РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
При виконанні роботи обстежено 545 пацієнтів, із них 358 хворих на ІХС і 187 осіб без клініко-інструментальних ознак ІХС але з факторами її ризику, в тому числі 56 дорослих дітей (28,2+0,7 років), батьки яких мали передчасну ІХС. Контрольну групу складали 40 практично здорових осіб. Обстеження і лікування хворих, осіб з факторами ризику ІХС та обстеження представників контрольної групи здійснено в умовах клініки Інституту терапії АМН України (м.Харків).
Серед обстежених хворих на ІХС було 325 (90,8%) чоловіків і 33 (9,2%) жінки у віці від 20 до 83 років (середній вік 46,4+2,9 років). Серед осіб контрольної групи було 34 (85%) чоловіка і 6 (15%) жінок у віці від 26 до 49 років (середній вік 40,9+3,1 років).
Розподіл хворих за віковими групами проведено відповідно з класифікацією, що була прийнята на Ленінградському (1962) і Міжнародному (Київ, 1963) симпозіумах з питань геронтології.
Хворі у віці від 20 до 29 років складали 3,6% (13 чоловік), від 30 до 44 років - 32,7% (117 пацієнтів), від 45 до 59 років - 34,3% (123 хворих), від 60 до 74 років - 17% (93 особи) і старіше 74 років - 3,3% (12 обстежених). У всіх вікових групах переважали чоловіки.
Діагноз ІХС встановлювався за сукупністю анамнестичних, клінічних, інструментальних і біохімічних даних. При визначенні функціонального класу (ФК) стабільної стенокардії користувалися класифікацією Канадської асоціації кардіологів в модифікації спеціалістів КНЦ РАМН [271].
Із всієї кількості обстежених хворих 278 (77,6%) осіб страждали стабільною стенокардією напруження I-IV ФК і у 80 (22,4%) осіб захворювання відрізнялось нестабільним перебігом.
В залежності від ФК стенокардії напруження розподіл хворих був наступним: І ФК - 65 (18,1%) осіб, ІІ ФК - 92 (25,7%) пацієнта, ІІІ ФК - 104 (29,1%) хворих і IV ФК - 17 (4,7%) обстежених.
Серед осіб з нестабільним перебігом захворювання у 8 (2,2%) пацієнтів діагностовано стенокардію, яка виникла уперше в житті, у 16 (44,7%) обстежених - вазоспастичну стенокардію і у 56 (15,6%) хворих - прогресуючу стенокардію напруження.
164 (45,8%) хворих в анамнезі перенесли ІМ у віці від 21 до 81 року (середній вік (50,7+2,4) років) з давністю постінфарктного кардіосклерозу від 1 до 23 років (13,9+1,7 років) до теперішнього дослідження. 52 (14,5%) пацієнта перенесли повторний ІМ, у 53 (14,8%) хворих внаслідок інфаркту сформувалася хронічна постінфарктна аневризма серця.
Гіпертонічна хвороба (ГХ) простежувалась в анамнезі життя у 294 (82,1%) хворих. Тривалість гіпертензивного анамнезу в середньому складала (11,3+2,1) років (від півроку до 35 років).
При аналізі скарг астматичний їх характер (задишка, відчуття недостачі повітря або ядухи, кашель при фізичному напруженні чи в стані спокою) встановлено у 18 (5,0%) хворих. На біль за грудиною скаржились 90 (25,1%) осіб, на біль в ділянці серця - 41 (11,4%) пацієнт, біль іншої локалізації (епігастральна ділянка, ділянка поміж лопатками, права та ліва частини шиї, горло, білягрудинна ділянка, праве та ліве підребер'я, підключична ділянка) - 49 (13,7%) обстежених. Змішаний характер локалізації болю мали 160 (44,7%) пацієнтів (із них 17 (4,7%) - в поєднанні з астматичним характером скарг).
73 (20,4%) хворих розцінили характер болю як стискуючий, 85 (23,7%) - як пресорний, 23 (6,4%) - як колючий, 40 (11,2%) - як пекучий, 18 (5,0%) - як тупий, 39 (10,9%) - як ниючий і 14 (3,9%) - як ріжучий, розпираючий. На змішаний характер болю вказали 66 (18,4%) обстежених.
У 120 (33,5%) пацієнтів біль був короткочасним (до 5 хв), у 81 (22,6%) обстеженого больовий синдром тривав 10-15 хв, у 85 (23,7%) осіб тривалість болю складала від 15 до 30 хв. На тривалість больових епізодів більш, ніж 30 хв вказали 29 (8,1%) хворих 43 (12,0%) пацієнта розцінили тривалість болю як різну.
Ділянками ірадіації болю були ліва рука - у 77 (21,5%) хворих, ліве плече, лівий плечовий суглоб - у 69 (19,3%) осіб, ліва лопатка - у 66 (18,4%) пацієнтів. На ірадіацію болю в інші ділянки (нижня щелепа, язик, права рука, шия, ключиця, права лопатка, ділянка між лопатками, горло, права половина грудної клітини, епігастральна ділянка, праве та ліве підребер'я, хребет, аксилярні ділянки, соски) вказали 62 (17,3%) обстежених. У 84 (23,5%) осіб біль був без ірадіації.
Частота нападів стенокардії за добу коливалась від 1 до 4 разів і в середньому складала (2,1+0,7) епізодів. Частота нападів стенокардії протягом тижня складала (3,9+0,4) епізодів (від 3 до 8 разів).
У 157 (43,8%) пацієнта напади стенокардії спричинялись ходьбою до 1,0 км, у 104 (29,0%) хворих - ходьбою на відстань від 500 до 300 м, у 54 (15,1%) осіб - ходьбою на відстань від 200 до 100 м і у 8 (2,2%) обстежених виникали при ходьбі на відстань менш, ніж 100 м. У 17 (4,7%) осіб напруження у вигляді ходьби на відстань від 200 до 100 м спричиняло біль в поєднанні з астматичним характером скарг і у 18 (5,0%) хворих таке ж саме напруження обумовлювало появу астматичних скарг. Підіймання по сходині більш, ніж на 3 поверхи спричиняло біль у 171 (47,8%) хворого, на 3 поверхи - у 93 (26,0%) пацієнтів, на 1-2 поверхи - у 59 (16,5%) осіб і менш, ніж на 1 поверх - у 17 (4,7%) обстежених. У 18 (5,0%) хворих підіймання по сходині менш, ніж на 1 поверх спричиняло виникнення астматичних скарг.
Біль супроводжувався задишкою у 84 (23,5%) осіб, відчуттям недостачі повітря - у 66 (18,4%) пацієнтів, серцебиттям - у 93 (26,0%) хворих, перебоями в роботі серця - у 77 (21,5%) обстежених і у 38 (10,6%) осіб - вегетативними явищами у вигляді дрожі, ознобу, спітливості, жару, прискорення сечовипускання та ін.
У 238 (66,5%) пацієнтів біль також провокувався психоемоційним напруженням, у 23 (6,4%) - прийманням їжі і у 97 (27,1%) осіб виникав без явної причини, в стані спокою.
З метою усунення больового нападу 103 (28,8%) хворих вживали сублінг