РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика експериментальної моделі
Досліди виконані на 489 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 0,18- 0,20 кг. Експериментальний гіпертиреоз відтворювали шляхом годування тварин l-тироксином ("Фармак", Україна) у дозі 500 мкг/кг маси тіла щодобово протягом 14-15 діб. Вибір умов відтворення гіпертиреозу зроблено на основі аналізу наукових джерел [90, 182, 193, 234, 249, 266]. Найчастіше з цією метою використовують білих щурів. Добова доза тиреоїдних гормонів (тироксину або трийодтироніну) складає 100, 150, 300, 500 і більше мкг/кг маси тіла. Способи введення - шляхом згодовування або парентерально - під шкіру, в м'язи, в черевну порожнину. Тривалість гіпертиреоїдизації - як правило, 10-14 діб.
На нашу думку, при створенні моделі гіпертиреозу перевагу слід віддавати тироксину. Спорідненість ядерних рецепторів до цього гормону значно нижча, ніж до трийодтироніну [88], у зв'язку з чим перший з них у 4-5 разів менш активний, ніж другий. У цьому його своєрідна перевага. Тироксиновий токсикоз наростає більш плавно, м'яко, смертність тварин при цьому майже відсутня. Тому ми віддаємо також перевагу пероральному введенню тироксину.
Точно дозованими парентеральними ін'єкціями гормону можна скористатися для викликання гострого токсикозу (протягом 3-5 діб). При цьому тварини щодобово, безпосередньо після ін'єкції, піддаються дії надвисоких (пікових) концентрацій гормону. Пероральне введення дозволяє уникнути грубих часових перепадів у насиченні організму тиреоїдними гормонами.
В наших дослідах показниками глибини тироксинового токсикозу служили маса тіла, ректальна температура, поглинання кисню і частота серцевих скорочень. Ці показники визначали двічі - до початку годування l-тироксином і через два тижні гіпертиреоїдизації. Масу тіла визначали вранці на лабораторній вазі Т-200. Для вимірювання ректальної температури використовували медичний термометр. Об'єм поглинутого кисню визначали за допомогою змонтованої нами респіраційної камери. З метою підрахунку частоти серцевих скорочень реєстрували електрокардіограму. Для тварин з тироксиновим токсикозом характерним було зменшення маси тіла на 22,2 %, підвищення ректальної температури на 1,7 °С, збільшення споживання кисню на 140,0 % і почащення серцевих скорочень на 20,4 % (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Показники глибини гіпертиреоїдного стану у щурів після 14-добового парентерального введення l-тироксину в дозі 500 мкг/кг маси тіла
СеріяМаса тіла, кгРектальна температура, °СОб'єм поглинутого кисню, мл/(кг·хв)Частота серцевих скорочень,
уд./хвВихідний стан0,18±0,0137,8±0,110,5±0,2490±7Тироксиновий токсикоз0,14±0,01
Р<0,00139,5±0,1
Р<0,00125,2±0,4
Р<0,001590±8
Р<0,001 Достовірність різниці між вихідними показниками й показниками 14-добового тироксинового токсикозу свідчить про адекватність створеної експериментальної моделі.
2.2. Варіаційна кардіоінтервалометрія
Варіаційну кардіоінтервалометрію було застосовано з метою співвідносної оцінки функціонального стану симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи. Принцип методу та способи математичного аналізу ритму викладені у монографії Р.М.Баевского и соавт. [9].
Електрокардіограму реєстрували на електрокардіографі ЭК1К-01 до годування l-тироксином, а також на третю, шосту, дев'яту, 12, 15-ту доби гіпертиреозу. Швидкість руху стрічки становила 50 мм/с. Для аналізу брали 100 послідовних інтервалів R-R і визначали такі параметри: М - середнє значення тривалості інтервалів R-R за досліджуваний період часу (в мілісекундах); ?Х - величину варіаційного розмаху тривалості інтервалів R-R, тобто різнию між їх максимальним і мінімальним значеннями (у мілісекундах); Мо - моду, значення інтервалу R-R, яке найчастіше зустрічається протягом досліджуваного часового періоду (у мілісекундах); АМо - амплітуду моди, відносну кількість інтервалів R-R, які визначають моду (у процентах).
На підставі значень ?Х, Мо і АМо підраховували наступні показники, які найчастіше використовуються для оцінки холінергічно-адренергічного балансу в клінічній і експериментальній медицині [94]: а) показник вегетативного балансу за формулою ПВБ = АМо/?Х; б) вегетативний показник ритму за формулою ВПР = 1/(Мо•?Х); в) показник адекватності процесів регуляції за формулою ПАПР = АМо/Мо; г) індекс напруження регуляторних систем за формулою ІН = АМо/(2?Х•Мо). Показник вегетативного балансу вказує на співвідношення холінергічних і адренергічних впливів на серце. Вегетативний показник ритму дозволяє оцінити роль вагусного тонусу у формуванні ритму: чим менша ця величина, тим більше вегетативний тонус зміщений в бік парасимпатикотонії. Показник адекватності процесів регуляції відображає відповідність між функціюванням синоатріального вузла й симпатичними впливами. Індекс напруження регуляторних систем є показником центральних регуляторних впливів на серце.
2.3. Дослідження негативно-хронотропних ефектів електричної стимуляції блукаючого нерва
Як правило, негативно-хронотропні ефекти ендогенного ацетилхоліну вивчають шляхом електричного подразнення правого блукаючого нерва [39, 69, 80, 210, 211] , який здійснює іннервацію правого передсердя і синоатріального вузла [74] й справляє переважний вплив на автоматичну ритміку серця.
Під нембуталовим знеболюванням виділяли правий блукаючий нерв і перерізали його гострим лезом. На периферичний кінець накладали електроди і подразнювали прямокутними імпульсами змінного струму протягом 1 хв. Характеристики подразнюючого струму формували за допомогою електростимулятора ЭСЛ-2: напруга - 5 і 10 В, частота - 50 Гц, тривалість стимулу - 1 мс, затримка - 1 мс. Перерва між окремими подразненнями складала 15 хв. Електрокардіограму записували на апараті ЕК1К-01 при швидкості руху стрічки 50 мм/с. Величину негативно-хронотропних реакцій враховували в динаміці в межах кожного 10-секундного інтервалу часу від початк
- Киев+380960830922