РОЗДІЛ 2
Об’єкти, умови та методика проведення досліджень
2.1. Грунтовий покрив Лісостепу і Полісся України
На території України виділено 634 грунтових види (рис. 2.1). Найбільш поширені
чорноземи потужні, звичайні, південні, які складають більше половини, а разом з
іншими підтипами і видами чорноземів (остаточно солонцюваті, реградовані,
чорноземи на важких глинах, піщані і супіщані) – понад 65% ріллі. Сірі лісові
опідзолені чорноземи займають 17%, дерновопідзолисті – 7%, каштанові – 4% орних
земель. На інші грунти припадає 7% сумарної ріллі.
В Лісостеповій зоні переважають опідзолені, потужні та звичайні чорноземи, сірі
лісові опідзолені ґрунти. Потужність гумусового профілю потужних чорноземів
100-125 см, вміст гумусу в орному шарі від 3,0 до 6,5%, механічний склад – від
легких суглинків до важкосуглинистих і глинистих. Поживними речовинами ці
грунти середньо і добре забезпечені. Опідзолені чорноземи мають потужність
гумусованого горизонту 60-85 см, вміст гумусу – 2,2-3,9%, за механічним складом
переважно легко- і середньосуглинисті, поживними речовинами забезпечені. Сірі
лісові опідзолені грунти мають потужність гумусованого профілю 20-32 см,
містять гумусу від 1,6 до 3,0%, за механічним складом бувають легко-, середньо-
і важкосуглинисті, мають кислу реакцію грунтового розчину. Вміст поживних
речовин широко варіює залежно від окультуреності.
Основний фонд Полісся складають дерновопідзолисті грунти. Вони мають найменшу
потужність гумусованого профілю (15-25 см), вміст гумусу 1-1,5%, легкий
механічний склад, що характеризується низькою вологоємкістю, високою
водопроникністю, бідні на поглинуті основи і мають слабку буферність. За
вмістом основних елементів мінерального живлення відносяться до групи низької
забезпеченості. Обширні простори Полісся займають торфовищні грунти і
торфовища, в основному низинного типу, а потужністю
торф'яних перелогів 3 м і більше. Вони містять велику кількість органічної
речовини (15-50%) і добре забезпечені азотом і фосфором, а калію в них мало.
Характеристика грунтів у дослідах. Грунти дослідних ділянок в Інституті
овочівництва і баштанництва УААН представлені чорноземом типовим малогумусним
важко суглинковим. Товщина гумусного горизонту 45-60 см, глибина скипання від
НСІ – 91 см. Вміст гумусу в орному шарі – 4,3%. Сума увібраних основ - 26,6
мекв на 100 г ґрунту, гідролітична кислотність – 3,2 мекв на 100 г грунту,
ступінь насиченості основами – 89,3%, вміст сполук азоту, що легко
гідролізуються – 12,6 мг на 100 г ґрунту (за Корнфілдом), рухомого фосфору –
10,6 -11,9, обмінного калію – 16,7 – 18,0 мг на 100 г ґрунту (за Чириковим),
рНсольове – 5,7.
Грунт на полях Львівського відділу овочівництва – сірий лісовий
середньосуглинковий, з вмістом гумусу 1,6–2,2% сполук азоту, що легко
гідролізуються (за Корнфілдом) – 11,5-13,2 мг на 100 г ґрунту, рухомого фосфору
– 27,5 обмінного калію – 16,3 мг на 100 г ґрунту (за Кірсановим) , рНсольове –
5,9-6,0.
На ділянках учгоспу „Великоснітинський” і Київського науково-дослідного центру
грунт – сірий лісовий грубопилуватий легкосуглинковий. Вміст гумусу в орному
шарі – 1,25-2,0%, сполук азоту, що легко гідролізуються – 12,5-13,2 мг на 100 г
грунту (за Корнфілдом), рухомого фосфору та обмінного калію – 10,7-12,1 та
9,5-11,3 мг на 100 г грунту (за Кірсановим), гідролітична кислотність –
3,2-3,5, сума увібраних основ – 17,8-18,6 мекв на 100 г ґрунту, ступінь
насиченості основами – 82-85,3 %, рНсольове -5,4-5,6.
Дослідні поля Донецького науково-дослідного центру були розташовані на
чорноземі звичайному карбонатному середньогумусному важкосуглинковому на лесі.
Вміст в орному шарі: гумусу 4,0-5,2%, сполук азоту, що легко гідролізуються –
5,7, NO3-3,3-6,9, Р2О5 – 3,1-3,8 мг на 100 г грунту (за Мачигіним), К2О –
16,1-18,5 мг на 100 г грунту (за Масловою), сума увібраних основ 29,6 мекв на
100г грунту, рНсольове – 6,0. Грунт полів дослідної станції „Маяк” – чорнозем
реградований піщано-легкосуглинковий на лесовидних відкладеннях. Вміст гумусу в
орному шарі – 4,17%, рухомого фосфору – 25-30, обмінного калію – 17-25 мг на
100 г грунту (за Кірсановим),рНсольове – 6,3.
2.2. Агрокліматична характеристика зон проведення досліджень
У формуванні клімату України велика роль належить географічному положенню.
Температура повітря протягом року змінюється паралельно ходу сонячної радіації.
Середня місячна багаторічна температура зими (січень-лютий) змінюється від –
7-8 0С на північному сході до 2-4 0С – на південному березі Криму. В деякі роки
можливе зниження цих показників. З березня по квітень включно температура
повітря підвищується в середньому на 7-8 0С. Влітку середня місячна температура
становить 17-19 0С на півночі і південному заході країни. Восени температура
повітря поступово знижується. Інтенсивність цього зниження дещо менша, ніж
весняний ріст температур. Абсолютні максимуми температури повітря на більшій
частині території дорівнюють 36-40 0С, абсолютні мінімуми можливі лише в
крайній східній частині- мінус 40 0С. У середньому за рік в Україні буває від
230-240 до 330-340 днів з середньодовою температурою 0 0С, 190-290 – вище 5 0С,
150-200 днів – вище 10 0С. Сума температур повітря за період з температурою
вище 10 0С складає на півночі 2400, на півдні – 3400 0С. Середня тривалість
безморозного періоду – 150-240 днів. У цілому температурні умови сприятливі для
одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур.
Вологість повітря тісно пов’язана з температурою, опадами, умовами
випаровування. Абсолютна вологість збільшується влітку і вдень, зменшується
взимку і вночі, збільшується вона також поблизу водойм. Найбільшою ві
- Київ+380960830922