РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ КОНКУРЕНТНОГО СТАНУ РИНКУ ОСВІТНІХ
ПОСЛУГ УКРАЇНИ
2.1. Стан та тенденції розвитку вітчизняного ринку освітніх послуг
Сфера освіти являє собою інтерес для кожного громадянина України і Національна
доктрина розвитку освіти [111] розглядає освіту як стратегічну основу розвитку
особистості, суспільства, нації та держави. Історичний поступ України на
початку ХХІ століття, зміцнення її геополітичного становища та зростаючий вплив
у загальноєвропейському та світовому контексті роблять освіту найважливішим
джерелом соціально-економічного і культурного розвитку, могутньою підвалиною
цивілізаційного прогресу українського суспільства, забезпечення його
національних інтересів, зміцнення авторитету конкурентоспроможності держави на
міжнародній арені.
Сучасний етап модернізації вищої освіти є важливим ланцюгом соціальної політики
України і характеризується процесом зміни освітніх парадигм. Динаміка основних
індикаторів вищої освіти засвідчує, що у державі продовжується процес
формування національної системи освіти. І цьому процесу сприяє удосконалення
нормативно-правової бази з позиції її відповідності сучасним вимогам. З
прийняттям Закону України “Про вищу освіту”, Національної доктрини розвитку
освіти визначено основні правові засади демократичного функціонування і
розвитку галузі. Їх реалізація на всіх рівнях вимагає системних послідовних
дій, досить радикальних змін у структурі, змісті, економіці та управлінні вищою
освітою [111].
На створення належних умов для повноцінного відтворення інтелектуального та
науково-технічного потенціалу молоді, удосконалення національної системи
освіти, здійснення освітньої політики і стратегії спрямована Програма розвитку
освіти в Україні на 2005-2010 роки [136]. Метою Програми є багатовекторне
нарощування інноваційного потенціалу освіти, усунення тих перепон, які
гальмують та уповільнюють її адаптацію до соціально орієнтованої ринкової
економіки, інтеграцію у європейський та світовий освітньо-правовий простір,
орієнтований обсяг та джерела фінансування освіти в Україні на 2005-2010 роки.
Як було розглянуто у попередньому розділі, для забезпечення ефективної і
стабільної роботи, вищі начальні заклади повинні постійно і безперервно
проводити моніторинг ринку освітніх послуг та оцінювати свої позиції на даному
ринку. Лише за умов повного моніторингу та визначення своїх позицій на ринку
освітніх послуг керівництво вищого навчального закладу буде мати можливість
приймати рішення щодо подальших дій з формування конкурентних переваг та
забезпечення конкурентоспроможності ВНЗ.
Аналіз ринку освітніх послуг України показав, що він перебуває у постійному
русі, і за останні роки відмічається значна кількість змін. Основний вплив на
ринок освітніх послуг здійснює демографічна ситуація у країні. За останні
десять років кількість населення України зменшилося з 50,9 до 46,6 мільйонів
чоловік (станом на 1.01.2007 р.). Загальне скорочення населення відбулось
виключно за рахунок природного скорочення – 261,1 тис. осіб, яке дещо
гальмувалось міграційним приростом населення – 13,2 тис. осіб [108; 173].
Даний факт говорить і про те, що у найближчі роки відбудеться значне зменшення
кількості випускників шкіл, а, відповідно, і контингенту студентів у вищих
навчальних закладах, що загострить конкурентну боротьбу за абітурієнтів.
Аналізуючи кількість випускників загальноосвітніх навчальних закладів можна
відмітити пік росту у 2003 році – 486,5 тис. осіб, після чого знову починається
зменшення, і на даний час їх кількість становить 452,4 тис. осіб. Даний факт
обумовлений зростанням дітонародження до 1986 року. Трагедія Чорнобильської АЕС
негативно вплинула на процес дітонародження, що пояснює зменшення кількості
випускників шкіл. Також окремої уваги заслуговує той факт, що з переходом
загальноосвітніх навчальних закладів на 12 річний термін навчання, у 2012 році
не буде випускників загальноосвітніх навчальних закладів, що значно вплине на
прийом до вищих навчальних закладів на 2012-2013 н.р. 2013-2014 навчальний рік
завершиться випуском загальноосвітніми навчальними закладами учнів у півтора
рази більше ніж попередні випуски, за рахунок прийому на навчання у 2001 році
до першого класу дітей, віком 6 і 7 років.
Відповідно до змін кількості населення та випускників шкіл, змінюється і
кількість закладів вищої освіти (рис. 2.1) [71; 108; 173].
Рис. 2.1. Динаміка зміни кількості вищих навчальних закладів України за рівнями
акредитації у 1996-2006 рр. [71]
Протягом останніх десяти років спостерігається стала тенденція щодо скорочення
і оптимізації мережі. У порівнянні з 2005/2006 навчальним роком відбулося
скорочення мережі на 31 вищий навчальний заклад, в основному, за рахунок
оптимізації мережі та реорганізації вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів
акредитації у структурні підрозділи вищих навчальних закладів III-IV рівнів
акредитації, а також зміни їх статусу.
Вищенаведені тенденції вказують на посилення конкурентної ситуації серед вищих
навчальних закладів та потреби у вирішення питання щодо забезпечення
конкурентоспроможності ВНЗ України не лише на внутрішньому, але й на
міжнародному ринках.
Починаючи з 90-х років минулого століття, підготовка фахівців у системі вищої
освіти України здійснюється за ступеневою системою.
Законом України “Про вищу освіту” [132] встановлена система
освітньо-кваліфікаційних рівнів. Освітньо-кваліфікаційний рівень характеризує
вищу освіту за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що
забезпечують її здатність виконувати завдання та обов’язки (роботи) певного
рівня професійної діяльності.
Законо
- Київ+380960830922