Ви є тут

Емфітевзис у римському праві та його рецепція у праві України.

Автор: 
Гутьєва Віра Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U003882
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ГЕНЕЗА ТА ЗМІСТ ЕМФІТЕВЗИСУ ЗА РИМСЬКИМ ПРАВОМ
2.1. Емфітевзис у Стародавньому Єгипті та Стародавній Греції як прототип
становлення емфітевзису у Стародавньому Римі
Емфітевзис, як уже відомо з попереднього викладу, має дуже давнє походження і
застосовувався у практиці Єгипту, Карфагену, Греції [96, c. 110; 115, c. 207].
Дослідження правового регулювання емфітевзису в Єгипті ускладнюється
недостатньою кількістю джерел права, що збереглись до нашого часу. „Брак
пам’яток права Стародавнього Єгипту є для науки досить болісним, тому що
давньоєгипетська культура, поєднана з прадавньою культурою Південної Європи і
Північної Африки, є значно старшою від месопотамської” [164, c. 3].
З часу Стародавнього царства в Єгипті збереглись царські укази, що
встановлювали права і привілеї храмів і храмових поселень, свідоцтва про
надання царями земельних ділянок аристократії і храмам [69, c. 21]. Об’єднання
Єгипту і переможні загарбницькі війни спричинили, з одного боку, зростання
царсько-храмового господарства, а з іншого – зміцнення позицій приватного
господарства вельмож-сановників і храмових жерців. Невдовзі виявилась
неефективність великих царських господарств, заснованих на праці підневільних
землеробів, що зумовило розвиток надільно-орендних відносин [69, c. 22]. Про
наявність таких відносин свідчать давні папіруси, що збереглись до наших
часів.
Зміст “Rew Laws”, відомого грецького папірусу, містить низку указів фінансового
характеру, виданих у час панування Птоломея ІІ Філадельфа в Єгипті (259 р. до
н.е.): загальні положення про відкуп, указ про збір з володільців виноградників
і фруктових садів, який надходив раніше на користь єгипетських храмів, указ про
націоналізацію виробництва олії тощо [110, c. 84]. У Законі про націоналізацію
виробництва олії в Єгипті визначено порядок обробітку державних земель,
покладено на орендарів цього земельного фонду обов’язок обробляти землю, за
невиконання якого стягувався штраф. Крім того, закон зобов’язував орендарів
підібрати і обладнати приміщення для олійниць, забезпечувати їх роботу,
опломбовувати на час їхнього нефункціонування; наймати робітників;
реалізовувати продукцію згідно з вимогами закону; сплачувати податки.
Наведений документ містить деякі спільні з договором емфітевзису риси:
обов’язок обробляти і засівати землю, сплачувати податки, реалізовувати олійне
насіння у встановленому порядку за визначеними цінами, сплачувати за
користування землею. Проте не можна впевнено стверджувати, що тут має місце
емфітевзис, оскільки він виникав на підставі договору, а в даному випадку
правовідносини сторін врегульовані законом. Тому договір у цих відносинах не
потрібний, достатньо одностороннього розпорядження влади [44, с. 61].
Аналогічні орендні відносини застосовувались і на приватних землях. У відомому
Папірусі від 103 р. до н. е. міститься документ “Оренда приватної землі”, в
якому наведено договір оренди між Птоломеєм (він же Петесух) і Горіоном, за
яким Птоломей орендує землю в Горіона, який в свою чергу орендує землю у
Марона. Отже, йдеться не тільки про договір оренди, а й суборенди. Щорічна
орендна плата за всю земельну ділянку становила 120 атраб пшениці (атраб – в
Єгипті міра сипучих тіл, близько 40 літрів) [110, c. 111].
Орендодавець давав гарантії “проти всякого ризику і без всяких відрахувань на
випадок будь-якого лиха”. Птоломей мав обов’язки “розробити суху землю” і,
починаючи з другого року оренди, давати відпочивати половині ділянки. Договір
укладався на 5 років, проте, якби Птоломей вирішив розробити всю суху землю, то
йому гарантувалося користування землею та урожаєм з неї на час договору і, крім
того, “на скільки буде потрібно”. Отже, фактично із строкового договір оренди
міг стати безстроковим.
За оренду землі Птоломей був зобов’язаний сплачувати орендну плату у
встановлений в договорі строк новою пшеницею. Розмір орендної плати не
вказаний, але, виходячи з того, що Горіон зобов’язувався фінансувати “розробку
сухої землі”, умови оренди не були надто обтяжливими. Договором також детально
регламентована відповідальність сторін. Отже, беручи до уваги наведене, можна
зробити висновок, що цей договір має достатньо ознак, притаманних договору
емфітевзису, що відрізняє його від звичайної оренди.
Більшість романістів вважає, що римському емфітевзису передувала вічна оренда
(in perpetuum) землі в Греції. Вже сама назва emphyteusis вказує на грецьке
походження цього інституту (від грец. еmphyteuein). Корінь цього слова означає
садити, засадити, справити, обробити і вказує на головний обов’язок емфітевти,
тобто особи, що бере землю в оренду - обробити землю, засадити деревами і
рослинами [65, c. 15].
Такий обов’язок міститься у старих грецьких грамотах, коли термін “емфітевзис”
ще не застосовувався і йшлося лише про оренду землі. У вічну оренду здають
землю в Греції не приватні особи, а громади, церкви, фратрії. Щодо підстави, на
якій землю надавали у вічну оренду, то відповідь дає Арістотель: плодоносну
землю давали в оренду на певний час, а пустуючу – навіки [65, c. 16].
У Стародавній Греції земля була власністю держави і тому вічна оренда, яка
виникла на державних та храмових землях, лише згодом почала застосовуватися на
приватних землях.
Важливим документом, що свідчить про існування емфітевзису в Греції, є
“Межування і здача в безстрокову оренду храмових земель”, знайдений біля
Гераклеї (Греція), який походить з ІV ст. до н.е. [110, c. 91]. В ньому йдеться
про надання у вічну оренду (емфітевзис) земель, що належать храму Діоніса, і
становлять близько 300 га, поділених на чотири ділянки.
Предметом емфітевзису, як уже