РОЗДІЛ 2
СТАН ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НЕАНТИКЛІНАЛЬНИХ ПАСТОК ВУГЛЕВОДНІВ
У нафтогазоносних регіонах світу фонд антиклінальних структур, з якими
пов’язані основні запаси вуглеводнів, з кожним роком зменшується. Тому в
останні десятиріччя в Україні і за рубежем значно зріс інтерес до пошуків
покладів нафти і газу в неантиклінальних пастках. Щорічно література
поповнюється публікаціями, в яких характеризуються виявлені поклади вуглеводнів
та пропонуються шляхи прогнозування літологічно, тектонічно та стратиграфічно
екранованих пасток нафти і газу в тому чи іншому нафтогазоносному басейні.
Суттєва роль у формуванні неантиклінальних пасток вуглеводнів належить
геотектонічним режимам, у залежності від яких серед флюїдоупорів виникають
геологічні тіла порід-колекторів різноманітної геометрії та генезису.
Визначальним чинником для цього є бокове екранування порід-колекторів.
Утворення літологічно екранованих пасток вуглеводнів зумовлено латеральним
заміщенням теригенних порід-колекторів непроникними породами. Вони поділяються
на дві групи. До першої з них відносяться літологічно замкнуті пастки, в котрих
піщані тіла зі всіх сторін обмежені непроникними породами. Такі пастки можна
поділити на дві підгрупи. Перша підгрупа літологічно замкнених пасток пов’язана
з прибережними акумулятивними формуваннями [4]. До них відносяться підводні
утворення: вали; бари, які не відділяють лагун; бар’єрні бари, що відділяють
лагуни. Підводні акумулятивні піщані тіла, які залягають серед непроникних
порід, теж формують літологічно замкнені пастки. Прикладами родовищ нафти і
газу, приурочених до літологічних пасток прибережно-акумулятивних утворень,
можуть бути Бербанк, Оукдейл, Уейкіта у США.
Друга підгрупа літологічно замкнених пасток пов’язана з пісковиками русел,
дельт, конусів виносу палеорік. У відкладах древніх русел відомі поклади
Нафто-Ширвінського родовища (Росія), Медісін-Рівер (Канада), Мелстоун (США) та
ін. Важливе місце у цій підгрупі займають пастки палеодельт. Одне з найбільших
скупчень вуглеводнів у світі – Атабаска – пов’язане з ранньокрейдовою дельтовою
спорудою на південно-західному схилі Канадського щита. Тут пісковики формації
Мак-Муррей вміщують 42,2 млрд т нафти. Численні поклади нафти і газу в
утвореннях древніх дельт встановлені в родовищах Південної Луїзіани, Галф Косту
в США, Центральної Бірми, Нігерії та інших басейнів.
До третьої підгрупи літологічно замкнених пасток відносяться пастки,
сформовані піщаними відкладами підводних течій, які залягають у товщі морських
аргілітів (Новозапрудненське родовище Волго-Уральської нафтогазоносної
провінції, Зеленецьке – Тімано-Печорської, Губкінське – Західносибірської
нафтогазоносних провінцій Росії).
Друга група літологічно екранованих пасток пов’язана з фаціальним заміщенням
пляжних пісковиків непроникними глинистими породами приморських боліт і озер у
напрямку здіймання верств. Крім того, пляжні пісковики можуть заміщуватися по
площі і морськими глинистими відкладами в результаті трансгресії моря за умови
швидкого зменшення кількості піщаного матеріалу, який поступає в
седиментаційний басейн. З фаціальним заміщенням пісковиків пов’язані поклади
багатьох родовищ: Рудівсько-Червонозаводського (Україна), Ромашкінського
(Росія), Х’юготон-Панхендл (США) та ін.
Одним з перших у 1913 р. „рукавоподібні поклади” Нафтово-Ширванського родовища
у літологічно екранованих пастках описав І. М. Губкін [5], запропонувавши схеми
розташування розвідувальних свердловин для таких покладів. На основі досліджень
Г. А. Хельквіста [6] краснодарськими геологами у середині минулого сторіччя
запропонована теорія формування та методика пошуків і розвідки “затокоподібних
покладів”.
З середини 70-х років суттєво зросла кількість наукових публікацій з питань
реконструкції умов осадонагромадження теригенних порід, що у значній мірі
вплинуло на розробку методичних прийомів картування літологічно екранованих
пасток нафти і газу. Перш за все слід відзначити книгу Д. А. Буша [7], в якій
для Північноамериканського континенту на конкретних прикладах показано
особливості седиментації та охарактеризовано морфологію прибережно-морських
(пляжі, бари, коси, підводні долини), дельтових (рукави, точкові бари,
авандельтові протоки) та алювіальних (русла, прируслові вали) піщаних
відкладів, запропоновано принципи картування піщаних тіл різного генезису для
потреб нафтогазової геології. Через декілька років вийшла в світ монографія
Ч. Е. Конібіра [8], у якій розкрито особливості як сучасного, так і древнього
осадонагромадження пісковиків різного генезису. У книзі наведені
геолого-геофізичні матеріали стосовно будови пасток нафти і газу (в основному
неантиклінальних) багатьох нафтогазоносних басейнів світу.
Значний вклад у вивчення особливостей седиментації теригенних відкладів як
основи картування літологічно екранованих пасток внесли Ф. П. Шепард [9], Г.-Е
.Рейнек і І. Б. Сінгх [10], Р. Ч. Селлі [11].
Методику реконструкції древніх рельєфів з метою прогнозування
складнозбудованих природних резервуарів нафти і газу узагальнили і доповнили
М. В. Пронічева [12] на матеріалах будови родовищ Прикаспійської западини та
Н. А. Михайлова [13] – родовищ Волго-Уральської нафтогазоносної провінції, які
пов’язували неантиклінальні пастки вуглеводнів з ерозійними формами древніх
рельєфів та стратиграфічними неузгодженнями. Узагальнюючи праці попередніх
дослідників, Н. І. Марковський [14] на прикладі Західносибірського та деяких
інших нафтогазоносних басейнів визначив критерії палеогеографічного районування
території з метою пошуків покладів нафти і газу, у т.ч. і в неантик
- Київ+380960830922