Розділ 2
ОСОБЛИВОСТІ підготовки МАЙБУТНІХ
офіцерів-прикордонників до виховної роботи
з особовим складом у вищому військовому
навчальному закладі
2.1. Зміст та особливості процесу виховання особового складу в підрозділах
Державної прикордонної служби України
Трансформування української держави у суверенну європейську державу з
багатопартійною системою зумовило необхідність створення принципово нової
системи виховання військовослужбовців для соціально-психологічного забезпечення
життєдіяльності і розвитку військових формувань України. З метою реалізації
завдань виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях
України створено певну структуру виховних органів. Вони є складовою частиною
органів військового управління Збройних Сил та інших військових формувань
України. Крім того, виховні заходи проводять командири і начальники, усі
посадові особи, а також військова громадськість, її органи й організації.
Виховні органи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України повинні
забезпечувати:
згуртування особового складу Збройних Сил України навколо ідеї державної
незалежності та усвідомлення кожним військовослужбовцем постійної
відповідальності за забезпечення високої бойової і мобілізаційної готовності;
зміцнення військової дисципліни та правопорядку;
вивчення і розуміння кожним воїном закономірностей історичного процесу
становлення Української держави;
формування в особового складу готовності до свідомого захисту Батьківщини;
створення сприятливої соціально-психологічної обстановки в частинах,
підрозділах, на кораблях, в установах та організаціях Збройних Сил;
формування і розвиток у військовослужбовців гуманістичного світогляду, правової
свідомості й особистісних якостей, необхідних для військової служби та
подальшої успішної діяльності в громадянському суспільстві [127; 193].
Виховання захисників української держави є в своїй основі національним і
відповідає Конституції, чинному законодавству. Головна мета виховання
військовослужбовців полягає у формуванні їх як громадян, патріотів своєї
держави, які на основі набуття соціального та військового досвіду, морального,
психічного і фізичного вдосконалення, успадкування духовних надбань
українського народу досягають необхідного рівня розвитку якостей надійних
захисників Батьківщини [128].
Ця мета передбачає поетапне вирішення таких завдань:
формування національної свідомості, почуття патріотизму, любові до Батьківщини
та гордості за належність до Збройних Сил України, готовність зі зброєю в руках
захищати суверенітет і незалежність своєї країни;
виховання поваги до Конституції, законів, статутів, державної та військової
символіки України, ветеранів визвольної боротьби, Збройних Сил і праці;
забезпечення повноцінного розвитку індивідуальних здібностей
військовослужбовців та необхідних умов для саморегуляції особистості, зміцнення
і загартування здоров’я;
психологічне забезпечення військової дисципліни, формування у воїнів готовності
до безконфліктного, толерантного спілкування в екстремальних умовах військової
служби, попередження нестатутних взаємовідносин;
виявлення та розвиток природних здібностей і творчого потенціалу кожного
вихованця, розвиток креативності як риси особистості;
формування загальнолюдських норм гуманістичної моралі, культури спілкування;
виховання альтруїзму ? готовності до діяльності на благо іншим для того, щоб
принести заради іншого в жертву власні інтереси;
розвиток внутрішньої свободи, здатності до об’єктивної самооцінки та
саморегуляції поведінки, почуття власної гідності, самоповаги, готовності до
самопізнання;
подальше формування у воїнів таких основних якостей, як дисциплінованість,
організованість, старанність, ініціативність, рішучість, самостійність,
сміливість тощо [190; 352].
Проведені нами теоретичні дослідження, хід яких викладено вище, дали можливість
нам визначити процес виховання військовослужбовців у системі Державної
прикордонної служби України як цілеспрямоване, систематичне, послідовне,
безперервне, організоване керівництво розвитком та формуванням у
військовослужбовців необхідних рис особистості, духовних цінностей, теоретичних
і практичних знань. Зміст та складові процесу виховання військовослужбовців
відображено на рис. 2.1.
Треба зауважити, що сучасний етап розвитку Державної прикордонної служби
України відбувається в складній динамічній обстановці, в умовах погіршення на
державному кордоні криміногенної ситуації, інтеграції транснаціональних
злочинних угруповань, підвищення активності міжнародного тероризму,
наркобізнесу, незаконної міграції і контрабандної діяльності. У зв’язку з цим
суттєво підвищуються вимоги до професійної підготовки офіцерів-прикордонників.
Від них вимагається не лише висока компетентність у галузі охорони державного
кордону, військової справи, але й розвинуті професійні якості, зокрема якості
вихователя особового складу підрозділів.
Як уже зазначалось, в основу організації виховного процесу в Державній
прикордонній службі України покладено вимоги Конституції України, законів
України, Указів Президента України, постанов Уряду України, Військової присяги,
Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях
України, затвердженої Указом Президента України від 04.09.98 р. № 981/98,
наказів і директив Голови Адміністрації Державної прикордонної служби України
[76; 127; 128; 193; 264]. Цими документами визначено певну структуру органів,
що покликані здійснювати виховну роботу серед прикордонників.
Рис. 2.1. Зміст і складові процесу вихова