Розділ 2
СПРИЙНЯТТЯ ЕВОЛЮЦІЙНОЇ ТЕОРІЇ Ч.ДАРВІНА В УКРАЇНІ
(друга половина ХІХ ст. )
Початковий етап поширення і сприйняття еволюційного вчення Ч.Дарвіна в Україні починається 1860-м роком, став важливою віхою в розвиткові вітчизняної еволюційної думки. Він не тільки визначив долю раннього дарвінізму, але багато в чому обумовив характер і своєрідність розвитку його на українському грунті. Разом з цим історія питання про становлення російського дарвінізму вивчена достатньо повно і грунтовно. Аналізові шляхів початкового поширення еволюційної ідеї Ч.Дарвіна в царській Росії і перших повідомлень про його книгу присвячені праці К.Я.Ратнера і К.І.Шафрановського (1939) [85], С.Л.Соболя (1945,1953,1957) [86], Б.Є.Райкова (1960) [87], Я.М.Митрофанова (1957) [88], Ю.В.Чайковського (1989) [89]. У свою чергу вартісні відомості про перші кроки дарвінізму на терені України містять матеріали, зв'язані з вивченням ролі наукових центрів (природничонаукових товариств, університетів і Академій наук), в поширенні і розвиткові дарвінівських ідей: С.Ю.Ліпшиць (1940) [90], О.І.Барбарич (1970) [91], Н.М.Ігнатова (1970) [92], К.В.Манойленко, Л.М.Хахіна (1974) [93], Т.О.Работнов, В.М.Тихомиров (1979) [94], Б.М.Мазурович (1972) [95], О.Я.Пилипчук (1992) [96]. Усі наведені праці у своїй сукупності безумовно засвідчують високу міру вивченості даного питання. Однак, кожна з цих праць розкриває лише окремі епізоди історії і тому є тільки підготовчим матеріалом для узагальнюючого дослідження з історії еволюційної думки в Україні. Теоретичне осмислення всього цього матеріалу - нагальне завдання сьогодення.
Аналіз оригінальних робіт вчених-біологів в царській Росії другої половини ХІХ ст. і відповідної історіографічної та архівної літератури свідчить, що вони жваво відгукнулися на вихід у світ книги Ч.Дарвіна "Походження видів" (1859) і вже на початку 60-х років ХІХ ст. в рефератах, статтях і виступах окремих вчених стали викладатися і оцінюватися положення нового вчення. Цей аналіз також засвідчує, що знайомство суспільства з дарвінізмом, його поширення в Російській державі здійснювалося двома послідовними етапами. Часова межа між ними припадає на 1864 рік, коли вперше російською мовою була опублікована книга Ч. Дарвіна, в перекладі С.О. Рачинського [97].
2.1. Характеристика етапів поширення дарвінізму в Україні
та причини його успіху
Безперечно, сам факт появи книги Ч.Дарвіна російською мовою з оригіналу був дуже важливим моментом в поширенні дарвінізму. Однак, цій події передував невеликий за часом (1859-1864), але дуже відповідальний для долі дарвінізму перший етап: фактично це був початок проникнення еволюційної концепції Ч.Дарвіна в Україну. Безперечно також і те, що цей період не тільки став важливою віхою в розвиткові вітчизняної еволюційної думки як такий, що визначив долю раннього дарвінізму, але він також багато в чому обумовлював характер і своєрідність розвитку його на українському грунті. Головною особливістю цього періоду стала публікація статей-відгуків на працю Ч.Дарвіна, які несли не тільки інформацію про нову книгу з еволюції, але і знання про нову еволюційну теорію. В цих відгуках часто робилася спроба обговорити окремі її положення, теоретично осмислити і висловити своє відношення до вчення Ч.Дарвіна. Сьогодні ми сміливо заявляємо, що статті в періодиці початку 60-х років підготували сприйняття вчення Ч.Дарвіна, вони ніби "розчистили дорогу дарвінізмові" і до певної міри визначили відношення до нього.
Початок другого етапу поширення дарвінізму в Україні можна датувати 1864 роком, коли, як ми вже згадували, вперше російською мовою побачила світ книга Ч.Дарвіна "Походження видів". Відтепер вчення Ч.Дарвіна в оригіналі стало доступним широкому загалу громадськості Росії і в тому числі на Україні [98]. Завершився даний етап 1926 роком. В цей час виходить праця С.С.Четверикова "Про деякі моменти еволюційного вчення з точки зору сучасної генетики", в якій вчений глибоко обгрунтував менделівські закономірності успадкування, спираючись на еволюційну теорію та проаналізував роль елементарних факторів еволюції. Становлення генетики як науки на початку ХХ ст. мало революційний вплив на розвиток всієї біології. Воно зумовило перегляд найважливіших понять і уявлень. Однак такий перегляд відбувався з великими труднощами і викликав чимало помилкових поглядів, які пізніше були відхилені.
За першу чверть свого існування (1900-1925 рр.) генетика накопичила велику кількість даних про закономірності спадкування. Багато альтернативних ознак були підтверджені правилами Менделя та доведена їх генна обумовленість. Все це призвело до широкого визнання структурних основ спадковості, але визнання хромосомної теорії та лінійного розташування генів в хромосомах відбулося не відразу. Лише в 20-30 роках ХХ ст., завдяки подальшим успіхам генетики і цитогенетики, хромосомна теорія отримала непересічні докази і стала розглядатися як одне з найбільших наукових завоювань ХХ століття.
В середині 20-х років серед біологів ще не було єдності в поглядах на кардинальні питання еволюції. На формування еволюційних поглядів генетиків в першій чверті ХХ ст. великий вплив мали Г.де Фріз, В.Йоганзен. В.Бетсон, Я.Лотсі, Т.Морган, Ю.О.Філіпченко. Однак система їх уявлень багато в чому відрізнялася від уявлень вчених інших біологічних спеціальностей. Це стосується питань ектогенезу і автогенезу, ролі добору в еволюції, значення мутацій для еволюції тощо.
С.С.Четвериков у згаданій роботі, яка з'явилася одночасно з іншим виданням книги Ю.О.Філіпченка "Еволюційна ідея в біології" (1926), виклав суттєво нові погляди і намітив програму досліджень, реалізація якої згодом протягом двох десятків років складала одну з основ синтетичної теорії еволюції. Система поглядів С.С.Четверикова представляла собою новий крок в розвитку еволюційного вчення. На противагу переважної більшості генетиків того часу, які говорили про першість генетики над теорією Ч.Дарвіна, С.С.Четвериков писав: "Дарвінізм... отри
- Київ+380960830922