Розвиток творчих здібностей молодших школярів у процесі мовленнєвої діяльності

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ У ПРОЦЕСІ
МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Умови розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі мовленнєвої
діяльності: загальнопедагогічний і дидактичний аспекти
Успіх дитини у творчій діяльності фактично залежить від того, чи навчилася вона
творити, чи оволоділа вона вміннями, способами та технологіями творчої
діяльності. Дитину необхідно навчити творити для того, щоб творча діяльність
приносила їй задоволення і давала новий якісний результат.
У різні часи ставлення до поняття “навчання творчості” було неоднозначним: від
категоричного заперечення (О.Бакушинський, Ф.Діккер-Брандейсова, Л.Толстой,
П.Якобсон, О.Яковлєва) до однозначного визнання і розробки конкретних
мето­дичних рекомендацій (М.Веракса, С.Курганов, А.Матюшкін, В.Моляко,
М.Поддьяков, В.Ямницький та ін.). Навчання творчості – одна з найголовніших
категорій педагогіки творчості (Ч.Гаджієв, І.Іванов, О.Кучерявий, Я.Пономарьов
та ін.), предметом якої вважають дослідження закономір­них зв'язків між
розвитком і творчістю дитини, навчанням і творчим розвитком, а також створення
та реалізацію програми сприяння твор­чості в різних видах діяльності.
Поняття “навчання творчості” визначається дослідниками як “спільна діяльність
вихователя і дитини, спрямована на розкриття її потенційних можливостей, її
освіту в галузі технології організації творчого процесу, виховання значущих для
творчості якостей, розвиток творчих сил і здібностей” [124, с.33]. Не можна
навчити дитину акту творення, не можна втрутитися в її творчий процес, не
порушивши його. Проте можна і необхідно підготувати її до творчої діяльності у
виконавчому і в духовному плані, з когнітивної і з психологіч­ної сторін.
Аналіз теоретико-методичних засад розвитку творчих здібностей молодших школярів
у мовленнєвій діяльності дозволив виявити можливості вдосконалення цього
процесу. Враховуючи структурні особливості творчих здібностей і безперечний
творчо-розвивальний потенціал мовленнєвої діяльності учнів початкової школи,
було зроблено висновок про вплив на ефективність творчого розвитку певних
загальнопедагогічних і дидактичних умов, урахування яких у навчальному процесі
може розкрити додаткові можливості підвищення рівня розвитку творчих здібностей
у дітей молодшого шкільного віку.
2.1.1. Серед загальнопедагогічних умов розвитку творчих здібностей молодших
школярів у процесі мовленнєвої діяльності доцільно виокремити наступні:
Педагогічне стимулювання розвитку творчих здібностей на основі особистісно
зорієнтованого характеру взаємодії учителя з учнями. Необхідність реалізації
цієї умови продиктована сучасними суспільними пріоритетами, вираженими
основними положеннями закону України “Про освіту” (1991р.), Державної
національної програми “Освіта” (1993р.), закону України “Про загальну середню
освіту” (1999р.), Національної доктрини розвитку освіти (2002р.). Тенденції
особистісної орієнтації розвитку системи освіти підкріплені результатами
досліджень сучасних вітчизняних психологів (Г.Балл, Г.Костюк, С.Максименко,
В.Рибалка, В.Семиченко та ін.) і педагогів (І.Бех, І.Зязюн, В.Кремень,
О.Пєхота, С.Сисоєва та ін.).
Орієнтація на особистість учня у процесі педагогічного стимулювання розвитку
їхніх творчих здібностей базується на тому, що від моменту народження дитина
змінює, перетворює навколишній світ за власною ініціативою. Вона не усвідомлює
того, що створює щось нове (гру, казку, малюнок), навчається, творчо освоює
світ речей. Усі ці процеси відбуваються спонтанно, у процесі взаємодії з
оточуючим світом. Тому завданням учителя є не створення штучних ситуацій, у
яких дитина повинна виконати щось на замовлення, а дозвіл вільного творення з
одночасним освоєнням світу.
Педагогічне стимулювання розвитку творчих здібностей на основі особистісно
зорієнтованого характеру взаємодії учителя з учнями на практиці відбувається за
умов зміни уявлень про характер стосунків між учителем та учнем, утвердження
стилю довіри, співробітництва і співтворчості. Цьому сприяє віра учителя у
творчий потенціал, здібності і можливості учня, врахування індивідуальних
психічних та інтелектуальних особливостей кожного вихованця, опора на прагнення
учня самовиразитися і самореалізуватися серед інших особистостей як
індивідуальність, надання можливості учню вільно обирати зміст, методи і форми
творчої діяльності. Реалізація цієї умови передбачає створення учителем
доброзичливої атмосфери на заняттях, надання дитині можливості висловлювати
власні думки без оцінних суджень, забезпечення плюралізму думок та суджень,
толерантності до поглядів інших під час творчої діяльності та оцінки її
результату, надання кожному учню права на помилку, послідовне зменшення частки
педагогічного керівництва тощо.
Таким чином, особистісно зорієнтована взаємодія учителя та учня передбачає
вибір характеристик навчання і виховання як спілкування, в якому не існує
різкої полярності позицій учня й учителя, перетворення навчально-виховного
процесу на взаємодію. Це сприяє стимулюванню активності, самостійності,
ініціативи дітей, а також поєднанню творчої свободи і спрямування діяльності
учнів, емоційності та виразності спілкування з проявами поваги і
доброзичливості у діяльності учасників педагогічного процесу.
Застосування психолого-педагогічних технологій, що забезпечують самостійну
активність учнів у процесі творчої діяльності. Активність самої дитини –
обов’язкова умова розвитку її здібностей та обдарувань, досягнення успіху,
зокрема, у творчій діяльності. На жаль, сьогодні навчан­ня у загальноосвітній
школі часто зводит