Теоретичні та методичні основи створення і використання навчальних експертних систем у підготовці фахівців вищих навчальних закладів

РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЕК­С­ПЕ­Р­ТНИХ СИ­С­­ТЕМ ЯК
КОМПОНЕНТА ІНФОРМА­ЦІЙ­НИХ ТЕХ­НО­ЛО­ГІЙ
Теорія трансформації освітнього простору з проекцією на площини ґрунтується на
аналізі праць У. Росс Ешбі, І. Земана, К. Шенона. З точки зору цих теорій
процес навчання у ВНЗ розглядаємо як площину, що має дві координати, одна з
яких – рівень фахових знань, зміст яких визначено у нормативних документах
Міносвіти і науки України. Інша координата – час, відпущений на навчання
студентів (від чотирьох до п‘яти років).
Але після початку впровадження комп‘ютерних технологій в освітній процес
відбулося “продавлення” цієї площини, що відразу ж відгукнулося
“продавлюванням” в протилежному напрямі рівня методики викладання (див. рис.
2.1).
Рис. 2.1 Рівень розвитку комп‘ютерних технологій та методики викла­дання
Одночасно відбулося “викривлення” простору: з одного боку, – подвоєння
кількості інформації кожні п‘ять років (закон Мура), з іншого, – кризи
міжособистісних відносин “викладач–студент” та нагальна потреба врахування у
цих відносинах проміжної ланки – освітньо-інформаційних технологій (див. рис.
2.2).
Рис. 2.2 Міжособистісні відносини
У результаті площина освіти перетворилася на об‘ємну фігуру, гранями якої
виступають: 1) інформаційні технології та протилежна ним методика викладання;
2) коефіцієнт засвоєння фахових знань студентами та відповідно протилежне ним
“падіння рівня викладача” як носія інформації.
Якщо зараз не розпочати впровадження новітніх методик і технологій з
використанням ОІТ, то цей об‘єм буде розростатися, що є недопустимим. Графічно
даний процес в якісному вигляді представлено на рис. 2.3.
Кожна крива є динамікою розвитку у часовому просторі відповідної площини
(технологічної, інформаційної, методичної, особистісної).
У процесі впровадження відбувається перекривання площин, у результаті чого
виникають п‘ять зон перекриття. Розглянемо їх окремо.
Рис. 2.3 Впровадження новітніх технологій і методик з використанням ОІТ
Так, зона використання інформаційних технологій – ЗВІТ – обмежується рівнем
розвитку інформаційних технологій, відсотком засвоєння інформаційних знань
студентом; “коефіцієнтом корисної дії” методики викладання. В ідеалі через
певний час зона повинна стати точковою, коли ККД методики викладання
наблизиться до рівня використання інформаційних технологій. Зона невпевненості
викладача в інформаційних технологіях – ЗНВІТ – обмежується відсотком засвоєння
інформаційними знаннями студентом та “коефіцієнтом корисної дії” методики
викладання. Як видно з апроксимації – це проміжний етап, що має певний часовий
розмір. Ключовим є ККД методики викладання (див. рис. 2.4).
Зона невідповідності інформації викладача – ЗНІВ – обмежується відсотком
засвоєння інформаційних знань студентом та якістю міжособистісних відносин. Як
видно з апроксимації, ЗНІВ включає в себе ЗНВІТ, тобто ЗНВІТ ЗНІВ (див. рис.
2.5).
Рис. 2.4. Зони перекриття
На рис. 2.6 відображено наступні зони перекриття: суб‘єкт-об‘єктно­-суб‘єктні
відносини – SOS – обмежуються ККД методики викладання та якістю міжособистісних
відношень. SOS перетинається ЗНІВ, тобто включає в себе її частину, тобто SOS ?
ЗНІВ.
На рис. 2.7 представлено зони перетворення дійсності за допомогою певних
засобів. Так, ЗПД1 – зона перетворення дійсності з перевагою методичних
засобів. ЗПД2 – зона перетворення дійсності з перевагою технологічних засобів.
ЗПД1 перетинає ЗНІВ, тобто ЗПД1 ? ЗНІВ, а ЗПД2 ? ЗНВІТ + ЗВІТ.
Як видно з апроксимації, на даний часовий проміжок припадає точка пе-
Рис. 2.5 Зони перекриття
Рис. 2.6 Зони перекриття
ретину методичної та технологічної площин, що можна вважати точкою
“апокаліпсису” існуючого суспільства, в тому числі й освітнього простору, коли
існуючі технологічні засоби мають більше можливостей, ніж може їх використати
методика. Таким чином, особистість викладача не має можливості реалізувати себе
як спеціаліста, оскільки рівень фактичних та методичних знань менший, ніж
існуючі технологічні можливості.
Рис. 2.7 Зони перекриття
У відповідності до незалежних від людини законів розвитку суспільства, динаміку
технічної площини особистість змінити не може ( (2.1), тобто з плином часу
рівень використання технологій прямує до одиниці). Оскільки методична площина є
особистісно орієнтованою, то людина має можливість модифікувати її динаміку.
Якщо після “апокаліпсису” суспільство не змінює динаміку методичної площини,
тоді виникає безмежна розбіжність між технологією та методикою ( (2.2), тобто з
плином часу відбувається моральне “старіння” методик. Інакше кажучи, методика =
0). Як видно з апроксимації, вже на даний час існують спроби розробити нові
методики, орієнтовані на існуючі технологічні засоби. І тоді ми в ідеалі будемо
мати таку динаміку: (2.3).
Сумісна система рівнянь (2.4) визначає так звану “точку гармонії”, тобто той
часовий проміжок, коли особистість викладача буде володіти методикою
використання існуючих технологічних засобів на належному інформаційному рівні.
Тобто методика повинна бути технологічного рівня. Оскільки викладач постійно
вступає у взаємодію з іншими суб‘єктами навчального процесу, тобто у
міжособистісні відносини, то необхідно площину міжособистісних відносин ()
також підтягнути до “точки гармонії”, тобто (2.5). А це вимагає перебудови їх
динаміки, яка має відбутися також у даний часовий проміжок. Якщо це не
відбудеться, то внаслідок розвитку технологічної площини міжособистісні
відносини будуть прямувати до нуля: (2.6).
Четвертою площиною виступає інформаційна, закони розвитку якої не злежать від
людини. Внаслідок раніше згаданих законів коефіц