РОЗДІЛ 2
Об’єкти, методи і умови проведення досліджень
Розробка збалансованих агроекосистем Чернігівщини проведена, переважно, на
основі літературних джерел аналізу і узагальнення експериментальних досліджень,
здійснених в дослідному господарстві Чернігівського інституту АПВ УААН (колишня
обласна сільськогосподарська дослідна станція) в 1965 – 2004 роках.
2.1. Об’єкти досліджень
Об’єкти досліджень – напрямки екологічно безпечного високоефективного
використання землі та біологізації сучасного ресурсозберігаючого землеробства,
процеси формування зростаючої родючості ґрунту, принципи побудови раціональних
сівозмін, екологобезпечні шляхи удосконалення обробітку ґрунту, заходи
підвищення продуктивності сільськогосподарських рослин і тварин та покращення
якості продукції рослинництва і тваринництва.
2.2. Грунтово-кліматичні умови
Ґрунтовий покрив Чернігівської області, особливо її поліської зони, в тому
числі і дослідного господарства Чернігівського інституту агропромислового
виробництва УААН, характеризується великою генетичною строкатістю родючості і
мікроконтурністю. Про особливості генезису ґрунтів окремих районів
Чернігівської області відмічав ще К.К. Гедройц (1926 р.), підкреслюючи, що
морфологічна характеристика грунтів цієї зони віддзеркалює складність їх
генетичного утворення. Найбільш поширені тут дерново-підзолисті ґрунти, які
займають 432,5 тис. га ріллі (31%) [18]. Вони мають нестійку структуру, яка
легко руйнується, запливають від дощів з утворенням кірки. З цими їх
особливостями пов’язана знижена мікробіологічна діяльність - слабкий розвиток
азотфіксуючих бактерій, низька нітрифікаційна здатність. Високі врожаї
сільськогосподарських культур на них можна одержувати при їх вапнуванні та
систематичному внесенні оптимальних норм органічних і мінеральних добрив,
впровадженням травосіяння і сидерації.
Стаціонарні та тимчасові досліди з землеробства, рослинництва і
кормовиробництва закладались на дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах,
сформованих на слоїстих водно-льодникових відкладах.
Агрохімічна характеристика орного та підорного шарів ґрунту дослідних ділянок
наведена в табл. 2.1.
Таблиця 2.1.
Агрохімічна і фізико-хімічна характеристика дерново-підзолистого ґрунту
дослідних ділянок орного і підорного шарів
Показники
Шар ґрунту, см
0 - 20
21 – 40 см
Гумус, %
0,9 – 1,1
0,5 – 0,7
Легкогідролізуємий азот, мг на 100 г ґрунту
8,0 – 9,7
5,0 – 5,9
Рухомі форми фосфору, мг Р2 О5 на 100 г ґрунту
15,0 – 17,9
14,0 – 16,9
Калій обмінний, мг К2 О на 100 г ґрунту
7,0 – 9,0
5,0 – 7,0
Ступінь рухомості калію, мг К2 О на 100 г ґрунту
1,3 – 1,5
1,1 – 1,3
Калій необмінно-поглинутий, мг К2 О на 100 г ґрунту
60,0 – 66,3
65,0 – 69,7
pНр сольове
4,4 – 4,9
4,3 – 4,6
Сума ввібраних основ, мг екв. на 100 г ґрунту
5,2 – 5,4
4,5 – 4,8
Гідролітична кислотність
2,5 – 2,8
2,7 – 3,1
2.3. Методика проведення досліджень
При розробці основних напрямів екологобезпечного використання землі
використовувались результати досліджень одержаних в 6 стаціонарних польових і
лізиметричному дослідах (додатки 1-6).
Дослідження проводились в 4-10-пільних сівозмінах на різних фонах живлення та
способах обробітку ґрунту.
Агротехніка вирощування сільськогосподарських культур в дослідах, за
виключенням питань, що досліджувались, була загальноприйнятою для умов
області.
Обробіток ґрунту проводився в оптимальні строки у відповідності зі схемами
дослідів.
Добрива (NРК) використовувались у вигляді аміачної селітри, суперфосфату,
хлористого калію і вносились: органічні та мінеральні фосфорно-калійні під
основний обробіток ґрунту, азотні – весною під ярі культури під передпо-сівний
обробіток ґрунту, під озимі – в підкормку.
Сільськогосподарські культури вирощувались тільки районованих сортів. Строки
посіву, норми висіву, способи сівби і догляду за посівами здійснювались
відповідно до існуючих рекомендацій.
Площі посівних ділянок у дослідах були 105-200 м2, облікових – 50-100м2.
Повторність дослідів 4-и разова.
У стаціонарному досліді протягом семи років (1989-1995) вивчались такі системи
землеробства 1) традиційна – гній 15 т/га + оптимальні дози мінеральних добрив
(N56Р49К69) із застосуванням хімічних засобів захисту рослин; 2) традиційна
інтенсивна – гній 15 т/га + дози добрив рекомендовані інтенсивними технологіями
(N87Р83К109) з застосуванням рекомендованих хімічних засобів захисту рослин; 3)
біологічна – гній 15 т/га + агротехнічні засоби боротьби з бур’янами.
Дослідження проводились на дерново-підзолистих грунтах у дослідному
господарстві Чернігівського інституту АПВ.
Екологобезпечне ведення сільськогосподарського виробництва досліджувалось у
стаціонарному лізиметричному досліді. Лізиметрична установка побудована в
1971-1972 рр. за індивідуальним проектом Чернігівського філіалу інституту
Гідрогражданпромстрою у відповідності з методичними вказівками Б.А. Голубєва
(1967), Е.Ф. Арінушкіної (1970).
Посівна площа лізиметричної чарунки 3,8 м2 , повторність триразова. Шар ґрунту
однієї чарунки – 155 см, маса ґрунту в одній чарунці 10,5 т. Грунт
лізиметричного досліду дерново-підзолистий супіщаний з такою агрохімічною
характеристикою орного шару ґрунту (0-23 см): гумус за Тюриним – 1,1%, рН
сольове – 5,0, гідролітична кислотність (Капленой) – 2,5 мг екв на 100 г, вміст
Р2 О5 (за Кірсановим) – 17,0 мг на 100 г, К2О (за Масловою) – 6,2 мг на 100 г.
Перед закладкою лізиметричного досліду в лізиметричних чарунках проводився
зрівнювальний посів вівса. Фільтрат аналізувався по загальноприйнятій методиці
[12].
Дослідження з питань рослинництва і кормовиробництва здійсн
- Київ+380960830922