політології на посттоталітарному етапі розвитку суспільства та мають важливе методологічне значення (С. Алексеєв, В. Бабкін, С. Бобровник, А. Венгеров, В. Гаєць, В. Горбатенко, Р. Гринюк, С. Гусарєв, О. Долженков, В. Євдокимов, А. Заєць, О. Зайчук, М. Козюбра, А. Колодій, В. Копейчиков, В. Котюк, Л. Кравченко, М. Кравчук, В. Кремень, І. Кресіна, В. Нерсесянц, Ю. Оборотов, Н. Оніщенко, О. Онищенко, П. Рабінович, Ф. Рудич, М. Рябчук, Ю. Саєнко, А. Селіванов, В. Селіванов, О. Скакун, О. Скрипнюк, О. Сурілов, О. Тихомиров, В. Ткаченко, Ю. Тодика, М. Томенко, В. Цвєтков, М. Цвік, М. Цимбалюк, В. Шаповал, Ю. Шемшученко та інші вчені).
На розв'язання проблем, пов'язаних зі створенням, функціонуванням об'єднань громадян, спрямовували увагу в контексті своєї тематики такі науковці: О. Ващук (їх конституційно-правовий статус), Є. Додіна (їх адміністративно-правовий статус), Л. Кормич, Д. Шелест (політичні аспекти діяльності об'єднань громадян), М. Новіков (правовий статус переважно правозахисних об'єднань), О. Гейда, В. Примуш (суто політичні партії), В. Купрій, В. Надрага, О. Хуснутдінов (державно-управлінський аспект), В. Перевалов, І. Рожко, А. Щиглик, Ц. Ямпольська (дослідження громадських організацій часів Радянського Союзу, що представляють інтерес для критичного, порівняльного аналізу), Н. Гаєва, І. Кичко, О. Максименко (окремі публікації з деяких питань правового регулювання об'єднань громадян) та інші. З точки зору практики у цій сфері працюють М. Дейчаківський, І. Підлуська, О. Сидоренко, Л. Шара, Ю. Шкарлат та ін.
Проблему меж державної влади в контексті правового впливу на суспільство досліджували у своїх працях О. Богінич, О. Верник, М. Козюбра, П. Куфтирєв, А. Машков, І. Панкевич, В. Самохвалов, Т. Чехович та інші науковці.
Такі вагомі і актуальні напрацювання науковців не вичерпали можливостей дослідження широкого кола питань, що виникають у процесі формування громадянського суспільства в Україні. Дана дисертаційна робота є однією з перших спроб ґрунтовного, систематизованого дослідження теоретико-правових засад функціонування громадських організацій, їх взаємовідносин з державою в умовах становлення і розвитку громадянського суспільства в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів. Найсуттєвішими результатами дисертаційного дослідження, яким властиві елементи наукової новизни, є такі положення та висновки.
Уперше:
* сформульовано поняття громадських організацій як сукупності добровільних, суспільно корисних, сталих і свідомо скоординованих для досягнення загальної мети соціальних зв'язків та відносин між індивідами, які об'єднуються для спільного задоволення своїх потреб та інтересів, є головною сполучною ланкою між державою та громадськістю у межах єдиного правового поля. Виходячи з цього, громадські організації виконують важливі завдання: вони є активними контролерами дій влади, узгоджують, відображають та артикулюють безліч особистих інтересів громадян, лобіюють інтереси суспільства чи його окремих груп в процесі ухвалення владних рішень, забезпечують його інтеграцію, зміцнюють комунікативні зв'язки, здійснюють інформативну функцію тощо. Проведена класифікація громадських організацій, що дає загальну картину їхньої існуючої мережі, визначає найбільш розвинені форми суспільної активності;
* сформульовано висновок про те, що межі державного регулювання функціонування громадських організацій визначаються справедливістю, самоврядністю, невідчужуваними правами людини на свободу об'єднань, необхідністю дотримання загальнодозвільних принципів, а також диференціюються: а) за специфікою змісту діяльності організації; б) за предметом нормативного закріплення; в) за статусом учасника громадської організації;
* обґрунтовано авторське бачення вдосконалення взаємовідносин держави і громадських організацій у процесі становлення в Україні громадянського суспільства. Доцільно: а) прийняти консолідований Закон України "Про громадські організації в Україні", який систематизував би нормативно-правові акти щодо створення і діяльності різних видів громадських організацій, чітко регламентував би порядок утворення, діяльності та ліквідації громадських організацій, межі контролю з боку державних органів; б) нормативно закріпити можливість додаткового регулювання окремих питань за допомогою корпоративних норм, які містяться у статутах та інших документах громадських організацій, а також договірного нормативно-правового регулювання; в) реформувати систему оподаткування, заохочуючи таким чином фінансування діяльності громадських організацій вітчизняними бізнесовими структурами.
