РОЗДІЛ 2
ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ЗОНИ І МЕТОДИКА
ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Клімат і погодні умови в роки проведення досліджень
Вивчення впливу осаду стічних вод (ОСВ) м. Одеси відбувалося шляхом трьохрічних польових дослідів на дослідному полі навчального господарства ім. Трофімова Одеського державного аграрного університету. Територія господарства розміщена в Ізмаїльсько-Одеському агрогрунтовому районі південно-степової агрокліматичної зони України на вододілі між Сухим лиманом і балково-річковою системою річки Барабой.
Усю степову зону України займає зона степового атлантико-континентального клімату. Клімат степу відрізняється найбільшою континентальністю і посушливістю порівняно з іншими зонами України [1, 68].
Літо в степу спекотне, зима холодна, у більшості випадків малосніжна. Середня температура січня коливається від -7°С на північному сході до -2°С на південному заході зони. Для зими характерні сильні відлиги, після яких нерідко настають різкі похолодання. Літо в степу характеризується високими температурами. У липні середня місячна температура коливається в межах 21-30°С. Максимальні температури можуть досягати 38-41°С.
За середніми багаторічними даними метеостанції Одеса (табл. 2.1) найбільш висока середньомісячна температура повітря спостерігається у липні місяці й складає +22,1°С. Найбільш висока середньомісячна температура повітря в цьому місяці (+26,4°С) відзначена в 1936 році, а найнижча (+18,6°С) - у 1902 році [97].
Середньомісячні мінусові температури мають місце в січні і лютому, а найбільш низькі спостерігалися в різні роки також у березні, листопаді та грудні.
Таблиця 2.1
Екстремальні показники температури повітря (°С) порівняно з середніми багаторічними даними метеостанції Одеса
МісяціПоказникиНайбільш високаЗа рікСередняНайбільш низькаЗа рікI3,81895-2,2-9,71963II3,51925-1,8-12,41929III5,519612,1-2,61932IV11,419208,44,21929V18,3193715,011,91919VI23,0192419,416,51933VII26,4193622,118,61902VIII25,9192921,519,31926IX20,6190916,913,91959X16,6191811,35,71920XI11,719235,4-0,91920XII6,919600,5-5,41933
Найбільш пізня дата останнього заморозку навесні відзначена в 1917 році, рання - у 1968 році (табл. 2.2).
Таблиця 2.2.
Дати першого й останнього заморозку в повітрі та тривалість
безморозного періоду
Дата заморозкуТривалість безморозного періодуостаннього весноюпершого восениНайбільш ранняРікСередняНайбільш пізняРікНайбільш ранняРікСередняНайбільш пізняРікНайбільшаРікСередняНайменшаРік14.03196812.0422.05191722.09191524.1030.11195223819671951381915 У середньому за багаторічними даними останній заморозок навесні спостерігається в другій декаді квітня, а перший заморозок восени - у третій декаді жовтня. Середнє число днів з відлигою в зимовий період складає в січні 18,6, у лютому - 18,8, у грудні - 24,0. Найбільша кількість днів з відлигою (82) спостерігалася в зимовий період 1965-1966 рр., найменша (25) - взимку 1953-54 р.р. Перехід добових температур повітря через 0°С спостерігається 4 березня, а через 10°С - 21 квітня (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Дати переходу середніх добових температур через визначені межі та число днів з температурою, яка перевищує ці межі
ПоказникиТемпература, °С05101520Дати переходу добових температур через:4.031.0421.0413.0519.0612.1213.1119.1025.0927.08 Кількість днів, які перевищують дану температуру28222518013468
Із третьої декади жовтня середня добова температура повітря стає нижче 10°С, а зниження температури до негативної відбувається в другій декаді грудня. Число днів з плюсовою середньодобовою температурою у році складає 282 , а сума середніх добових позитивних температур - 3600°С (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Сума середніх добових температур повітря вище 0, 5, 10 і 15°С
Сума температур вище (°С)0510153600326026601485 Середня температура поверхні ґрунту в зимовий період мінусова і в середньому складає -2°С. Максимального значення (+28°С) вона досягає в липні (табл. 2.5). Абсолютний максимум складає (+64°С) у червні, липні, а абсолютний мінімум (-33°С) у лютому.
Таблиця 2.5.
Температура поверхні ґрунту (°С)
МісяціПоказникиСередняСередній максимумАбсолютний максимумСередній мінімумАбсолютний мінімумI-3118-7-31II-2420-7-33III31339-3-21IV1127512-11V2039608-6VI244464132VII284964153VIII264660143IX1937549-5X1124444-18XI411320-18XII-1419-5-25Річна1225644-33
У вегетаційний період ґрунт досить рівномірно прогрівається на глибину 20 см. У квітні-липні температура у верхньому п'ятисантиметровому шарі на 1-2°С вища, ніж на глибині 20 см, а починаючи із серпня, вирівнюється по всьому шару.
Середня тривалість сонячного сяйва досягає свого максимуму в липні і складає 349 годин (табл. 2.6). У зимовий період вона коливається в межах 60-80 годин за місяць.
Таблиця 2.6
Тривалість сонячного сяйва, годин
МісяціПоказникиСередняВідношення середньої до можливої, %I7028II8030III14343IV20856V27765VI30569VII34978VIII32279IX25073X17556XI6927XII6025
В умовах степової зони особливо важливе значення мають атмосферні опади, їхня кількість і розподіл за часом. Територія навчально-дослідного господарства ім. Трофімова знаходиться в зоні недостатнього зволоження, гідротермічний коефіцієнт складає 0,7-0,8. Максимум опадів припадає на літній період року. Вони часто носять зливовий характер, що значно зменшує їх ефективність і сприяє розвитку площинної та лінійної ерозій.
Середня кількість опадів складає 374 мм на рік із значними коливаннями за роками (табл. 2.7). Найбільш вологим був 1952 рік, коли кількість опадів на 225 мм перевищила середньорічне значення, тобто в 1,6 рази. Найменша кількість опадів випала в 1921 році. Вона лише трохи пере