РОЗДІЛ 2.
МАТЕРIАЛ I МЕТОДИ ДОСЛIДЖЕНЬ
2.1. Матеріал досліджень.
У відповідності з метою та завданнями роботи, дослідження складалось з експериментальної частини, яку було проведено на білих нелінійних щурах та клініко-лабораторних обстежень хворих з різними формами перитоніту.
При виконанні роботи витримувались основні вимоги Гельсінської декларації прав людини (1975) та Ванкуверської конвенції (1979, 1994) про біомедичні експерименти.
Об`єктом експериментальних досліджень стали 214 статевозрілих нелінійних самців білих щурів масою 0,12-0,16 кг.
Тварини до експерименту утримувались у віварії Буковинського державного медичного університету на стандартному гіпонатрієвому харчовому раціоні не менше за 10 днів.
Умови утримування тварин відповідали необхідним вимогам. За 24 години до початку проведення експерименту тварин переводили на рідку їжу, а зранку в день операції не годували.
Перитоніт моделювали внутрішньоочеревинним введенням 1 мл 10% автокалової суміші з розрахунку на 0,1 кг ваги тіла [91]. Водне навантаження проводили відстояною, підігрітою до 37°С водогінною водою, яку вводили внутрішньошлунково, за допомогою металевого зонду. Об'єм рідини становив 5% відсотків від маси тіла. В контрольній групі тваринам проводили водне навантаження.
Виведення щурів з експерименту проводили шляхом декапітації під легким ефірним знечуленням. Кров стабілізували гепарином, центрифугували при 3000 об/хв і відокремлювали плазму від форменних елементів.
Відразу після лапаротомії наважки внутрішніх органів (нирки, печінку, паріетальну очеревину) заморожували у рідкому азоті для подальших біологічних досліджень.
Після моделювання гострого перитоніту за тваринами проводилось динамічне клінічне спостереження.
Оцінювали загальний стан тварин, їх положення, моторно - рухова активність, апетит, контролювались фізіологічні відправлення.
Клінічний матеріал склали 31 хворий з розповсюдженими формами перитоніту.
Групу з розповсюдженими формами перитоніту склали хворі з ІІІ-А, ІІІ-В та ІV ступенями важкості його перебігу за класифікацією Б.О. Мількова та співавт. (2002). Серед них 18 (58,1 %) чоловіків та 13 жінок (41,9 %).
Вiк хворих коливався вiд 17 до 76 рокiв. Середній вік пацієнтів контрольної групи складав 38,30±5,28 років, дослідної - 40,33±4,79 років.
Хворих розподіляли на дві групи. В контрольній групі хворих проводилось загальноприйняте комплексне лікування перитоніту. В дослідну групу включали хворих, яким на фоні комплексного лікування застосовували розроблені методи з використанням ліпіну та ербісолу.
Розподіл хворих з розповсюдженим перитонітом за віком, нозологічними формами, що призвели до перитоніту, ступенем важкості перебігу перитоніту та розповсюдженістю процесу наведено в таблицях 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4.
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих з розповсюдженими формами перитоніту за віком
Вік
(років)до 2021-3031-4041-5051-6061-70Більше 70ВсьогоДослідна група331732120Контрольна група22133--11Всього5521062131
Таблиця 2.1.2
Розподiл хворих за нозологiчними формами, що призвели до
розвитку розповсюдженого перитоніту
Нозологiчнi формиДослідна група Контрольна група ВсьогоГострий деструктивний апендицит213Перфоративна виразка шлунку та ДПК123Гострий деструктивний холецистит3-3Післяопераційний перитоніт527Гінекологічні захворювання314Гострий деструктивний панкреатит2-2Тромбоз мезентеріальних судин2-2Перфорація тонкої кишки123Гостра кишкова непрохiднiсть-11Перфорація сигмовидної кишки123Всього201131
Таблиця 2.1.3
Розподіл хворих за ступенем важкості перебігу розповсюдженого перитоніту
Ступінь важкості перебігу
перитонітуДослідна
група Контрольна група ВсьогоІІІ-А112ІІІ-Б7512ІV12517Всього201131
Таблиця 2.1.4
Розподіл хворих за розповсюдженістю перитоніту
Розповсюдженість
перитонітуДослідна
група Контрольна група ВсьогоДифузний1-1Розлитий7815Загальний12315Всього201131
2.2. Методи досліджень.
Визначення середньомолекулярних пептидів виконували по скринінг - методиці за Н.І.Габріеляном [42], для чого 1 мл сироватки венозної крові обробляли 0,5 мл 10 % хлороцтової кислоти, потім центрифугували 30 хв при швидкості 3000 об/хв. Супернатант розводили дистильованою водою в співвідношенні 1:10 і при довжині хвилі 254 нм на спектроелектрофотометрі визначали вміст середньомолекулярних пептидів в умовних одиницях.
Оцінку вираженості інтоксикації проводили за методикою Б.О. Мількова та співавт., (1987). В її основі лежить визначення електропровідності сироватки венозної крові. Для цього 2 мл венозної крові центрифугують впродовж 10 хв при 1600 об/хв. Сироватку розміщують в електродну посудину з платиновими електродами. Після витримування в термостаті впродовж 10 хв вимірюють опір сироватки на реохордному містку Р-38 при перемінному струмі із частотою 50 Гц.
Питому електропровідність вираховували за формулою:
Н = К/Rх,
де К - константа посудини; 2.1
Rх - опір сироватки;
Н - питома електропровідність.
Константу посудини знаходили, вимірюючи опір 0,1 н розчину КCl, для якого є стандартизовані табличні значення питомої електропровідності.
Визначення питомої електропровідності сечі проводили за цією ж методикою. 1 мл сечі розміщували в електродну посудину на 10 хв в термостат, після чого на реохордному містку вимірювали опір сечі.
Питому електропровідність сечі вираховували за формулою 2.1, де Rх - опір сечі.
Загальний аналіз кровi у хворих дослiджували на гематологiчному аналiзаторi "Celtrac - 11" фiрми "Baer" (Австрiя).
Бiохiмiчнi дослiдження кровi проводились на аналiзаторi "Ultra" фiрми "Кone" (Фiнляндiя) за допомогою стандартних реактивів.
Електролiтний склад кровi дослiджували на аналiзаторi "System E 2 A" фiрми "Becman" (С