РОЗДІЛ 2
ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА
2.1. Повне та командитне товариства
Перші торгові повні товариства (торгові компанії) подібні за своїми ознаками до сучасних повних товариств, з'явилися на початку XII ст. у Венеції і Генуї на основі сім'ї.[466, с.51,53]
Командитні товариства (товариства на вірі) виникли з торгового звичаю давати купцю певні суми з дорученням використати їх під час його подорожі в найбільш вигідних операціях. Купець, таким чином, поряд з власною торгівлею провадив торгові операції в інтересах своїх поручителів. Результати цих операцій у випадку успіху розподілялись між купцем і особами, які забезпечили його капіталом, інакше капітал для них пропадав. Уперше законодавче визначення командитного товариства надається в Ordonnance de commerce 1673 р., але увага законодавця переважно була звернена на внутрішні відносини, зовнішній бік залишався ще не розвиненим. Як самостійний господарюючий організм, який мав власний капітал і діяв під своїм особливим іменем на правах юридичної особи, командитне товариство з'являється тільки в Code de commerce. Французький законодавець визнав за можливе визнати дві форми товариства на вірі: 1) просту командиту (commandite par interets) і 2) акціонерну командиту (commandite par actions). У другій формі капітал, який повинен скластися із вкладів, поділяється на акції.[488, с.345-346]
Повні та командитні товариства (товариства на вірі) були сприйняті і Росією. Правове регулювання цих видів товариств здійснювалося Зводом законів Російської імперії, який визначав, що повне товариство як таке складається з двох або більше товаришів, що вирішили спільно вести торгівлю під загальною для всіх назвою (ст.317 Зводу законів Російської імперії).[401, с.2129] При цьому під товариством на вірі розумілося договірне об'єднання осіб для спільного виробництва торгового промислу, причому одні відповідають солідарно всім своїм майном, а інші - тільки певним внеском (ст.71 Статуту торгового).[402, с.2127]
Такі ж види товариств були сприйняті й Цивільним кодексом Української РСР 1922 р. Відповідно до ст. 295 ЦК УРСР повним товариством визнавалося товариство, всі учасники якого (товариші) займаються торгівлею або промислом під загальною фірмою і за зобов'язаннями товариства відповідають всім своїм майном, як солідарні боржники, а відповідно до ст. 312 товариством на вірі визнавалось товариство, яке було засноване для ведення під загальною фірмою торгівлі або промислу і складалося з одного або декількох учасників, які відповідали перед кредиторами товариства всім своїм майном (необмежено-відповідальні товариші), і одного або декількох учасників, відповідальність яких обмежувалася їх вкладами в товариство (вкладники). ЦК УРСР 1963 р. вже не виділяв такі види суб'єктів цивільних правовідносин.
Лише в 90-ті роки повні товариства були повернені в правову й економічну систему нашої держави. Це сталося з прийняттям у 1991 р. Закону "Про господарські товариства". На сьогодні повні та командитні товариства створюються досить рідко. Це пов'язано з тим, що учасники таких товариств несуть повну відповідальність за борги товариств, що не є привабливою рисою для їх засновників. Такі товариства створюються, як правило, тільки тоді, коли цього вимагає законодавство. Так, відповідно до ст. 4 Закону "Про підприємництво" ломбардну діяльність мають право здійснювати повні товариства.[261, с.36] Згідно з Державним реєстром організаційно-правових форм господарювання станом на 1.01.2004 р. було зареєстровано повних товариств - 1977, а командитних - 703[83]. Не набули поширення такі товариства й у зарубіжних країнах.[315, с.90]
Повні та командитні товариства відповідно до українського законодавства є юридичними особами. У багатьох країнах зазначені утворення не визнаються юридичними особами. До таких країн належать США, Великобританія, Польща. У США відповідно до Уніфікованого Закону про товариства 1969 р. (Uniform Partnership Act) товариство - це об'єднання двох або більше осіб (співвласників) для здійснення взаємовигідної діяльності. Такі товариства існують у двох видах - з повною відповідальністю (ст. 78 закону) та обмеженою відповідальністю. Вони не є юридичними особами і не підлягають реєстрації. Діють такі товариства на підставі партнерського договору. У повному товаристві партнери несуть необмежену відповідальність.[19, с.477]
Закон "Про господарські товариства" визнав повні та командитні товариства юридичними особами, але, очевидно, враховуючи традиції правового регулювання, що існували ще у Зводі законів Російської імперії, ЦК УРСР 1922 р., дуже багато правових підходів до визначення правового положення цих товариств суперечило загальним засадам правового регулювання юридичних осіб. Це стосується, зокрема, надання права учасникам цих товариств здійснювати підприємницьку діяльність від імені товариства, відсутності органів управління юридичної особи, визнання установчим документом засновницького договору. Такі товариства є юридичними особами й за законодавством РФ та Бєларусі, хоча тут вони мають специфічні ознаки, які не притаманні юридичним особам. Я.Й. Функ зазначає, що, з одного боку, спостерігаються ознаки договору (товариства), які несумісні з інститутом юридичної особи, наприклад, відсутність органів управління і реалізація дієздатності товариства через діяльність його учасників, повна відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, одностайність при прийнятті рішень тощо; з іншого - все це і багато чого іншого, що притаманне множинності осіб, але не єдиній особі, "оформлюється" цивільними кодексами за допомогою конструкції єдиної особи (юридичної особи).[466, с.96]
Позиції, що торгові товариства можуть бути юридичними особами, дотримувалася й значна кількість російських цивілістів кінця XIX - початку XX ст. Так, Г.Ф. Шершенєвич зазначав, що ознаками визнання за повними товариствами прав юридичної особи є те, що в зв'язку з внесками товаришів створюється особлива майнова маса, власником якої є не члени товариств