РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ І ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота заснована на вивченні результатів ретроспективного і проспективного дослідження (у наступному контрольна і досліджувана група) хворих гнійними запальними захворюваннями придатків матки (ГЗЗПМ). Основу контрольної групи склали 949 хворих у віці 15-49 років, що знаходилися на лікуванні в 15 містах і 11 сільських районах Донецької області за період з 1997 по 1999 р. з діагнозом піосальпінкс чи хронічний гнійний сальпінгіт (300), піовар (72), гнійний тубоваріальний абсцес (485), розлитий перитоніт (62), міжкишковий і піддіафрагмальний абсцеси (18), що виникли внаслідок генералізації гнійного процесу в придатках матки, генітальні свищі (12), що утворилися в результаті перфорації абсцесу придатків матки (табл. 2.1).
Таблиця 2.1.
Розподіл хворих у залежності від клінічних форм ГЗЗПМ
Форма захворюванняКонтрольна групаДосліджувана групаАбс.%Абс.%Піосальпінкс, хрон.
гнійний сальпінгіт30031,69931,2Піовар727,692,8Тубоваріальний абсцес48551,117153,9М/киш. чи піддіаф. абсцесс181,982,5Розлитий перитоніт626,5247,7Генітальні свищі121,361,9УСЬОГО949100,0317100,0 Тому, що провести чітку грань між хронічним гнійним сальпінгітом (ХГС) і піосальпінксом (ПС) навіть за допомогою сучасних інструментальних методів дослідження не представлялося можливим, вони були об'єднані в одну групу.
На великому фактичному матеріалі, що охоплює частину жіночого населення великого промислового регіону, ми спробували визначити фактори ризику, що призводять до виникнення ГЗЗПМ, а також оцінити можливості й ефективність використовуваного в більшості лікувальних установ консервативного й оперативного лікування.
Обмеження за віком було зв'язано з тим, що основна проблема в цієї категорії хворих - це інвалідізація унаслідок утрати специфічних функцій жіночого організму. Адже за даними літератури безплідність при ГЗЗПМ виникає в 10-18% випадків, невинесення вагітності в 20-30%.
Досліджувану групу склали 317 пацієнток дітородного віку з такою же патологією, що знаходилися на лікуванні у відділі відновлення репродуктивної функції Інституту невідкладної відновної хірургії АМН України протягом 1999-2001 років. Нагромадженню в одній лікувальній установі такого великого контингенту хворих сприяла організація на базі даного відділу центра невідкладної гінекології для лікування хворих із гнійними і деструктивними захворюваннями матки і придатків. Передумовами для його створення з'явилися:
1. Масштабність проблеми і великі економічні витрати для її рішення.
2. Висока частота виявлення гнійно-запальних і деструктивних захворювань матки і придатків (за даними літератури, у структурі гінекологічної патології запальні захворювання складають 60-65%, причому на гнійні і деструктивні захворювання приходиться порядку 10-15%. При цьому в репродуктивному періоді знаходиться 75% жінок).
3. Великі зміни відбулися й у структурі збудників даних захворювань. Крім гонореї, сифілісу, у нашій країні і більшості країн ближнього і далекого зарубіжжя за останні 20-25 років відзначається значне збільшення частоти трансмісійних захворювань, які передаються статевим шляхом. Сьогодні виявляється друга генерація інфекції: хламідіоз, гарднерельоз, грибково-інфекційні, вірусні, протозойні й інші захворювання. Більшість з них мало чи зовсім не чуттєві до антибіотиків і інших антибактеріальних препаратів. Це також значною мірою утрудняє проблему лікування гнійно-запальних захворювань у гінекології.
4. В даний час дуже гостро коштує також проблема використання внутріматкових контрацептивів (ВМК). За даними літератури в 20-25% жінок виникнення гнійної інфекції геніталій безпосередньо зв'язано з використанням ВМК, причому в 90% з них тривалість використання ВМК перевищує 3,5 роки.
5. Важливою частиною проблеми є оперативне лікування гнійно-запальних захворювань геніталій. З однієї сторони, оперативні втручання зв'язані з високим ризиком травми сусідніх органів, підвищується смертність від захворювань коронарних судин, виникає комплекс вегето-судинних, нервово-психічних і обмінно-ендокринних порушень. З іншого боку - у жінок репродуктивного віку бажано було б зберегти менструальну і репродуктивну функції, що в умовах важкої патології і радикальної операції виконати досить важко.
6. Важливим аспектом проблеми гнійно-запальних і деструктивних захворювань матки і придатків є також профілактика ускладнень у післяопераційному періоді і реабілітація хворих в амбулаторно-поліклінічних умовах, зниження інвалідності. Досліджувана група служила для визначення оптимізації підходів, що поліпшують результати первинної діагностики і лікування цієї категорії хворих.
Приведені дані свідчать у першу чергу про значні складності, що виникають при топічній і нозологічній діагностиці даної патології. Особливо чітко це просліджується в тому випадку, коли оборотний при ранній терапії гнійний сальпінгіт при повній облітерації лійки маткової труби і порушенні її прохідності переходить у необоротний піосальпінкс.
Очевидно також, що група хворих з розлитим перитонітом, міжкишковими і піддіафрагмальними абсцесами, наявністю генітальних свищів і тубоваріальними абсцесами (у цілому це 60.8% у контролі і 66% у досліджуваній групі) повинна бути віднесена до ускладнених форм плину ГЗЗПМ, що саме по собі відбиває занедбаність запального процесу і відповідно неадекватність ранньої діагностики і проведеного, якщо таке раніше мало місце, лікування.
У контексті досліджуваної проблеми, великий інтерес представляє вивчення епідеміології ГЗЗПМ. У цьому зв'язку нами вивчена захворюваність приведеними нозологічними формами за кілька років у ряді регіонів Донецької області.
Таблиця 2.2.
Захворюваність гнійними запальними захворюваннями придатків матки
РікЧисло жінок
фертильного вікуЧисло захворілихАбс.%19974531093140,06919984495633090,06919994541903260,07213568629490,070 Примітка. У цілому для дослідження узято