РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ У ВИРОБНИЦТВІ
2.1 Механізм сприяння економічним відносинам
Вся історія людства, починаючи з виникнення товарного виробництва, пов'язана з економічними відносинами. Дуже просто було на початковому етапі, коли виробник товару після передачі його в процесі обміну-торгівлі покупцеві одержував від нього грошовий еквівалент мінової вартості, після чого він міг починати повний виробничий цикл. З часом, цей процес відтворення умов, необхідних для продовження виробничого процесу, все більш ускладнювався під впливом змін, першопричинами яких були зміни в техніці і технології, які мали місце в результаті історичного розвитку людства.
Річ у тому, що зміни, які викликали технічний прогрес, не тільки призводили до появи можливості виробляти все складніші вироби, нові машини, транспортні засоби і таке інше, які, в свою чергу, почали включати в себе цілі агрегати, вузли, сотні і навіть тисячі деталей. Але поява таких виробів викликала необхідність неминучої спеціалізації виробництва і його забезпечення. Окремі етапи і частини яких необхідно було доручити виконувати відокремленим підприємствам, організаціям, окремим групам спеціалістів і, навіть, посередницьким конторам.
В міру прогресу техніки і, відповідним змінам в структурі організації виробництва, виникла необхідність не тільки здійснювати відповідні взаєморозрахунки, а відпрацьовувалася система більш високого рівня і поняття - система економічних взаємовідносин. Справа в тому, що від того, як функціонує система економічних взаємовідносин, в значній, якщо не в вирішальній, мірі буде і функціонувати виробництво, або воно буде прискорюватися, або гальмуватись. Від системи існуючих економічних відносин залежать також організаційна структура виробництва і органів його управління, не говорячи, звичайно, про фінансові підрозділи і установи механізму функціонування виробництва і його відтворення.
На нашу думку, під економічними взаємовідносинами необхідно розуміти складну систему організації взаємодії всіх учасників виробничого процесу, його обслуговування та відтворення, яка включає в себе механізм сприяння чи, навпаки, механізм гальмування виробничих процесів і, водночас, базується на цьому механізмі. Він, в свою чергу, має в своїй основі існуючі, або встановлювані, грошово-кредитні взаємовідносини в країні в цілому, або між окремими учасниками процесу виробництва і обігу.
Дуже цікаво, що цей механізм сприяння сам по собі не має свого зовнішнього оформлення, він діє як ота "незрима рука" у Адама Сміта, цебто можна простежити тільки його дію за результатами роботи підприємства чи організації, які включені в круговий оббіг банківських, фінансових та виробничих відносин. При аналізі цього обігу важко навіть встановити, що є першопричиною, чи встановлені економічні відносини породжують механізм сприяння, чи сам механізм сприяння породжує економічні взаємовідносини. Принципова схема економічних відносин наведена на рис 2.1. На цій схемі прояви механізму сприяння показані грубими стрілками. Сам же механізм сприяння діє через існуючу систему правових і договірних взаємовідносин. Механізм сприяння впливає на економічні відносини через систему прямих і зворотних зв'язків, це дуже сильний вплив, як відмічено раніше. Але це вплив поступається місцем перед іншим - визначальним впливом на економічні відносини. Це вплив системи політичних і ідеологічних положень держави.
Історія свідчить, що людство в своєму розвитку виробило дві принципово різні системи економічних відносин в процесі виробництва і обігу: одна, яка базується на ринкових відносинах, іншу - яка базується на планових засадах. Кожна з них породжує, в свою чергу, декілька перехідних і інших різновидностей. Принципова схема економічних відносин, наведена на рис. 2.1, залишається тією же. Змінюється механізм сприяння, який буде підтримуватися або плановою системою всієї держави, або самими співучасниками економічних відносин, які при ринковій системі вимушені виробити систему відношень, що дозволяла б ефективно функціонувати економіці.
Рис. 2.1. Принципова схема економічних відносин
Саме в результаті "незримої" дії механізму сприяння виробничим процесам, ринкова економіка має безліч різновидностей організаційних форм виробництва і пов'язаних з ним процесів, починаючи з індивідуальних виробників, малих, середніх, крупних підприємств і організацій і закінчуючи промислово-фінансовими групами і транснаціональними фінансово-промисловими компаніями.
Дуже добре еволюція організаційних форм фірми і її функцій просліджена Юдановим А. Ю. [37, с. 19-24]. Ті, чи інші форми організації виробництва зафіксовані практично в усіх великих цивілізаціях у древності. Найбільш розповсюджені були купецькі та ремісничі підприємства. Деякі з них мали значні розміри і відносно складу організаційну структуру.
Сам термін фірма вперше став використовуватись у північних і центральних областях Італії в XIV-XV ст.ст. з початком розвитку там капіталізму. Перші капіталістичні фірми були невеликими підприємствами, які були організовані як одноособові володіння, або товариства (останній тип фірм також називають партнерствами, або громадами на паях). Власник сам вносив необхідний для діяльності фірми капітал та одноособово здійснював керівництво компанією. У випадку банкрутства він повинен був відповідати за свої зобов'язання усіма своїми коштами та майном, а не тільки внесеними грошима. Це був ідеальний тип організації малої фірми, оскільки був відсутній формалізм і бюрократизм, тому що все вирішував один хазяїн. До цього часу саме на цих основах діють майже 4/5 від загального числа фірм розвинених капіталістичних країн.
У XIX ст. спочатку в залізничному будівництві, а потім у більшості галузей економіки виникають крупні фірми, які діють у загально національному масштабі і навіть у міжнародних масштабах. Причинами