Розділ II
«Загально-теоретична характеристика
позикових правовідносин»
2.1. Поняття позики і позикових відносин
Формування ринкової економіки обумовлює пошук ефективних методів і правових
інструментів організації товарно-грошового обміну, створення яких залежить, в
першу чергу, від послідовного використання закономірностей і корисних
властивостей приватно-правових механізмів, серед яких чільне місце займають
цивільно-правові конструкції, засновані на позикових відносинах.
Ознайомлення із загальними положеннями і особливостями позикових відносин
найбільш доцільно проводити через виявлення поняття позики і позикових відносин
у сучасному цивільному праві.
Надання грошей та інших «родових» речей в борг, які називаються кредитними або
позиковими (від лат. creditum - позика, борг), є суттєвим і необхідним
атрибутом переважної більшості відносин оплатного характеру.
Правовідношення, яке виникає в силу договору позики між двома сторонами
породжує боргове зобов’язання. При цьому, борг виникає не лише на підставі
договору позики, але й за іншими підставами здійснення позикових відносин.
Наприклад, боргові зобов’язання присутні в купівлі-продажі товарів в кредит,
купівлі нерухомості з відстрочкою платежу тощо.
Позикові відносини, після натурального обміну і грошового обігу, характеризують
третю ступінь в обігу цінностей, яка свідчить про більш високий розвиток
суспільної економіки. Завдяки позиковим відносинам, незначні частки капіталу,
розпорошені серед населення об'єднуються нерідко для створення великих
підприємств; при їх сприянні безкапітальні, але здібні і підприємливі люди
легше можуть перейти в статус самостійних, незалежних господарів. Тому до
деякої міри справедливим є твердження про те, що позикові відносини, належним
чином направлені, уявляють немов би міст, перекинутий через прірву, яка
розділяє багатство від бідності [56Беляков М. М. Вексель как важнейшее
платежное средство. М.: МП «Трансферт», 1992. - С. 47.].
Позика-договір займає самостійне місце серед інших цивільно-правових
інститутів, зумовлене призначенням, правовою природою та ознаками, притаманними
цій правовій категорії.
За своїм характером позика уявляє собою типове кредитне зобов'язання для всіх
форм кредитування, що обумовило правову природу, обов'язкові ознаки, місце та
призначення позики в системі цивільно-правових інститутів. В самому загальному
вигляді позика полягає в наданні в борг грошей або інших, споживних та
замінимих речей.
Визначення позики закріплене в ч. 1 ст. 374 Цивільного Кодексу УРСР 1963 р.
(надалі – ЦК УРСР), згідно якої «одна сторона (позикодавець) передає другій
стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі,
визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути
позикодавцеві таку саму суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і
якості».
В ЦК УРСР закріплене досить вдале поняття позики, у зв’язку з цим воно було
практично без істотних змін сприйняте ЦК України, прийнятим Верховною Радою
України 29.11.2001 р. в третьому читанні (надалі – ЦК України).
Відповідно до ст. 1065 нового ЦК України «за договором позики одна сторона
(позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) гроші або
речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути
позикодавцеві таку саму суму грошей (суму позики) або рівну кількість речей
того самого роду та якості».
З економічної точки зору відносини позики виконують допоміжну функцію, яка
полягає в тому, що при їх здійсненні не створюється нової вартості або така
вартість виникає в результаті повернення грошової суми з приростом.
Разом з тим, позикові відносини не є похідними (акцесорними) від інших
зобов'язань і існують юридично самостійно. В літературі неодноразово зверталася
увага на певну «самостійність», яка придається цим відносинам завдяки участі
спеціалізованих кредитно-фінансових та інших організацій-позичальників в обміні
матеріальними благами при виконанні договорів продажу, підряду, оренди тощо
[57Гражданское право, Часть II. Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П.
Сергеева. - М.: Издательство ТЕИС, 1996. - С. 420.].
У зв'язку з цим слід підтримати позицію авторів, які вважають, що зазначена
«самостійність» відносин позики зберігається також при наданні позики
неспеціалізованими кредитно-фінансовими організаціями чи фізичними особами, що
зумовлюється специфікою об'єкту позики, яка полягає в зворотному русі вартості
[58Майданик Р. А. Позика // В кн.: Цивільне право України. Підручник, Ч.2. – К:
ЮрІнком Інтер, 1999, Ч. 2. - С. 414.].
Так, Л. А. Новоселова слушно відзначає, що «банк не включається в
правовідношення по наданню відповідних послуг (вважай, і за договором позики),
але в той же час виступає одним із суб'єктів розрахункових відносин. Суб'єктний
склад правовідношення не співпадає з суб'єктним складом правовідносин по
наданню послуг, за які проводяться розрахунки» [59Новоселова Л. А. О понятии и
правовой природе безналичных расчетов // Система «ГАРАНТ».].
Відносна самостійність позикових відносин опосередковано відзначалася і
судово-арбітражною практикою. Так, у відповідності з п. 4 Інформаційного листа
Президії ВАС РФ від 15 січня 1999 р. № 39 «Огляд практики розгляду спорів,
пов’язаних з використанням акредитивної та інкасової форми розрахунків»:
«Невиконання банками своїх зобов’язань по поверненню коштів із закритого
акредитиву не звільняє покупця від обов’язку оплатити отриманий і відповідний
умовам договору товар». За аналогією це роз’яснення можна поширити і на
позикові зобов’язання, оскільки невиконання банком обов’язків п
- Київ+380960830922