РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ
СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
2.1. Спільне у соціальній ситуації розвитку курсантів та студентів в юнацькому
віці
При дослідженні громадянськості ми вважаємо конструктивним підхід до розвитку
особистості як до глобального процесу, що охоплює весь внутрішньо суперечливий
життєвий шлях людини, який полягає в нерівномірності і гетерохронності змін
суспільних функцій, ролей і станів особистості [17; 20]. У руслі цієї концепції
розвиток у дорослому періоді життя розуміється як такий, що відбувається у
процесі актуалізації, синтезу працездатності і схильностей до певних умов
праці. Крім того, психічний розвиток розглядається як предмет цілого комплексу
наук, що тривалістю охоплює весь життєвий шлях [17; 24].
Міра гуманності системи ставлень, характерна для родини, стає підґрунтям
становлення громадянськості їх нащадків як необхідної умови якості їх життя.
Шкільний період життя людини, що включає частину юнацького віку, став предметом
прицільної уваги у віковій і педагогічній психології. Вік від 17 до 21 вивчено
значно в меншій мірі, але він є не менш відповідальним, особливо, у плані
становлення громадянина і структурування смисложиттєвих цінностей людської
особистості. Е. Х. Еріксон вважав юнацький вік найбільш важким періодом
людського життя [425], Г. Л. Тульчинський – періодом першого усвідомлення сенсу
життя, що характеризується дуже низькою задоволеністю життям [377, с. 175].
Розвиток громадянськості пов’язується з певним віком, що є основою розвитку
певних якостей мислення, зокрема здатності до абстрактного мислення, до
узагальнення, що впливає на розвиток громадянськості. Так, основи політичного
мислення формуються в 15-16 років. У цьому віці стає можливим ослаблення
авторитарної позиції при розгляданні проблем, проявляє себе здатність до
розуміння ідеології як сукупності політичних взаємовідносин і принципів.
Громадянська компетентність досягається розвитком розуму в певному віці,
здатністю розмірковувати [99а, с. 56]. Тільки на певному етапі свого розвитку
особистість здатна опанувати моральну основу закону, відійти від
егоцентричності, хоча б певною мірою, хоча ця здатність не є виключною ознакою
віку.
Уміння мислити, аналізуючи причини та їх наслідки, мислити просто і ясно, без
зайвого заглиблювання або поверховості стає важливим надбанням мислення
юнацького віку, так само, як і конструктивність думки.
У період юності соціальна ситуація розвитку визначається як поріг дорослого
життя, період активного саморозвитку і свідомого самовдосконалення.
Соціалізація людини – поняття досить широке: це шлях від глибокої обізнаності й
освіченості до соціальної зрілості, а від неї – до суспільної активності [279,
с. 176]. Вона здійснюється шляхом включення людини до певних соціальних груп.
Для курсанта – це мала група навчального взводу, для студента – студентська
група. Молодь у ВНЗ та ВВНЗ характеризують вибір спеціальності, професійна
підготовка, розвиток громадянських якостей. Період старшої або пізньої юності
Б. Г. Ананьєв охарактеризував як важливий для суспільного розвитку і
становлення особистості період життя, що характеризується як функціонуванням,
так і становленням [21]. Відбувається трансформація логіки становлення
особистості в логіку її функціонального розвитку. При цьому ці дві іпостасі
розгортання особистості співіснують неподільно. В юнацькому періоді триває
розвиток інтелекту [264; 126], розвиток психічної функції пам’яті [423], а весь
прогресивний цикл перетворень складає розвиток індивідуальності людини від
народження до зрілості (І. М. Сєченов [318]). Цей вік відмічено такою функцією,
як виховання спеціаліста, суспільного діяча і громадянина. Засвоєння і
консолідація особистістю багатьох соціальних функцій, формування професійної
майстерності є важливими в аспекті формування громадянськості. У цьому віці
будується власний спосіб життя, проходить засвоєння соціальних і професійних
ролей дорослої людини.
Б.Г. Ананьєв указує на те, що “перетворювання мотивації і всіх систем ціннісних
орієнтацій, з одного боку, та інтенсивне формування спеціальних здібностей у
зв’язку з професіоналізацією, з іншого, виділяють цей вік як центральний період
становлення характеру й інтелекту... Всі психофізичні оптимуми збігаються з
таким важливим етапом становлення людини і як особистості, і як суспільного
діяча, що вперше в своєму житті формує власне середовище розвитку” [24, с.
18-20]. У вищому навчальному закладі освіти доросла вже людина проходить етапи
свого подальшого становлення на шляху до зрілості.
Хоч у старшій юності особистість вже є дорослою людиною, але саме в цьому
періоді, напередодні зрілості, корегуючи самооцінку, можна сприяти вихованню
громадянина, впевненого у своїх можливостях, який поважає себе, добре почуває
себе в колективі й займає активну громадянську позицію, яку і впроваджує серед
людей. У кожній самооцінці міститься порівняння себе з іншими. Оцінку себе в
нашому внутрішньому світі формують ті, хто нами виділяються як значимі особи.
Важливо, щоб вимоги, очікування, інтереси, ідеали та інші ціннісні орієнтації
всіх особистостей референтної групи були пов’язані із суспільно значимими
цінностями та ідеалами.
Більш аніж сто років тому У. Джеймс відмітив, що людина має стільки ж
соціальних Я, скільки вона має груп, які є для неї значимими [126]. Ч. Кулі
подає ідею “дзеркального Я індивіда і показує, що наша поведінка й
самосвідомість залежить від того, як ми намагаємось себе уявити з точки зору
інших” [445, с.4]. Дж. Мідом надано поняття “узагальненого іншого”, яким
підтверджується механізм впливу
- Київ+380960830922