РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВНОЇ ОСВІТИ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ
ХХ СТ.
2.1. Розвиток мовної освіти у контексті теоретичних досліджень у педагогіці
Великої Британії
Бурхливий розвиток науки, посилення її соціальної значущості викликають
нагальну потребу спеціального вивчення, поряд з проблемами, що висуває та чи
інша наука, також і структури самої науки, етапів її розвитку, визначення
зв’язків між її складовими.
У процесі розвитку людського пізнання диференціація наукових знань пройшла
кілька етапів. Основою диференціювання окремих наук (1-й етап) стала філософія,
як наука про загальні закономірності, що їм підкорені буття (природа та
суспільство), мислення людини, процес пізнання. Другий етап у розвиткові
людського пізнання характеризувався чітким диференціюванням наук, їх виділенням
за межі до того єдиної філософської науки. Наступний етап розвитку людського
пізнання, що триває і досі визначений тим, що подальше диференціювання наукових
знань стає передумовою та складовим елементом їхньої інтеграції [83,c.2].
Прогрес науки можна розглядати як процес, у якому виникнення все нових і нових
наукових галузей та окремих дисциплін сам по собі сприяє синтетичному
об’єднанню всіх наук як тих, що існували раніше, так і тих, що тільки
виникають, у єдину систему людських знань. Прогрес науки у такому розумінні
являє втілення внутрішньої єдності супротивних тенденцій – диференціації та
інтеграції наукових знань, кожна з яких виявляється лише однією із складових
єдиного процесу розвитку наукового пізнання [72,c.14]. Таким чином, одним з
проявів такого процесу є взаємодія, взаємопроникнення наук і їхніх методів.
Сучасна наука являє собою систему, що швидко розвивається, і має складну
структуру взаємодіючих галузей знань, що знаходяться в процесі поглиблення
спеціалізації, диференціації та інтеграції. Вивчення, дослідження структури,
зв’язків у межах конкретної науки чи групи наук слугує виявленню шляхів
найбільш раціональної організації науково-дослідної роботи в певній конкретній
галузі, визначенню головних напрямів проведення такої роботи.
Серед чинників, що впливають на ефективність навчально-виховного процесу в
цілому, одне з перших місць посідає стан педагогічних наук, що спеціально
вивчають цей процес. Багато що у шкільній справі залежить від рівня теоретичних
педагогічних розробок: ефективність рекомендацій, які отримує вчитель для
використання в практичній роботі, ступінь упорядкованості навчального процесу,
коефіцієнт корисної дії підручників та інше, тобто, те, від чого залежить
міцність, глибина знань, умінь та навичок, формування емоційно-ціннісного і
творчого ставлення учнів до дійсності.
У період все більшої інтеграції знань необхідно спиратися на теоретичні
розробки, дані, показники та досвід суміжних наук, проте, педагогічні науки
мають бути і досить чітко відмежовані від них, так як прямий переніс категорій
і термінів цих наук у дидактику, виведення практичних методичних рекомендацій
безпосередньо, наприклад, із положень психології викривляє і спотворює
навчальний процес.
Стосовно навчання іноземних мов подібний негативний вплив чітко простежувався в
історичні періоди, коли навчання іноземних мов базувалося то виключно на
лінгвістичній основі, то коли його пропонували будувати на основі психологічної
науки, розробляючи дидактичні та методичні рекомендації безпосередньо на основі
психологічних закономірностей. У цьому зв’язку російський дослідник Краєвський
В.В. зазначав, що твердження про безпосередню залежність методики лише від
даних психології тотожне твердженню про її цілковиту залежність від
мовознавства [83,c.9].
Стан речей свідчить про необхідність встановлення спеціальних зв’язків, що
існують між різними галузями педагогічних знань, а також між педагогічними
науками та науками суміжними, зв’язків, що відображають реальні співвідношення,
які проявляються в навчальному процесі.
Закономірною постає увага вітчизняних та зарубіжних дослідників до вивчення
зв’язків, що існують між різними галузями педагогічних знань, між педагогічними
науками та науками суміжними, до дослідження специфіки і механізмів
пов’язаності дидактики з методиками навчання окремих навчальних предметів.
Вивчення зарубіжних науково-педагогічних досліджень, монографій, публікацій
свідчить, що у другій половині ХХ ст. у роботах Г.Уіддоусона, Г.Стерна,
У.М.Риверс та багатьох інших науковців було піддано детальному дослідженню
педагогічні аспекти проблеми мовної освіти, навчання іноземних мов, підготовки
вчителів мови. Британські дослідники погоджуються, що, за термінологією
Г.Стерна, „мовна педагогіка” (language pedagogy) найближче пов’язана з
педагогічними дослідженнями, з теорією педагогіки. Хоча, як зазначає професор
Г.Стерн: “...цей зв’язок найменш визнаний та такий, до якого тривалий час
ставилися з найбільшою зневагою” [477,с.419]. Як предмет дослідження педагогіка
спирається на ряд інших наук – філософію, психологію, соціологію. А для теорії
навчання мов загальні педагогічні концепції і принципи становлять
багатогалузеве джерело наукового пошуку.
Навчання і рідної, і особливо іноземної мови найчастіше здійснюється в умовах
педагогічного навчального процесу – у школах, у вищих навчальних закладах, у
системі подальшої освіти тощо. У ХХ ст. “Іноземна мова” як навчальна дисципліна
стала складовою змісту освіти, навчальної програми, метою включення якої до
змісту освіти є крім практичного опанування певної іноземної мови – здійснення
загальноосвітнього, виховуючого та розвиваючого внеску. У вирішенні цієї мети
широке застосування знаходять загальні дидактичні п
- Київ+380960830922