РОЗДІЛ 2
МАКРОЕКОНОМІЧНІ УМОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Організаційно-економічна характеристика управління комунальним сектором
Економіка з технократичної точки зору являє собою систему господарюючих
суб'єктів, що знаходяться у виробничо-технологічних і
організаційно-господарських зв'язках один з одним. Ці господарчі суб'єкти є
окремими підприємствами, яким властивий ряд специфічних ознак, що дозволяють
провести однозначні розмежування поміж ними. Так, закон України «Про
підприємства в Україні» визначає, що підприємство – це основна організаційна
ланка народного господарства України, «самостійний господарюючий суб'єкт, що
має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну
діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)» [96]. Підприємство
має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах
банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.
Основні положення цього Закону увійшли до Господарського Кодексу України, у
статті 62 якого визначається: «Підприємство - самостійний суб'єкт
господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом
місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та
особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,
науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку,
передбаченому цим Кодексом та іншими законами” [60].
Самі підприємства та існуючі виробничо-технологічні зв'язки між ними у своїй
єдності складають виробничо-технологічну структуру економіки. У цьому сенсі
зв'язки між підприємствами розглядаються тільки як горизонтальні, оскільки
продукт, виготовлений одним підприємством, якщо тільки він не призначений для
кінцевого споживання, служить вихідним ресурсом іншого підприємства.
Організаційно-господарська структура економіки являє собою сукупність
підприємств і організаційно-господарських зв'язків між ними. Це своєрідна
надбудова над виробничо-технологічною структурою економіки.
З точки зору управління підприємство можна розглядати як взаємодію керованого
об'єкта і керуючої системи. При цьому дуже важливою є та обставина, що система
управління підприємством не може існувати ізольовано від системи управління
всією економікою. Між ними необхідний постійний процес динамічної адаптації,
оскільки тільки в цьому випадку керуючі впливи системи управління всією
економікою можуть знайти адекватне відображення в реакції системи управління
підприємством, що в остаточному підсумку дозволяє досягти мети функціонування
як окремого підприємства, так всієї економіки в цілому. Механізм функціонування
підприємств може розглядатися як з виробничо-технологічної точки зору, так і з
організаційно-економічної. З організаційно-економічної точки зору підприємства
класифікуються за галузевою приналежністю, за формами власності, залежності від
обсягу виробництва, чисельності працівників і за іншими критеріями. Кожному
типу підприємств у таких класифікаціях відповідає структура
організаційно-економічного механізму функціонування. Окрім того, структура,
функції і складові системи управління, а, відповідно, і
організаційно-економічний механізм функціонування підприємства істотним чином
залежать від структури системи управління всією економікою. Саме тому система
управління вітчизняних підприємств у тих умовах, у яких вони опинилися після
1991 року, потребувала суттєвих змін.
Розробці найбільш раціональної лінії поведінки підприємства сприяє створення
різного роду моделей діяльності підприємства. Оскільки виробничо-технологічна й
організаційно-економічна складова механізму функціонування підприємств мають
істотну галузеву, технологічну та іншу диференціацію, остільки і моделі
функціонування підприємств при їхній більш-менш заглибленій деталізації
диференційовані за тими самими ключовими ознаками. У даному випадку під моделлю
розуміється об'єкт, що заміщує оригінал і зберігає всі основні властивості
оригіналу. Математичною називається модель, у якій основні властивості
підприємства представлені у вигляді системи математичних функцій і рівнянь.
Основна складність при побудові моделі функціонування підприємства полягає у
виборі рівня спрощення реальної ситуації, для подолання якої необхідно вирішити
завдання виділення головних властивостей модельованого об'єкта і їх
відображення в створюваній моделі. На сьогодні розроблена досить велика
кількість макроекономічних моделей (наприклад, макроекономічні виробничі
функції, модель Харрода, статистична модель лінійної багатогалузевої економіки
(модель Леонтьєва [136]), односекторна модель економічного росту (модель
Солоу), моделі міжгалузевого балансу, модель Неймана й ін.) і моделей
мікроекономіки, у кожній з який використовується той чи інший рівень
абстракції. Розроблено моделі, що реалізують окремі напрямки виробничого,
фінансового, інвестиційного менеджменту фірми. Але при всьому різноманітті
розроблених моделей провести аналіз діяльності і розробити план розвитку
конкретного підприємства на перспективу досить важко. У зв'язку з цим необхідна
розробка моделі роботи підприємства, яка б, з одного боку, охоплювала широкий
спектр різних варіантів функціонування підприємства, а тому була певною мірою
всеосяжною й універсальною для багатьох ситуацій і багатьох типів підприємств,
а з іншого боку – її блоковий характер дозволяв би досить просто проводити
адаптацію до будь-якої реальної ситуації, чим і забезпечувалася б
універсальність моделі.
Моделювання взагалі
- Київ+380960830922