РОЗДІЛ 2 науково-методичні ПІДХОДИ щоДО ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В
УМОВАХ НЕповної ВИЗНАЧЕНОСТІ
2.1 Особливості процесу прийняття рішень в умовах ризику та невизначеності
Актуальність проблем прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику
останнім часом все зростає. Узагальнюючи досвід вчених і фахівців-практиків,
можна виділити ряд особливостей поведінки осіб, які приймають рішення в умовах
неповної, неточної або суперечливої інформації. Характерною рисою їх діяльності
є те, що фактори ризику рідко враховуються в явному вигляді, зазвичай вони
просто замовчуються. У процесі аналізу інформації варіабельність даних часто
ігнорується (свідомо або несвідомо), враховуються лише узагальнені показники.
Аналогічним чином ігнорується і множинність можливих наслідків прийняття
рішень. З цієї причини особа, що приймає рішення, робить це лише на підставі
“найкращих” оцінок, ігноруючи їх можливу варіабельність. Попередня оцінка, яка
відбиває лише порядок величин в процесі підготовки рішення, зовсім невиправдано
приймається за строго встановлену істину.
Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які приймають рішення, діють за
принципом фіктивного зниження невизначеності – чим вище ступінь невизначеності,
тим у меншому ступені вони схильні брати до уваги що-небудь, крім однозначної
оцінки. Оскільки менеджери не мають у своєму розпорядженні надійних засобів для
оцінки ризику, пов’язаного з прийняттям конкретного рішення або реалізацією
певних дій, вони, найчастіше, ігнорують можливий ризик. Крім того, особам що,
приймають рішення, властиво, як і більшості людей, бажання бути упевненим у
своїх діях навіть у непевних ситуаціях, які не можна однозначно описати, а
такими є більшість ринкових ситуацій. В умовах неповної визначеності особи, що
приймають рішення, підсвідомо ігнорують наявність неповної, неточної та (або)
суперечливої інформації. Цим самим вони ігнорують ризик. Ігнорування
невизначеності середовища господарювання та викликаного нею ризику дозволяє
використовувати звичні стереотипи поведінки, що істотно спрощує процес
прийняття рішень, але не підвищує його якість. А іноді приводить до
неадекватних ситуацій.
Прийняття рішень в умовах невизначеності має ряд особливостей. Збалансований та
ефективний план розвитку підприємства в умовах невизначеності повинен врахувати
всі можливі зміни ситуації, їхню вагомість (імовірність), синтезувати в собі
поєднання стабільності та адаптивності, передбачати створення необхідних
запасів та резервів [97].
Безпосередньо, під рішенням розуміють – 1) процес та результат вибору способу
та мети дій з ряду альтернатив в умовах невизначеності; 2) усвідомлення
необхідності будь-яких дій; 3) постанова, вирок; 4) заключення, висновок з
будь-чого [78].
Рішення – центральний момент всього процесу управління. Можна сказати, що
сутністю професії менеджера є прийняття рішень.
У широкому розумінні це поняття включає підготовку рішення (планування), у
вузькому розумінні це вибір альтернативи. У рамках перспективного планування
приймаються фундаментальні рішення (що робити?), потім у процесі поточного
планування, організації, мотивації, координації, регулювання, зміни планів –
рішення у вузькому розумінні (як робити?), хоча така різниця є умовною.
Розробка детального процесу вироблення та формування рішень передбачає
необхідність оволодіння методологією науково-дослідницької роботи, яка
складається з застосування методів наукового сприйняття та матеріалістичного
підходу до проблем, використання основних, властивих науці логічних принципів:
аналізу (класифікаційного, причинного, діалектичного) та синтезу, індукції і
дедукції, аналогії, побудови наукових гіпотез і т.д. Не слід забувати про такі
методи роботи, як спостереження та описування, експерименти, співставлення,
математична та статистична обробка інформації, про значення історичного методу
та принципу причинності та наслідку в практиці експерименту. Важливого значення
набуває також розробка тактики та стратегії, оскільки у науково-дослідницькій
та господарській політиці діють одні й ті ж самі принципи. Науковий підхід до
прийняття рішень не сумісний з утилітаризмом, рутиною, випадковістю,
імпровізацією та суб’єктивізмом. Часто говорять про аналіз та синтез стосовно
розумової роботи. В цьому випадку під аналізом розуміють якесь виокремлення з
даної сукупності її складових частин або виокремлення окремих рис із їх
комплексу, властивих даному об’єкту, або виокремлення окремих логічних
наслідків, що витікають з даної тези. На цьому останньому розумінні аналізу
засновано поняття аналітичного (регресивного) методу в математиці. Цьому
способу протистоїть синтетичний (прогресивний) метод, коли, маючи для доказу
певну теорему, виходять з якоїсь іншої, вже доведеної теореми і виводять з неї
дану теорему як наслідок, доказуючи її таким шляхом. Перший метод вважається
способом інтенції дослідження, другий – способом інтерпретації досягнутих
результатів.
Вироблення наукового підходу до прийняття рішень передбачає необхідність
розробки певного плану у вигляді взаємопов’язаних процесів підготовки,
обґрунтування, прийняття, реалізації рішення [108].
На практиці проблема рішення специфічна нехваткою часу, недостатньою
кваліфікацією або малою кількістю інформації для рішення, ненадійністю методів,
схильністю менеджерів до рутини, розбіжностями між особами, що приймають
рішення. Усі види рішень, що приймаються у процесі управління, можна
класифікувати наступним чином (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Види управлінських рішень [25]
Ознака
Види
1. Об’єкт рішення
• орієнтовані на мету або засоби
• структу
- Киев+380960830922