Удосконалено:
* класифікацію та зміст принципів функціонування і розвитку громадських організацій з поділом їх на загальносоціальні, нормативні принципи, принципи створення та діяльності, юридичне закріплення яких сприятиме процесу формування громадянського суспільства;
* систематизацію основних недоліків правової бази, що регламентує порядок створення і функціонування громадських організацій в Україні: роздрібненість, неекономічність законодавства про громадські організації; дублювання основних положень у загальному та у спеціальних законах, що значно знижує їх ефективність і дієвість; прогалини у законодавстві, нечіткість окремих положень; відсутність механізмів реалізації законодавчих норм; поглиблено аналіз цих недоліків та сформульовано пропозиції щодо шляхів їх усунення;
* класифікацію факторів, що сповільнюють розвиток громадянського суспільства в Україні, зокрема громадських організацій, з їх поділом на об'єктивні й суб'єктивні, внутрішні та зовнішні, правові, фінансові, соціальні, ідеологічні, моральні. Найсуттєвіша перепона - відсутність позитивної мотивації держави у роботі громадських організацій, частково через загрозу контролю за її діями з боку останніх.
Набуло подальшого розвитку:
* положення про те, що інститут громадянського суспільства, генезис якого відбувався протягом тисячолітньої історії, доцільно сприймати як складну багаторівневу систему невладних зв'язків та структур, сукупність громадських інститутів, сформованих на добровільних засадах, котрі діють на основі самоврядування у межах законодавства та через які індивіди реалізують свої основні невідчужувані права і свободи, як соціальне утворення, що може протистояти етатистським тенденціям з боку держави, а також домагатися рівноваги з державною владою.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертаційній роботі висновки та теоретичні положення можуть сприяти подальшому розвитку науки теорії права і держави. Проведене у роботі дослідження взаємовідносин держави і громадських організацій дає можливість чіткіше визначити межі нормативно-правового регулювання функціонування громадських організацій, виявити прогалини і негативи чинних нормативних документів з цього питання, а отже, є важливим для вдосконалення чинного законодавства. Подані висновки, обґрунтування, узагальнення дають змогу диференційовано підійти до оцінювання процесу формування громадянського суспільства та правової державності в Україні.
Сформульовані висновки будуть корисні при виборі оптимальних шляхів розбудови громадянського суспільства в Україні, дадуть можливість обрати найкращу модель взаємовідносин держави і громадських організацій, уникнути різноманітних негативних тенденцій та явищ.
Теоретичні положення дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету від р.), можуть бути використані при підготовці відповідних
розділів підручників та навчальних посібників з теорії права і держави, конституційного права, навчально-методичної літератури, лекцій тощо. Результати дослідження є також корисними у практичній діяльності державних органів (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльності управління сім'ї, молоді та спорту Тернопільської міської ради від р. № /-).
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки, що містяться у роботі, обговорювалися на кафедрі теорії та історії держави і права Київського національного університету ім. Т. Шевченка, кафедрі теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ, оголошувались на наукових конференціях (Щорічні міжвузівські конференції ЮІ ТАНГ "Актуальні проблеми правознавства" р., р., р., р., р.; Всеукраїнська науково-практична конференція "Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи", м. Тернопіль, р., р.; Регіональні міжвузівські наукові конференції молодих вчених та аспірантів "Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України", Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, р., р., р., р.; "Молодь в юридичній науці" Другі осінні юридичні читання, м. Хмельницький, р., Треті осінні юридичні читання, м. Хмельницький, р., Четверті осінні юридичні читання, м. Хмельницький, р., П'яті осінні юридичні читання, м. Хмельницький, р.; Всеукраїнська наукова конференція "Юридичні читання молодих вчених", Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, р.; Дні науки НаУКМА, ХІІ Щорічна наукова конференція "Україна: людина, суспільство, природа", р.; Міжнародна науково-практична конференція "Взаємодія молодіжних громадських організацій та органів влади в реалізації молодіжної політики", м. Харків, р., Міжнародна науково-практична інтернет-конференція "Забезпечення реалізації прав людини", вересня р. - www.lex-line.com.ua та ін.).
Публікації. Результати дослідження викладені у публікаціях (загальним обсягом близько , друкарських аркушів), з яких вміщено у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Виходячи з поставленої мети, завдань, враховуючи характер, обсяг та зміст даного наукового дослідження, а також логіку викладу проблеми, структурно воно містить: вступ, основну частину, що складається з
розділів, які охоплюють під
розділів, висновки, список
- Київ+380960830922