Формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів філологічних факультетів

РОЗДІЛ 2
ПРОФЕСІЙНА МОВНОКОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ:
ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ
Створення комплексної системи роботи, мета якої формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів-філологів, неможливе без звернення до питань, що належать до сфери прагматичної лінгвістики, а саме про природу, функції, структуру, механізми та умови комунікації. Основною метою дослідження є створення системи роботи над розвитком професійної мовнокомунікативної компетенції студентів, отже, зміст методичної системи повинен ґрунтуватися на комплексному та детальному аналізові трьох основних аспектів:
а) з'ясуванні сутності комунікації, змісту мовленнєвого спілкування як особливого типу комунікації, комунікативного акту; розглядові співвідношень між основними одиницями структури мовленнєвої комунікації;
б) визначенні базових складових поняття "навчальний текст" та його демонстрації як основного лінгводидактичного засобу;
в) окресленні основних характеристик суб'єктів, які здійснюють комунікацію, тобто аналізу рис комунікантів (адресанта/ адресата як кодифікатора/декодифікатора інформації);
г) обґрунтуванні основних умов мовленнєвої комунікації під час педагогічної діяльності, визначенні принципів передачі інформації адресантом та її одержання адресатом повідомлення.
У пропонованому розділі маємо на меті, по-перше, дослідити сутність та структуру, механізми комунікації, виявити співвідношення між елементами структури:
речення - висловлювання / текст - дискурс,
оскільки розуміння їх природи дасть можливість указати, які саме вміння потрібно сформувати у студентів; по-друге, дослідити природу тексту як основної форми організації мовлення, окреслити критерії та характеристики навчального тексту, розробити типологію навчальних текстів; по-третє, проаналізувати позиції адресанта/адресата під час комунікації, адже відомо, що ефективність педагогічного спілкування залежить від рівня його сформованості у студентів як майбутніх учителів. Важливо з'ясувати, яким чином має бути організована діяльність комунікантів, у чому сутність педагогічного спілкування та які основні компоненти моделі навчання студентів професійному спілкуванню як основного складника професійної комунікативної компетенції.
Таким чином, дослідження лінгвістичних засад природи комунікації забезпечить глибоке розуміння сутності та механізмів саме педагогічної комунікації вчителя-філолога, що дозволить побудувати ефективну методичну систему роботи над формуванням професійної комунікативної компетенції студентів філологічних факультетів ВНЗ.
2.1. КОМУНІКАЦІЯ ЯК ПРОЦЕС МІЖСУБ'ЄКТНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ОБМІНУ
2.1.1. СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ МОДЕЛІ
КОМУНІКАТИВНОГО АКТУ
Мовленнєва комунікація особистості є досить складною системою, що має неоднорідну структуру та рухомі механізми. Важливо дослідити організацію структури мовленнєвої комунікації, проаналізувати, які одиниці забезпечують функціонування мовлення особистості, тобто, по суті, теоретичні засади будови комунікації та їх розуміння зумовлюють обґрунтування основи створення системи навчання студентів-філологів, формування професійної мовнокомунікативної компетенції, розвиток фахової майстерності.
Сутність поняття "комунікація" в лінгвістиці трактується по-різному. Г.Г. Почепцов зазначає: "Існує близько ста різних визначень комунікації. Проте на сьогодні ми не маємо такого визначення, яке задовольнило б усіх. І, можливо, не треба хвилюватися, адже жодне визначення не змінить закони комунікації" [318, 15]. Дослідженнями сутності комунікації та проблемами визначення її змісту займалися різні вчені протягом останнього століття: О.О. Леонтьєв [205], Ю.М. Лотман [216], Дж. Майерс, М. Майерс [472], Л. Баркер [455], Е.Р. Атаян [11], М.М. Бахтін [22], М.Р. Львов [222], О.Я. Гойфман [87], Г.Г. Почепцов [318], Ф.С. Бацевич [24], О.О. Селіванова [352] тощо.
Л. Баркер зазначає: "комунікація - це процес узаємопов'язаних елементів, що працюють разом, аби досягти необхідного результату або мети" [455, 5]. Дж. Майерс і М. Майерс вказують, що комунікація - це "загальнопередбачуваний, постійний і завжди присутній процес розподілу значень за допомогою символічної взаємодії" [472, 11]. М.Р. Львов так розкриває сутність комунікації: "зв'язок, спілкування між двома або декількома людьми. У ній реалізується комунікативний намір людей щодо інформаційного обміну" [222, 106-107]. Упорядники короткого тлумачного словника лінгвiстичних термінів (С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, О.Г. Тодор) пропонують таке потрактування змісту цього лінгвістичного терміна: "комунікація" - (communicio - роблю спільним, пов'язую, спілкуюсь) - спілкування, повідомлення, передавання інформації, думок, почуттів, волевиявлень людини мовними засобами. Комунікація складається з комунікативних актів, у яких беруть участь комуніканти. У процесі мовної комунікації створюються комунікати" [121, 79]. На думку лінгвіста О.О. Селіванової, "комунікація - це процес інформаційного обміну: міжсуб'єктного, об'єктно-суб'єктного та об'єктно-суб'єктно-об'єктного - у залежності від типу та способу одержання інформації" [352, 324].
У пропонованому дослідженні спираємося на визначення поняття "комунікація", що запропонував Г.Г. Почепцов у монографії "Теорія комунікації". Учений зазначає: "комунікація - це прискорення процесів інформаційного обміну, у зв'язку з чим набагато збільшується ефективність таких обмінів" [318, 17].
Будь-який процес тією чи іншою мірою піддається сегментації. Комунікація як процес діяльності особистості також підлягає членуванню. Таким сегментом комунікації, фрагментом спілкування може бути визнаний комунікативний акт (КА).
У лінгвістичній літературі термін "КА" розуміється досить широко: "від обміну текстами, що вимовляються усно, або написаними в прийнятій мовній