РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СПІЛЬНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ ШКОЛЯРІВ
2.1. Критерії ефективності спільної навчальної роботи
молодших школярів
Завдання та загальна методична схема
дослідження
Сучасна педагогічна та психологічна наука частіше увагу вчителів концентрує на удосконаленні методів, прийомів, змісту навчання. Тим часом форми організації навчального процесу також заслуговують на увагу дослідників. Успішне розв'язання проблем організації навчання сприяє підвищенню ефективності навчально-виховного процесу. Треба зазначити, що останніми роками кількість експериментальних досліджень, присвячених аналізові психологічних особливостей групових форм навчальної діяльності, значно зросла. Незважаючи на це, для широких кіл педагогів застосування групових форм організації навчального процесу ще не стало постійним, необхідним.
На сучасному етапі завданням психологів, педагогів, методистів є конструктивний пошук оптимальних форм спільної навчальної роботи учнів.
В нашому дослідженні ми додержувались такої класифікації форм організації навчального процесу:
фронтальна; індивідуальна; групова.
Фронтальною ми називаємо таку форму організації навчального процесу, коли педагог керує навчальною діяльністю всього класу, який працює над однією задачею. Вчитель здійснює прямий ідейно-емоційний вплив на колектив учнів, організує їх співробітництво, визначає їм єдиний темп роботи.
При індивідуальній роботі учень працює самостійно, темп його роботи визначається індивідуальними властивостями, темпераментом, ступенем цілеспрямованості, працездатності, розвитком інтересів, нахилів. За такої організації навчальної роботи учні не вступають у співробітництво зі своїми товаришами.
Під час групової роботи учні класу діляться на групи, бригади, ланки. У цьому випадку управління навчальним процесом вимагає особливо високої майстерності вчителя. Групова форма роботи передбачає співробітництво учнів у малих групах при мінімальному контролі з боку вчителя. Під час групової роботи учні виконують спільну навчальну роботу при безпосередньому міжособистісному контакті. До групової роботи ми відносимо і роботу учнів парами, за якої частіше взаємодіють діти, які сидять за однією партою. Групова робота не завжди є колективною.
Колективна форма навчальної діяльності передбачає наявність єдиної мети, об'єднань зусиль учнів для її досягнення, розподіл функцій та обов'язків між учасниками діяльності, співробітництво, яке засноване на взаємодопомозі в процесі діяльності, взаємонавчання. Учні одного класу працюють як єдиний суб'єкт. Колективну форму організації навчального процесу ми розглядаємо як окремий вид групової.
Ці форми організації навчальної діяльності учнів повинні органічно переплітатися, забезпечувати високу ефективність навчального процесу.
Ще потребує вивчення питання "вплетення" у навчальний процес початкової школи групових форм. Чітко не визначений вибір форм навчальної діяльності учнів молодших класів у залежності від змісту навчального матеріалу, етапу уроку, формування активної позиції школяра, позитивних мотивів діяльності.
Без сумніву, основною фігурою для учня в початковій школі залишається вчитель. Водночас, взаємодія, співробітництво, спілкування з ровесниками - суттєвий фактор розвитку дитини.
Гуманізація шкільного навчання вимагає від вчителя підвищення його професіоналізму, зокрема, у виборі форм організації діяльності учнів на уроці.
Вчитель традиційно віддає перевагу фронтальній та індивідуальній формам організації навчального процесу, що призводить до певної деформаціїї відносин не тільки між вчителем та учнем, але й між самими учнями.
У фронтальній роботі не можуть у достатній мірі виявитися визнання класу, осудження; учні мало можуть ділитися власними проблемами, за необхідності діти не можуть надати або прийняти допомогу [89].
М.І. Лісіною та іншими дослідниками вивчалось спілкування дітей з ровесниками у зіставленні із їх спілкуванням з дорослими. Вплив ровесника здійснює свій, неповторний вплив, який відрізняється від впливу дорослого.
Кожна зі сфер спілкування (з дорослими, з ровесниками) має свої специфічні особливості і свої функції у психічному розвиткові дитини. Отже, дитині необхідно мати можливість вступати у спілкування і з дорослим, і з ровесником. Ми вважаємо, що навчальна діяльність повинна стати сферою взаємодії учнів, особливо в початкових класах. Саме в молодшому шкільному віці потрібно починати вводити групові форми організації навчального процесу ніби, аптиципуючи підлітковий вік (коли провідною діяльністю стає спілкування з ровесниками, а не навчальна діяльність).
Сфера спілкування - один з головних джерел емоційних проблем дітей, тому, піклуючись про психічне здоров'я дітей, ми маємо приділяти увагу організації сфери спілкування молодших школярів.
Навчання дітей умінню вчитися тісно пов'язане з набуттям ними навичок спілкування. Компенсувати власну неумілість маленький школяр може поки що за допомоги інших людей: вчителя, батьків, однокласників. Для дитини 6 - 7 років уміння вчитися - це перш за все, уміння включатися та ініціювати навчальне співробітництво.
Самостійність суджень, уміння доводити, запитувати, бути ініціативними в отриманні нових знань закладається не в індивідуальній роботі під керівництвом дорослого, а у спільній роботі учнів у групі.
Умовою народження перших пізнавальних запитань до вчителя є дискусія між учнями з приводу різних способів розв'язування загальної задачі. Для того, щоб дискусія була змістовною, починаючи з 1 класу, треба формувати уміння:
- формувати власну точку зору;
- з'ясовувати точки зору своїх товаришів;
- виявляти різницю точок зору;
- намагатися з'ясувати розбіжності точок зору за допомогою аргументів, не переводячи на особисті стосунки [188, с.12].
Досвід спілкування, здобутий в молодших класах, може стати підгрунтям для засвоєння підлітками загальних способів будови