Стратегія і тактика формування ринку тваринницької продукції в Україні

РОЗДІЛ 2
Методологія формування і
організаційно-економічний механізм
функціонування ринку продукції тваринництва
2.1. Ретроспектива і сучасний стан розвитку ринку продукції тваринництва
Ринок тваринницької продукції, як особливий вид продовольчого ринку, являє
собою складну економічну систему, стан і можливості розвитку якої визначаються
чинниками, що охоплюють комплекс природнокліматичних,
організаційно-економічних, науково-технічних, соціальних та політич­них умов
функціонування продуктивних сил. До найважливіших з них відносяться:
платоспроможний попит населення: економічний потенціал продовольчого ринку;
рівень вітчизняного виробництва сільськогосподарської продукції; рівень
розвитку ринкової інфраструктури; міжрегіональний поділ праці; характер
зовнішньоекономічних зв’язків, рівень захисту внутрішнього ринку тощо.
Структурно ринок тваринницької продукції складається із продукції
сільськогосподарського виробництва, продукції переробних галузей і громадського
харчування, а також продукції оптової та роздрібної торгівлі, яка поставляє на
ринок продовольчі товари.
Виробництво тваринницької продукції є основним джерелом забезпечення населення
повноцінним білком. Однак за роки ринкових перетворень галузь зазнала значних
втрат. Виробництво м'яса всіх видів (у забійній масі) зменшилось з 4357,8 тис.
тонн у 1990 р. до 1647,9 тис. тонн у 2002 р., або 2,9 рази. Внаслідок низької
платоспроможності населення знизився попит на м'ясну продукцію та рівень її
споживання з 68,2 кг на одну особу у 1990 р. – до 32,6 кг у 2002 р. (табл.
2.1).
Таблиця 2.1
Продовольчий баланс м'яса та м'ясних продуктів (тис. тонн)
Роки
1990
1995
1998
1999
2000
2001
2002
1. Загальна пропозиція:
Виробництво
Зменшення запасів
Імпорт
Разом
4358
36
41
4435
2294
19
2313
1706
57
71
1834
1695
27
101
1823
1663
82
38
1783
1517
15
86
1618
1648
85
1733
2. Використання на:
Продовольство
Корми
Переробку на нехарчові цілі
Поповнення запасів
Втрати
експорт
Разом
3537
69
62
66
701 4435
2002
40
30
11
46
184 2313
1673
12
18
128 1834
1646
10
162 1823
1611
163
1783
1513
98
1618
1570
10
146 1733
3. Показники:
Виробництво на 1 особу, кг
84,0
44,5
34,0
34,1
33,8
31,2
34,2
Споживання на 1 особу, кг
Частка імпорту в споживанні, %
68,2
1,2
38,9
0,9
33,2
4,2
33,2
6,1
33,0
2,4
32,5
5,7
32,6
5,4
Характерною рисою сучасного м'ясопереробного підкомплексу є використання майже
усієї виробленої продукції на продовольче споживання населенням. Експорт м'яса
та м'ясопродуктів за цей період знизився із 701 тис. тонн у 1990 р. до – 146
тис. тонн у 2002 р., або у 4,8 рази. В той же час більше, ніж удвічі, зросли на
вітчизняному ринку обсяги імпортованої м'ясної продукції. У 2002 році було
завезено більше на 6% дозволених обсягів м'яса птиці і в 2,4 рази більше
субпродуктів інших видів худоби. В результаті недостатнього контролю з боку
відповідних державних органів за просуванням на український ринок імпортної
продукції щорічно через вільні зони ввозиться до 70 тис. тонн м'яса, крім того
щорічно додатково нелегально потрапляє на ринок до 30 тис. тонн м'яса птиці,
зумовлюючи надходження неякісної або інфікованої продукції [184, с.156].
Причиною скорочення поголів'я худоби і птиці с нерентабельність їх вирощування.
Зростання собівартості 1 ц приросту худоби і птиці перевищує виручку за 1 ц
реалізованої продукції. В 2002 р. в сільгосппідприємствах усіх форм власності
виробництво м'яса усіх видів було збитковим: м'ясо великої рогатої худоби
(-40,5%), свиней (-16,9%), овець (-26,7%), птиці (-1,1%). Продовжують зростати
затрати праці, грошових і матеріальних засобів на виробництво одиниці
тваринницької продукції, значно перевищують нормативи витрати кормів. Рівень
ефективності тваринництва знижує диспаритет цін, скорочення державного
фінансування, значне подорожчання кредитів, монополізм торгових і сервісних
послуг, а існуючий механізм закупівельних цін не дозволяє здійснювати навіть
простого відтворення.
Зниження споживання молока і молочних продуктів у 1990–2002 рр., внаслідок
відносної доступності молока і деяких видів молочних продуктів для більшості
населення, відбувалося повільнішими темпами порівняно з м'ясопродуктами [86,
135, 170]. Однак спостерігається тенденція переходу населення до
самозабезпечення та збільшення частки неперероблених молочних продуктів при їх
купівлі та споживанні. Низький рівень споживання молока і молочних продуктів,
що становить 59,3% до раціональної норми, обумовлений низькою купівельною
спроможністю населення.
Виробництва молока в 2002 р. становило 14,1 млн. тонн, або 57,7% від його
обсягів у 1990 р. (табл. 2.2). Спад виробництва молока відбувається як
внаслідок скорочення поголів'я корів, так і низької їх продуктивності, що
обумовлено, в першу чергу, подорожчанням кормів. Загальна пропозиція молока в
останні 5 років щорічно складає 13,1–14,2 млн. тонн і формується майже повністю
за рахунок власного виробництва. Продукція іноземного виробництва не перевищує
в споживанні 1%. Не зважаючи на значне зменшення виробництва молока, Україна
залишається експортером молочної продукції, обсяги якої нестабільні по роках.
При зменшенні попиту на молочні продукти на зовнішньому ринку на молочних
заводах зростають нереалізовані запаси сухого молока, сиру, масла тваринного,
казеїну.
Таблиця 2.2
Продовольчий баланс молока та молочних продуктів (тис. тонн)
Роки
1990
1995
1998
1999
2000
2001
2002
1. З