Розділ II. Сучасна Україна: методологія, практика та перспективи реалізації соціальної функції.
2.1. Теоретико-прикладне підґрунтя реалізації функцій держави..................61
2.2. Соціальний напрямок діяльності державного механізму........................80
2.3. Організаційно-правові форми здійснення соціальної функції..................93
2.4. Перспективи удосконалення та подальшого розвитку соціальної функції Української держави...............................................................................147
Висновок .............................................................................................160
Список використаних джерел ................................................................163
Додатки ..............................................................................................182
ВСТУП
Актуальність теми.
Прийнята 28 червня 1996 року Конституція України закріпила основні риси новоствореної держави, як суверенної, незалежної, демократичної, правової й соціальної. До цього держава йшла довгим і складним шляхом - від цілковитого заперечення самої можливості існування соціального напрямку діяльності держави, навіть у складі іншої функції, до конституційного закріплення відповідної функції, як самостійної, як одного з найпріоритетніших напрямів діяльності держави.
Сутність соціального напряму функціонування держави, який за Конституцією України є одним з визначальних, основоположних орієнтирів її діяльності, докорінно відрізняється від сутності соціального напряму діяльності держави за Конституцією Української РСР 1978р. Вперше на конституційному рівні правового регулювання людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищою соціальною цінністю в державі (стаття 3 Конституції України). І хоча від прийняття Конституції України вже минув не один рік, на сучасному етапі державно-правового розвитку країни зазначена стаття містить більше норму-мету, ніж норму, що відображає повноцінно реальність.
Такий стан речей зумовлений багатьма чинниками. По-перше, наявністю недостатньої теоретичної бази, яка присвячена саме соціальній функції держави, її формам, методам, гарантіям, механізму реалізації. По-друге, відсутністю єдності поглядів не лише щодо змісту цього напрямку діяльності держави, але й відносно його назви (в юридичній літературі зустрічаються щонайменше п'ять її різних варіантів). По-третє, аспект практичної реалізації соціальної функції держави в сучасний період досліджено не у повній мірі.
Відсутність у повній мірі адекватних сучасному стану суспільства та юридичної науки загальнотеоретичних розробок проблем реалізації соціальної функції держави утворює прогалину у вітчизняному державознавстві, без заповнення котрих зостанеться нерозв'язаною ціла низка завдань, пов'язаних із оптимізацією процесу розбудови України як соціальної держави. Зазначене зумовлює як необхідність теоретичного узагальнення та певного переосмислення накопичених юридичною наукою поглядів щодо соціального напрямку державної діяльності, так і потребу у виробленні чіткого категоріально-методичного апарату дослідження феномену соціальної функції держави, формуванні теоретичних положень про перспективи розвитку соціальної функції держави в умовах сучасної України.
Зв'язок роботи з науковими програмами.
Тема дисертації відповідає "Основним напрямам наукових досліджень у галузі держави і права на 1998-2000 року", затвердженим загальними зборами Академії правових наук України 19 березня 1998р., планам прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995р. №4 КМ/2) і Основним напрямам наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ (м. Харків) на 1996-2000рр., а також переліку тем кандидатських дисертацій, затвердженому Вищою атестаційною комісією України.
Об'єктом дослідження є загальні закономірності виникнення, становлення та розвитку соціальної функції Української держави.
Предметом дослідження є поняття соціальної функції держави, роль і місце даної функції в системі інших основних напрямків діяльності держави, форми і методи її реалізації, перспективи вдосконалення в Україні.
Метою дослідження є забезпечення внеску у вдосконалення теоретико-правових основ здійснення Українською державою соціальної функції, пошук оптимальних шляхів її реалізації, сприяння вирішенню деяких спірних загальнотеоретичних питань.
Зазначена мета містить у собі таке коло конкретних завдань:
- розкрити основні ознаки поняття функції держави, в тому числі соціальної, зробити їх аналіз;
- з'ясувати місце соціальної функції держави серед інших основних напрямків діяльності держави шляхом висвітлення основних критеріїв класифікації функцій держави;
- дослідити еволюційний аспект соціальної функції Української держави;
- дати науково-обґрунтоване визначення сучасної соціальної функції Української держави та з'ясувати її зміст;
- проаналізувати теоретичні питання основних форм і методів реалізації функцій держави, в тому числі соціальної;
- визначитися в питанні щодо основного змісту соціального напрямку діяльності держави - соціальних прав громадян;
- окреслити діяльність основних складових частин державного механізму у сфері реалізації соціальної функції держави;
- розкрити правові і організаційні форми реалізації соціальної функції Української держави;
- спрогнозувати подальший розвиток соціальної функції Української держави;
- формулювання пропозицій щодо вдосконалення окремих положень соціального законодавства України.
Методологічну та теоретичну основу дисертації складає комплексний підхід до використання системи загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Приміром, системно-структурний метод використовувався при аналізі основних ознак поняття "функції держави", з'ясуванні місця соціального напр