РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ МОЛОДШОГО
СПЕЦІАЛІСТА
2.1. Принципи побудови змісту професійного навчання
Зміст навчання - це цілісна система, яка нерозривно пов'язана з самим процесом навчання.
Навчання - суспільно-організований нормований процес постійної передачі попередніми наступним поколінням соціально-значущого досвіду, який в онтогенетичному плані є процесом становлення особистості відповідно до генетичної і соціальної програми. Цей процес характеризується такими компонентами:
* засвоєнням досвіду (у формуванні знань і умінь, вихованням якостей поведінки, фізичним і розумовим розвитком);
* базовими сторонами культури, що передаються; пізнавальна, моральна, трудова, комунікативна, естетична, фізична [130, с.26-33].
У змісті освіти виділяють три наскрізні галузі: загальна і спеціальна освіта, які на перетині формують політехнічну освіту.
Зміст професійної підготовки - це категорія, що задається. Вона повинна відповідати системі професійних знань і умінь, вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики молодшого спеціаліста.
Визначення системи професійних умінь і навичок, аналіз та моделювання майбутньої професійної діяльності молодшого спеціаліста є основною передумовою формування змісту його професійної підготовки.
Враховуючи те, що навчальна інформація реалізується в процесі викладання та шляхом самостійної роботи студента, надзвичайно важливо правильно встановити склад, зміст та обсяг цієї інформації, в якій потрібно забезпечити комплекс завдань студенту, для того, щоб він оволодів відповідними вміннями та навичками.
Проведений В.С.Ледньовим [130, с.58-82] аналіз змісту навчання засвідчив, що основними його чинниками є:
* усвідомлена потреба і значимість всестороннього розвитку; формування якостей особистості, які не залежать від конкретних предметів діяльності;
* врахування структури об'єкта вивчення - одного з конкретних видів діяльності;
* зв'язок теорії з практикою.
С.Я.Батишев [231, с.231-251] вважає, що проектування змісту навчання повинно здійснюватись на двох рівнях: спочатку на федеральному рівні на основі федеральних компонентів освітніх стандартів розробляється комплект структурних елементів змісту навчання, на основі якого формується блочно-модульна навчальна програма, а потім на її основі будується зміст навчання на регіональному рівні. При цьому на регіональному рівні зміст структурних елементів, що входять у блочно-модульну навчальну програму, попередньо уточнюється відповідно до національно-регіонального компонента стандарту й особливостей навчання в даній освітній установі. Блочно-модульна навчальна програма може розроблятися і на регіональному рівні, при цьому основою для цього є комплект стандартних структурних елементів, що включають федеральний і національно-регіональний компоненти стандарту. Такий підхід дозволяє врахувати в робочій навчально-програмній документації федеральний компонент державного стандарту при одночасній орієнтації на потреби регіонального (місцевого) ринку праці.
При доборі змісту навчання за фахом враховуються принципи інтегративності: уточнюється, до якої професії відноситься спеціальність, до якої групи споріднених професій відноситься, у свою чергу, професія, до якого виробництва (виду діяльності) відноситься дана група професій. Аналіз відібраного в конкретному напрямку змісту навчання проводиться ступенево "зверху вниз".
Верхня ступінь відповідає галузям і підгалузям економіки, окремим видам виробництва чи видам діяльності. Середня ступінь відповідає групам професій; нижня ступінь відповідає окремим професіям, спеціальностям.
Такий підхід дозволяє підійти до рішення проблеми створення навчально-програмної документації для професійного навчання "не знизу" - на рівні однієї професії чи спеціальності, як це мало місце дотепер, а "зверху", на основі цілісної структури змісту професійної освіти в рамках конкретного напрямку (галузі, підгалузі, виробництва, виду діяльності).
Структурування відібраного змісту навчання на макрорівні здійснюється за допомогою блочно-модульного підходу.
Блочно-модульний підхід (за назвами основних структурних елементів) дозволяє виділити конкретного "носія" змісту навчання, за допомогою якого забезпечується гнучкість системи професійної освіти, її адаптивність до соціально-економічних умов, що змінюються.
Процес формування змісту навчання знаходиться в постійному пошуку та змінах. Ця проблема досліджена в наукових працях Б.С. Гершунського, С.У. Гончаренко, І.Я. Лернера, Н.Г. Ничкало, М.М. Скаткіна, Н.Ф. Тализіної та ін.
Однак, на сьогодні проблема змісту професійного навчання з використанням принципу інтеграції у процесі підготовки молодшого спеціаліста висвітлена недостатньо. Саме тому розроблення методологічних підходів до створення змісту професійного навчання з використанням принципу інтеграції є важливою психолого-педагогічною проблемою в підготовці молодшого спеціаліста.
Як показав аналіз навчальних планів та програм, відбір інформації в межах тієї чи іншої навчальної дисципліни не завжди відповідає потрібному професійному спрямуванню. Причиною цього є те, що спочатку визначають предмети, їх обсяг, співвідношення між теоретичним і практичним навчанням, а потім розробляються навчальні програми, як правило, без прогнозування взаємозв'язку з іншими предметами. В результаті таких дій не забезпечується цілісна професійна підготовка, знижується рівень практичної професійної підготовки молодшого спеціаліста. Це пояснюється тим, що з кожного предмета формується своя, окрема система знань і вмінь. Тому для сучасного професійного навчання характерна така ситуація коли у процесі навчання студенти вивчають та засвоюють навчальну інформацію відокремлено від інших предметів, що зовсім не сприяє цілісному формуванню професійних знань, умінь і навичок, необхідних для реальної виробничої діяльності.
Отже, в процесі формування змісту професійної підготовки виникає