РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ ВНУТРІШКІЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ В 20-ТІ - 30-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1. Проблема сутності та змісту управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи в педагогічній науці України 20-х - 30-х років ХХ століття
Ліквідація старої школи та побудова нової на початку 20-х років обумовила негативне ставлення працівників освіти до управлінських інститутів, які склалися за роки царської Росії.
Під впливом ідей свободи та рівності формується уявлення про те, що "нема ні начальства, ні інструкторів, ні завідувачів школою, ні класних наставників та наставниць - є тільки рівні між собою шкільні робітники, які колективно відповідають за все шкільне життя" [282, с.36].
Однак реальні потреби організації шкільної справи обумовили те, що в 1921 році вводять посаду завідувачів школами, за допомогою яких шкільні ради здійснювали свої рішення. Складність ситуації та завдань, що постали перед школою в той час, обумовлювала необхідність пошуку та обґрунтування найбільш ефективних управлінських шляхів їх вирішення. Тому майже в усіх педагогічних публікаціях того часу тією чи іншою мірою розглядаються й питання управлінські. Але вони не відокремлюються від широкого кола педагогічних питань, а розглядаються як невід'ємна складова діяльності школи. Фахівці того часу зазначали, що нема можливості дати точне та детальне визначення змісту педагогічної роботи сучасної освітньої установи, і пов'язували це з недостатнім розвитком науки [191, с.19]. У них формується уявлення про те, що треба виробити сталу стандартну обов'язкову для всіх форму робочої шкільної термінології для визначення всіх типових ознак педагогічного процесу [221, с.148]. Але це складне наукове завдання в цей час ще не було виконано.
З метою з'ясування сутності уявлень педагогів 20-х років про зміст управлінської діяльності ми здійснили контент-аналіз наукових текстів. Як одиниці аналізу було розглянуто головні управлінські завдання. Частота використання цих одиниць у публікаціях свідчить про значення, яке надавали педагоги того часу тим чи іншим управлінським завданням. Складання переліку цих завдань дозволило провести їх класифікацію та визначити структуру управлінської діяльності.
Результати аналізу (див. табл.1) свідчать про те, що науковці того часу розглядали організацію процесу виховання як найактуальніше управлінське завдання:
* організація колективної дитячої праці, яка б спиралася на їх самодіяльність та педагогічне керівництво [191, с.18];
* зв'язок життя школи з працею [80, с.13];
* створення для дітей відповідних умов [191, с.21];
* поступове залучення педагогів до роботи в дитячих групах юних спартаківців [272, с.127];
* організація учнівського самоврядування [135, с.52];
* організація дитячих колективів [135, с.52];
* організація колективу з обробки та охорони шкільного городу, саду, пасіки [135, с.52];
* влаштування за допомогою дітей шкільної бібліотеки [135, с.52];
* залучення дітей до дитячих організацій [135, с.52];
* організація дитячих дружин допомоги населенню [135, с.52];
* влаштування дитячих свят [135, с.52];
* влаштування періодичних зібрань дітей [135, с.53];
* організація екскурсій, прогулянок [135, с.53];
* поєднання школи та піонерського руху [143, с.13];
* забезпечення педагогічного керівництва самоврядування учнів [56, с.64];
* створення умов для самоврядування [56, с.64];
* формування в учнів потреби в необхідності організації [56, с.65];
* влаштування бесід, хорового співу, ігор, фізичних вправ [135, с.53]; (разом - 18 згадувань у публікаціях).
Такий результат можна вважати закономірним. Це пов'язане з тогочасним завданням заміни "школи навчання" на "школу виховання", створення такої системи виховання, яка б формувала "покоління людей комуністичного суспільства" [191, с.17].
Значну увагу фахівці першої половини 20-х років приділяли організації обліку роботи (17 згадувань) у найрізноманітніших самих різних його проявах:
* з'ясування загальної кількості дітей та відсотка їх охоплення шкільним навчанням [227, с.19];
* організація обліку участі дітей, керівників, викладачів у житті установи [259, с.139];
* реєстрація проведених за добу занять [259, с.39];
* підготовка триместрового звіту завідувача [259, с.140];
* підготовка річного звіту завідувача [259, с.140];
* організація обліку процесу і якості роботи, який повинен створити картину загального зростання розвитку дитячого колективу та виявити шляхи, якими йшов розвиток [272, с.128];
* перетворення обліку на самооблік [272, с.128];
* обговорення звітів про виконання кожним працівником роботи [192, с.1];
* організація обліку роботи кожного члена колективу та його звітності [192, с.2];
* облік повсякденної педагогічної роботи [192, с.3];
* ведення щоденника керівника [194, с.111];
* ведення журналу виробничого обліку школи [194, с.111];
* організація обліку шкільного життя [24, с.34];
* облік відвідування учнями школи [24, с.34];
* урахування всього навантаження вчителя роботою [136, с.95];
* здійснення обліку роботи з перепідготовки [136, с.96];
* створення можливості точної характеристики, вимірювання та обліку всіх елементів педагогічного процесу [213, с.5].
На наш погляд, пояснити таку увагу педагогів 20-х років до проблеми обліку роботи можна такими причинами:
* нова школа відмовилась від старої системи оцінки та обліку знань учнів, що робило актуальною проблему пошуку нових засобів вирішення цього завдання;
* школа того часу була під великим впливом педології, яка була орієнтована на організацію різнобічних вимірювань та облік отриманих показників;
* на педагогічну громадськість впливала ідея В.Леніна про те, що соціалізм - це, перш за все, облік та контроль.
Аналіз наведених вище одиниць підрахунку (17 варіантів одиниці аналізу "облік роботи школи") дозволяє зазначити, що на той час не склалося чіткого визначення цього поняття. В одних випадках йдеться саме про облік, а в інших його поєднують з аналізом роботи.
Третім