РОЗДІЛ 2
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ КАРТКОВИХ ПЛАТІЖНИХ ІНСТРУМЕНТІВ
2.1. Аналіз карткових платіжних систем, що функціонують в Україні
Економічна й фінансова стійкість комерційних банків залежить від політичної стабільності. Ставлення держави до банківської діяльності, принципи державного регулювання банківської сфери, відносини власності, принципи земельної реформи, заходи щодо захисту підприємців не можуть не враховуватися, коли розглядається фінансова стійкість банку.
У силу встановленої законодавством системи грошового обігу розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю громадян, що пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, проводяться в безготівковому порядку. У безготівкових розрахунках перехід грошей від платника до одержувача здійснюється не шляхом їхньої безпосередньої передачі, а шляхом грошових переказів через установи банку [68].
Оскільки при незбалансованій економіці рух великих готівкових грошових мас може викликати кризові ситуації, перехід коштів з безготівкової форми в готівкову досить жорстко контролюється державою, адже безготівкові грошові кошти досить рухливі. Поява електронних носіїв вартості призвела до появи нових правових проблем, при незмінній економічній природі новоявлених грошей.
Платіжні системи, що створюються банками для проведення розрахунково-кредитних операцій, регулюються Цивільним кодексом. Він установлює найбільш загальні правила для кредитних і розрахункових зобов'язань, що не можуть бути змінені іншими законами й іншими правовими актами. На відміну від банківських правил, що закріплюють імперативний характер відносин при здійсненні безготівкових розрахунків, Цивільний кодекс розширив можливість сторін установлювати права й обов'язки за своїм розсудом.
Законодавство не установлює визначених норм для створення, експлуатації, управління, визначення відповідальності в платіжних системах. Усі відносини в платіжних системах носять договірний характер.
Ще нещодавно в Україні була майже відсутня нормативна база щодо проведення операцій із застосуванням пластикових карток. І спочатку розвитку у нас карткового бізнесу всі банки, що починали здійснювати ці операції, використовували лише досвід впровадження пластикових карток в інших країнах, а вже потім, користуючись своїм досвідом, враховуючи інтереси українського населення як своїх потенційних клієнтів, поступово вдосконалювали свою роботу із цим новим видом безготівкових розрахунків.
Перебудова економічної основи нашого суспільства і формування інструментів ринкової економіки, до яких можна віднести і нову форму безготівкових розрахунків на основі використання пластикових платіжних засобів, відбувається в умовах дефіциту правового регулювання [87]. Отже, необхідно створити повноцінне законодавче поле зі сталими правилами гри та відповідні умови для повноцінного кредитування населення, без будь-яких ризиків для фінансових установ і торгових підприємств, до максимуму зменшити регулювання створення середовища мешкання електронних грошей, відмінити сертифікацію електронних продуктів, користуючись при цьому існуючими стандартами у сфері екології, метрології, техніки безпеки, охорони здоров'я та міжнародними стандартами ISO.
В Україні обслуговування по пластикових платіжних засобах проводилося до моменту припинення існування СРСР відповідно до Інструкції Державного комітету СРСР по іноземному туризму "Про порядок надання обслуговування громадянам, держателям кредитних карток інофірм", затвердженої наказом №164 від 8 травня 1985 року і доповненням до неї від 21 червня 1991 року. Крім того, існували "Правила здійснення операцій із банківськими і кредитними картками" [96].
Початок правового регулювання використання банківських карток міжнародних платіжних систем в Україні припадає на 1994 рік, коли Україна Законом від 10.11.94 р. № 237/94-ВР ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, де передбачено таке: беручи участь у зазначеній Угоді, надаючи для підприємств країн - учасниць цієї Угоди режим найбільшого сприяння у створенні ними філій та/або дочірніх компаній на території України, які надають фінансові послуги, включаючи банківські, Україна протягом перехідного періоду (закінчився 14.06.99 р.) може продовжувати використовувати положення українських законів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", "Про банки і банківську діяльність" та інших [35; 37; 39; 44] щодо створення дочірніх компаній і філій компаній Співтовариства. У доповненні до Угоди встановлено, що фінансові послуги включають усі послуги, пов'язані з розрахунками і переказом грошей, у тому числі кредитні виплати і дебетові картки, дорожні чеки і банківські тратти.
Першим нормативним документом, що свідчив про впровадження в Україні розрахунків між фізичними та юридичними особами з використанням платіжних інструментів на державному рівні, був затверджений у червні 1994 року - постанова Кабінету Міністрів України за №390 "Державна програма впровадження в Україні системи масових розрахунків за товари та послуги за допомогою пластикових карток". Для її реалізації Національний банк України розробив Концепцію системи електронних розрахунків за товари та послуги в Україні. Для впровадження цієї системи в липні 1995 року було створене ЗАТ "Укркарт" за участю Національного банку, Укрексімбанку, Ощадбанку та чотирнадцяти інших провідних банків України.
Постановою Правління НБУ від 15 вересня 1995 року № 226 "Про автоматизацію технологічних процесів пунктів обміну валюти" було затверджено Технічні вимоги щодо автоматизації операцій з валютою в пунктах обміну. Цими вимогами передбачено можливість проведення операцій купівлі-продажу іноземної валюти за кредитними картками та обов'язок уповноважених банків України, які ведуть системи автоматизації операцій у пунктах обміну валюти, здійснювати облік операцій за кредитними картками, формувати і друкувати реєстри виплат
- Киев+380960830922