РОЗДІЛ 2
НАУКОВО-МЕТОДИЧНА СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ НЕФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ПРОФЕСІЙНИХ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ
Соціально-політичні й державно-економічні перетворення не тільки зміцнюють загальний статус української мови, але й вимагають переорієнтації суміжних з даною проблемою усіх інших морально-психологічних і педагогічних аспектів життя, навчання і виховання. Особливо це стосується педагогічної діяльності. З погляду професійної майстерності вчителя ми кваліфікуємо його мовленнєву культуру як основний показник педагогічної майстерності.
Формування спеціаліста високої кваліфікації, який вільно володів би різноманітними професійними вміннями, здійснюється в процесі впливу на особистість студента вищого педагогічного навчального закладу: такий вплив можливий лише за умов наявності всіх компонентів науково-методичної системи навчання, критерієм визначення якої є наявність істотних ознак, властивих саме їй: склад компонентів, загальні якості, динамічна структура і характер взаємодії з середовищем. Науково-методична система - це цілісний об'єкт, в якому взаємодіють взаємопов'язані елементи, стійкий порядок яких утворює внутрішню структуру, зумовлену певними цілями.
Основою системи є змістовий і процесуальний компоненти, а межами - мета і результати навчання. Отже, до її складу входять зміст і процес навчання, які мають свою структуру і взаємодіють між собою, тобто забезпечують певне функціонування. Побудова науково-методичної системи зумовлюється закономірностями навчання і принципами, що випливають з них. Компонентами системи є мета, зміст, методи, засоби, форми і результати навчання. Усі вони тісно пов'язані між собою, взаємодіють і взаємозумовлюють один одного. Головним серед них є мета навчання, що пронизує всі інші компоненти і, насамперед, зміст навчання. Зміна одного чи кількох компонентів може вплинути на характер усієї системи навчання. Наприклад, зміна змісту будь-якого компонента викликає зміну методів, способів і форм навчання, а отже, і всієї системи [285, 67].
Таким чином, ефективність будь-якої системи професійної підготовки спеціаліста визначається передовсім тим, наскільки вона адекватна меті, змісту і структурі його майбутньої діяльності.
2.1. Модель системи формування у студентів професійних мовленнєвих умінь
Докорінна зміна підходів до системи національної освіти та соціокультурної політики в цілому акцентує увагу на розвитку людини, її особистісних якостей як творця духовних і матеріальних благ, носія цивілізації, її політичного освітнього поступу.
Характеризуючи сучасний освітній процес, дослідники підкреслюють, що кризові явища, які найбільш яскраво проявляються в останнє десятиріччя, є наслідком його відставання від науки, виробництва та суспільства. Пошук ефективних шляхів підвищення рівня професіоналізму майбутнього вчителя в умовах вищого навчального закладу викликає потребу в розв'язанні ряду протиріч: між абстрактним предметом навчально-пізнавальної діяльності (тексти, знакові системи, програми дій) та реальним предметом засвоюваної професійної діяльності, де знання не подаються в чистому вигляді, а в загальному контексті виробничих процесів та ситуацій; між цілісністю змісту професійної діяльності та опануванням її студентом через велику кількість предметних галузей (наук, навчальних предметів); між засобом існування професійної діяльності як процесу та її представленістю в навчанні у вигляді статичних систем готових знань та алгоритмів дій, що підлягають запам'ятовуванню, відтворюванню і застосуванню.
Оскільки мовленнєва діяльність є складником будь-якої фахової діяльності, яка сприяє швидкому засвоєнню спеціальних дисциплін, допомагає орієнтуватися в професійній діяльності та ділових контактах і виявляє себе в процесі спілкування й мовлення, виникла об'єктивна необхідність у розробці системи формування у студентів професійних мовленнєвих умінь.
Щоб вирішити питання якості формування мовленнєвих умінь у студентів нефілологічних спеціальностей, необхідно передусім встановити кількість, місце і зміст курсів, що в комплексі дають знання і формують необхідні уміння. У пошуках відповіді на запитання - які ж педагогічні можливості дисциплін, що формують професійні мовленнєві уміння, - ми виходили з таких передбачень:
* однією з особливостей кожної дисципліни, що вивчається, є та, що формуючи у студентів мовленнєві уміння, викладач повинен не просто навчити їх опановувати знання з конкретного предмета, але й оволодівати уміннями використовувати їх у практичній діяльності;
* важливою умовою процесу навчальної мовленнєвої діяльності студента є уміння самовдосконалюватися і самореалізовуватися у процесі вивчення усіх дисциплін.
Загальновідомою є думка, що основи професійної майстерності майбутнього учителя формуються під час вивчення всіх дисциплін у вищому закладі освіти. Проте провідна роль у системі мовленнєвої підготовки вчителя нефілологічної спеціальності належить, як показала експериментальна перевірка, взаємопов'язаним і взаємозумовленим практикуму і спецкурсам мовленнєвого спрямування.
Безперечно, останнім часом різко змінилася комунікаційна і, відповідно, мовна ситуація в суспільстві. З'явилися нові засоби збереження і переробки вербальної інформації, серед яких домінують аудіо- та аудіовізуальні джерела мовлення (радіо, телебачення, телефонний зв'язок), тобто усне мовлення у своїх нових різновидах. І якщо донедавна проблеми вироблення мовленнєвих умінь були актуальними, як правило, для професійної гуманітарної спрямованості, то сьогодні практично для всіх спеціальностей важливим є формування в студентів умінь розв'язувати комунікативні завдання з метою оволодіння загальнопедагогічними й професійними мовленнєвими уміннями.
У результаті теоретичного аналізу педагогічних досліджень, вивчення досвіду роботи, проведених автором спостережень, було розроблено науково-методичну систему формування у студентів професійних мовленнєвих умінь, що включає визначення мети, змісту, реалізованого в соціо
- Київ+380960830922