РОЗДІЛ 2
Основні загальнотеоретичні концепції права у Київському
університеті з моменту його заснування і до реформ
60-х років XIX століття
2.1. Теоретичні питання права у працях К.О. Неволіна і Г.М. Даниловича
Теоретико-правові дослідження К.О.Неволіна. Першим видатним вченим Київського університету в галузі теорії права був, як зазначалось вище, Костянтин Олексійович Неволін (1806-1855). Своїми науковими працями він зробив важливий внесок не тільки у розвиток правознавства України та Росії, але й у розробку правової теорії в цілому. Одним із найважливіших напрямів його робіт було звернення до проблем виникнення та історичного розвитку права, зокрема, спроба пояснення його закономірностей, кодифікація та ін. Ідеї вченого, постановка ним теоретичних питань тією чи іншою мірою вийшли за межі законодавства царської Росії, що сприяло розвитку вітчизняної правової науки, розробці оригінальної концепції з використанням елементів різних правових шкіл і течій.
К.О.Неволін народився у 1806 році в місті Орлові В'ятської губернії у сім'ї священика. Початкову освіту отримав у семінарії, потім переведений в Московську духовну академію, але ще до її закінчення був обраний серед кращих студентів для підготовки на кафедру законознавства. У травні 1829 року він отримує направлення в Берлінський університет [46;1]. Там протягом трьох років слухає лекції відомих німецьких вчених-правознавців, серед яких особливо слід відзначити Г. Савіньї (1779-1861), якого К.Маркс назвав "найвидатнішим юристом історичної школи" [47;87], а також В.Гегеля (1770-1831) [48;802]. Тому недарма у роботах К.О.Неволіна відчутний вплив отриманої автором спочатку духовної освіти, а потім правових ідей німецьких філософів.
У Німеччині К.О.Неволіна цікавила енциклопедія і філософія права. Особливу увагу він приділяв римському, німецькому, загальноєвропейському і міжнародному праву. Найкращі відгуки про К.О.Неволіна і його товаришів, які разом з ним навчалися в Німеччині, дав Г.Савіньї. Він зазначав, що при отриманні вченого звання ці студенти могли б зайняти професорські посади в німецьких університетах [49;72].
Після повернення з-за кордону на початку 1834 року К.О.Неволін в присутності видатних російських професорів права М.А.Балугянського, О.П.Куніцина та М.Г.Плісова [50;293,294] склав іспит на отримання ступеня доктора права і захистив дисертацію на тему: "Рассуждение о философии законодательства у древних". У цій роботі вчений стверджує про історичний зв'язок минулого і сучасності. Він зазначав: "Якщо не знати того, як судили стародавні філософи про різні предмети законодавства, навряд чи можна зрозуміти і вчення філософів нашого часу про закони" [51;2]. Особливу увагу вчений звертає на досягнення давньогрецької філософської думки, що поєднувала в собі "промені сходу і промені заходу, стародавньої Індії і Риму" [51;3]. На думку вченого, без філософського пізнання права неможливе правильне розуміння існуючих законів та їх застосування. Цей факт підтверджується багатовіковим історичним досвідом. Проте в дослідженні проблем права К.О.Неволін особливу увагу приділяв вивченню вітчизняного законодавства. Він зазначав: "Вивчаючи закони, ми повинні й завжди будемо вивчати, передусім і більше за все те, що завжди знаходиться у нас перед очима, що уявляється нам найбільш чітко, до чого ми відчуваємо найбільшу прихильність. Це є порядок життя, існуючий в нашій вітчизні, влаштований нашими вітчизняними законами" [10;106].
Після захисту дисертації К.О.Неволін отримав призначення в Київський університет на кафедру енциклопедії законознавства і державних законів. Тут з 1835 року до 1843 року він викладав енциклопедію законознавства, читав також і державне право, але тільки до 1838 року, оскільки цей предмет почав викладати М.Д.Іванішев. Однак і надалі він цікавився проблемами державного права в його історичному розвитку.
Особливої уваги заслуговує науково-педагогічна діяльність К.О.Неволіна в організації Київського університету і його юридичного факультету. Саме під час роботи в університеті він написав, зокрема, "Энциклопедию законоведения". Це була фундаментальна праця надзвичайної важливості й глибини дослідження. К.О.Неволін виховав багато поколінь юристів спочатку у Київському, а потім у Петербурзькому університетах та Імператорському Училищі Правознавства. Багато з них стали науковими працівниками, освіченими державними діячами. Вчений відкрив їм шлях до самостійного розвитку вітчизняного правознавства та подальшого утвердження в Україні та Росії європейської юридичної науки. Однак роль К.О.Неволіна в історії Київського університету цим не обмежилася. Після короткочасного очолення закладу Максимовичем і Цихом ректором було обрано К.О.Неволіна, який з гідністю працював на цій посаді шість років (1837-1843 рр.). За визначні досягнення в галузі науки в 1840 році цар Микола I нагородив його орденом святого Володимира четвертого ступеня [52;1].
К.О. Неволін написав цінні історичні монографії: "О преемстве Велико-княжеского Киевского престола"[53], "Образование управления в России от Иоанна Ш до Петра Великого" [54], "История российских гражданских законов" [55], за яку йому було присвоєно повну Демидівську премію. Важливо зазначити, що на той час в російській юридичній літературі не було такої фундаментальної праці, яка вміщувала б усю систему цивільних законів від стародавніх часів до його днів. При написанні цієї роботи автор використав велику кількість першоджерел, але головна його заслуга полягала в тому, що він зумів проаналізувати і опрацювати величезний за обсягом матеріал і привести його в певну струнку систему. В силу об'єктивних причин деякі з його робіт залишились невиданими.
Характерною рисою досліджень К.О.Неволіна було те, що він широко використовував першоджерела як зарубіжні, так і вітчизняні. Уточнюючи і аналізуючи, приводив їх у певну систему і робив відповідні висновки. Своїми дослідженн