РОЗДІЛ 2. МатерІАЛи І методи.
В експериментах in vivo проведене дослідження впливу факторів міжклітинної
взаємодії на серцево-судинну систему в нормі та в умовах модельної патології з
синхронною реєстрацією показників центральної і регіонарної (коронарної,
легеневої, шкіро-м”язевої) гемодинаміки, скорочувальної активності серця,
кисневого режиму і кислотно-лужного стану крові.
2.1.Дослідження показників центральної гемодинаміки та легеневого кровотоку.
Експерименти були проведені на 78 безпорідних собаках з премедікацією кетаміном
(5 мг/кг, в/м) під хлоралозо-уретановим наркозом (0,05 та 0,5 г/кг, в/в). Як
антикоагулянт використовували гепарин - 500 од./кг.
Під час операційної підготовки відпрепаровували і катетеризували: загальні
сонні артеріі, яремні вени, підключичні артерії, праві стегнові артерію і
вену.
Термодилюційний катетер для визначення серцевого викиду проводили в нисхідну
аорту через ліву підключичну артерію. Другий катетер для введення охолодженого
фізіологічного розчину проводили через ліву яремну вену і розміщували у правому
передсерді, цей самий катетер використовували для реєстрайії центрального
венозного тиску (ЦВТ). В інших дослідах на шію та грудну клітину тварин
накладали реографічні електроди. Праву яремну вену використовували для
катетеризації легеневої артерії, розташування кінчика катетера визначали по
характерних змінах тиску, які відтворювались на моніторі.
Параметри парціальної напруги кисню (рО2) і вуглекислоти (рСО2), а також
показник кислотно-лужної рівноваги (рН) артеріальної та змішаної венозної крові
визначали за допомогою мікрогазоаналізатора BMS 3 Mk2 (Radiometer, Denmark).
Проби крові забирали з підключичної артерії та правого шлуночку серця.
Рисунок 2.1. Схема експеримента in vivo.
Впродовж єксперимента реєстрували: центральний венозний тиск (ЦВТ),
артеріальний тиск (АТ), тиск в легеневій артерії (ТЛА) за допомогою
тензодатчиків 746 (Elema, Sweden), ЕКГ, хвилинний об'єм крові (ХОК) - методами
термоділюції [6] і трансторакальної реоплетизмографії за допомогою
реоплетизмографа РПГ2-02.
Потім розраховували частоту серцевих скорочень (ЧСС), ударний об”ем крові
(УОК), загальний периферичний опір (ЗПО) та опір легеневих судин (ОЛC).
Постішемічну шокову реакцію моделювали лігуванням стегнових артерії і вени та
додатковим накладанням турнікету на задню кінцівку тварин на 3,5 години з
послідуючим відновленням кровопостачання тканин стегна. Постоклюзійну шокову
реакцію моделювали накладанням лігатур на а.mesenterica sup. на 1 год. з
наступною реперфузією впродовж 2 годин.
В Центрі радіаційної медицини АМН України під керівництвом докт.мед.наук
П.П.Чаяло методом радіоімунного аналізу визначали у пробах змішаної венозної
крові вміст стабільних метаболітів ТхА2 - ТхВ2 і простацикліна -
6-кето-простагландина F1aa.
Гіпоксичну гіпоксию моделювали за допомогою дихання гіпоксичною сумішшю (8%
кисню в азоті), тривалість навантаження 10 хвилин.
Стабілізацію венозного повернення крові до серця проводили шляхом забору крові
з обох порожнистих вен в екстракорпоральний резервуар і повернення її в праве
передсердя за допомогою насоса. Об”ємну швидкість перфузії підбирали так, щоб
підтримувати ЦВД в фізіологічних межах. Тварини під час експерименту
знаходилися на штучній вентиляції легень.
Реєстрація параметрів коронарного кровотоку та кардіодинаміки.
Для катетеризації та аутоперфузії коронарних судин була змонтована спеціальна
система: спочатку катетеризували праву підключичну артерію, потім послідовно
приєднували датчик флоуметра, відгалуження до датчика тиску і металевій
тонкостінний катетер з обтуратором на кінчику. Металевий катетер проводили
через ліву сонну артерію у висхідну аорту до аортальних напівмісячних клапанів,
а потім повертали його навколо власної вісі до моменту заклинювання устя лівої
коронарної артерії, що супроводжувалося різким падінням тиску в системі до
15-25 мм рт.ст.. Тоді швидко відновлювали кровопостачання коронарної артерії по
катетеру і реєстрували перфузійний тиск (ПТ) та коронарний кровотік (КК) за
допомогою електромагнітного флоуметра РКЕ-2-БІ. Функціональний стан коронарних
судин оцінювали по амплітуді реактивної гіперемії у відпоідь на 10 с оклюзію.
Потім розраховували коронарний опір (КО) та величину реактивної гиперемії (%
збільшення кровотоку по відношенню до його вихідного рівня).
Порожнину лівого шлуночка катетеризували через праву загальну сонну артерію.
Впродовж єксперимента реєстрували: електрокардіограму, тиск в порожнині лівого
шлуночка (ТЛШ) та його першу похідну (dP/dt) за допомогою тензодатчиків 746
(Elema, Sweden). Потім розраховували: кінцево-діастолічний тиск (КДТ),
показники скорочувальної активності міокарду (dP/dtmax, dP/dtmin, індекс
Верагута - ІВ та індекс розслаблення - ІР) [372, 19], діастолічну жорсткість
міокарду лівого шлуночка (ЖЛШ) [101].
Деендотелізацію судин здійснювали за допомогою введення в коронарне русло 2-5
мл розчину сапоніну (1 мг/мл) в умовах зупиненого кровотоку, - 1,5-2 хв. для
коронарних судин.
Реєстрація показників гемодинаміки і мікроциркуляції в шкіро-м”язевому регіоні
задньої кінцівки.
Судини правого стегна після катетеризаціі стегнових артерії і вени і припинення
колатерального кровотоку за допомогою дроту, який накладався на м”язи стегна
біля тазу, досліджували методом резістографії, використовуючи двохканальний
насос з постійним протоком. Кров, яка відтікала з дистальної частини стегнової
вени, збиралася в градуйованій бюретці, з якої тим же насосом з тією ж
швидкістю поверталася в проксимальний відрізок вени. Для відтворення
гідростатичного навантажен
- Київ+380960830922