Розділ II. Особливості мінерального обміну та живлення овець.
1. Роль макро- і мікроелементів в обміні речовин та годівлі овець.
Вівчарство - одна з важливих галузей тваринництва, що забезпечує народне господарство цінними видами сировини - вовною, овчинами, смушками, а також продуктами харчування - бараниною і молоком.
Отже, і в наш час вівця є популярною твариною серед інших видів сільськогосподарських тварин, що пояснюється не лише тією різноманітністю одержуваної від неї продукції, але й широкою здатністю пристосувальних властивостей, які дозволяють ефективно розводити цей вид тварин у найрізноманітніших за екологічними умовами місцевостях. Економічно вигідне утримання овець можливе навіть за найбільш скрутних умов.
І все ж, специфічною для вівці традиційно вважається вовнова продуктивність. Як відомо, вона формується в результаті складної взаємодії спадкової інформації організму і паратипових факторів, з яких рівень і характер живлення тварин є чи не найголовнішим.
Не зважаючи на те, що в сучасних умовах хімічна промисловість випускає значну кількість різноманітних штучних і синтетичних волокон овеча вовна залишається надзвичайно цінною, а в багатьох випадках незамінною сировиною для виготовлення високоякісних тканин, трикотажних та інших виробів.
Безперечно, сучасне синтетичне волокно за деякими якостями перевершує вовнове, але, скажімо, у гігієнічному відношенні воно ніяк не може зрівнятися з ним. Як відомо, вовна володіє ще здатністю підтримувати рівноваговий вологообмін і утримувати тепло. Отже, дякуючи своїм унікальним властивостям і широким можливостям поєднання з іншими текстильними матеріалами, вовна і надалі буде слугувати сировиною для текстильних виробів. І це зовсім закономірно, адже вовнове волокно у своїй природі - це продукт, доведений до високого ступеня досконалості як у кількісному, так і якісному відношеннях.
Вовна перебуває в дуже делікатних стосунках з живленням тварин, процесами обміну речовин у їхньому організмі. При недогодівлі овець вовна стає найбільш вразливою, а при достатній і збалансованій годівлі саме посиленим ростом вовнового покриву фактично завершується фізіологічне благополуччя усього організму. Ось чому в системі годівлі овець центральною проблемою завжди була і надалі залишається біологічна повноцінність раціонів, удосконалення методів живлення тварин з врахуванням сучасних досягнень фізіології і біохімії в цій галузі науки, потреб організму в усіх поживних речовинах, в тому числі і мінеральних елементах [85, 120, 250, 261]. Не зайвим буде ще раз нагадати, що останнім належить дуже важлива і багатогранна роль у регуляції життєвих процесів в організмі.
Давно доведено, що при хронічній нестачі мінеральних елементів у кормах їх приплив припиняється, або по крайній мірі скорочується, в першу чергу у вовну, і якщо потреби організму і надалі не покриваються поступленням цих речовин, то наступає їх вилучення спочатку з вовни, а відтак з інших частин тіла.
Зокрема, показано [85], що при недогодівлі овець кальцієм, останній (можливо і інші елементи) для потреб метаболізму знову ж таки вилучаються з вовни, а потім з рогів і хвостових хребців. Ці явища властиві усім видам сільськогосподарських тварин, але передусім - високопродуктивним вівцям вовновго напрямку. Таким чином, вовна є ніби депо цілого ряду необхідних для організму речовин, в тому числі мінеральних. З цього погляду вона ніби огорожа кістяка овець від явища дистрофії при їх недогодівлі. Зауважимо, що у високопродуктивних овець вовнового типу явище демінералізації кістяка трапляється дуже рідко, не зважаючи навіть на доволі часті недоліки та неполадки у їх годівлі. Як буде показано далі, за умов фізіологічного навантаження на організм тварин, а значить і посиленим витрачанням поживних речовин і мінеральних елементів, потрібні поживні речовини для життєво важливих функцій оганізму вивільняються насамперед з вовни. У наших дослідженнях це явище особливо яскраво простежується з боку сірки в організмі суягних і лактуючих маток і виражаються появою "голодної тонини" вовни. Таким чином, мінеральне живлення, отже і мінеральний обмін, у овець мають свої особливості. У зв'язку з різностороннім характером продуктивності овець велике значення для них має не лише загальний рівень годівлі, але й збалансованість раціонів за мінеральними елементами. Чим краще збалансований цей раціон, тим краще використовуються органічні речовини. Відсутність, або нестача їх, або ж неправильне (невідповідне) співвідношення, часто призводять до зниження ефективності раціону в цілому. При нестачі макро- і мікроелементів в кормах погіршується апетит тварин, затримується їх ріст, порушується обмін речовин і в результаті знижується продуктивність. Мінеральне живлення, тобто адекватне поступлення і засвоєння мінеральних елементів в організмі тварин, має прямий зв'язок з рівнем продуктивності і якістю одержуваної від них продукції. Так, наприклад, нестача фосфору і надлишок кальцію в раціонах завжди призводить до зниження продуктивності овець і підвищення затрат корму на одиницю продукції. Тривале фосфорне голодування викликає зниження засвоюваності поживних речовин корму. Тварини при цьому худнуть, знижується їх запліднюваність і стійкість до збудників інфекційних захворювань [144].
Для нормального функціонування організму овець необхідні усі мінеральні елементи, але найбільш потрібні для них, причому у великій кількості - кальцій, фосфор, магній, натрій, хлор, сірка, калій, кобальт, йод, селен [120].
Відомо, що у тілі дорослих овець міститься в середньому біля 0,92% кальцію і 0,50% фосфору. Використання їх організмом вівці складає 30%, хоча може мінятися в залежності від багатьох факторів. У ряді випадків величина засвоєння цих елементів організмом дорослих тварин може становити 10-20% [60]. Орієнтовною потребою повновікових овець, живою масою 50 кг можна вважати 1,7-2 г фосфору і 2,5- 2,7 г кальцію. Зрозуміло, ці величини будуть дещо змінюватися в залежност