РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методика суб'єктивної оцінки відчуваємої напруженості фізичного
навантаження
Методика оцінки напруженості фізичного навантаження по суб'єктивних відчуттях
була детально розроблена датським дослідником Г.Боргом [149-157]. У даному
дослідженні застосовувалася одна із створених ним шкал, що являє собою ряд
вербальних (якісних) характеристик суб'єктивного сприйняття напруженості
навантаження (дуже, дуже легка; дуже легка; легка; середня; важка; дуже важка;
дуже, дуже важка), яким відповідають їхні кількісні характеристики від 6 до 20,
причому якісні вербальні характеристики відповідають непарним числам.
7 - дуже, дуже легка
9 - дуже легка
10
11 - легка
12
13 - середня
14
15 - важка
16
17 - дуже важка
18
19 - дуже, дуже важка
20
Цей варіант шкали був розроблений Г.Боргом на підставі прямого лінійного
взаємозв'язку між величиною ЧСС і суб'єктивною оцінкою сприйманої напруженості.
Величинам ЧСС від 60 до 200 уд/хв у середньому відповідає суб'єктивна оцінка
від 6 до 20 балів для здорових людей 20-25 років. Однак існують великі
індивідуальні розходження суб'єктивного сприйняття напруженості навантаження
при однаковій ЧСС, що дозволило Г.Боргу зробити висновок про більшу
об'єктивність суб'єктивної оцінки напруженості роботи в зв'язку з її
інтегральністю в порівнянні з окремими фізіологічними показниками, зокрема,
ЧСС.
Описана шкала суб'єктивної оцінки напруженості навантаження застосовується
таким чином: випробуваний при виконанні фізичної роботи називає цифру шкали, що
відповідає його суб'єктивним відчуттям напруженості даного навантаження.
Наприклад, спортсмен відчуває пропоновану йому роботу як "середня". Відповідно
до даної шкали вербальній характеристиці "середня" відповідає цифра 13, отже,
випробуваний, характеризуючи виконуване ним навантаження, називає цифру 13.
Якщо спортсмен утруднюється в точній характеристиці напруженості, що
відчувається, наприклад, він не може точно визначити, чи є виконувана робота
для нього важкою чи дуже важкою, то в цьому випадку він називає цифру, що
знаходиться між двома вербальними характеристиками (у приведеному прикладі це
буде цифра 16). Названі спортсменом цифри заносяться до протоколу дослідження
поряд з іншими показниками, якщо такі маються. Подібним чином шкала
суб'єктивної оцінки Борга використовувалася в лабораторному експерименті даного
дослідження, а також - у попередньому педагогічному експерименті. Описана шкала
може також застосовуватися дещо іншим способом. [198,199,200]. Спортсмену
пропонується виконувати фізичну роботу з напруженістю, що відповідає
якій-небудь цифрі даної шкали, і при цьому виміряються фізіологічні параметри
(якщо в цьому є необхідність). На практиці це виглядає так. Тренер повідомляє,
що зараз потрібно виконати, наприклад, 5 серій вправ зміцнення м'язів черевного
преса чи 3 серії по 40 секунд човникового бігу. Передбачаючи можливі
невдоволення з цього приводу з боку учнів і можливі прояви ліні, тренер
повідомляє, що відчуття важкості роботи повинні бути 14 балів, тобто «вище
середньої», і, якщо навантаження буде відчуватися як надто важка, тобто, вище
14 балів, то можна зробити меншу кількість повторень чи бігти з меншою
інтенсивністю; якщо ж навантаження буде відчуватися нижче заданої величини, то
можна збільшити кількість повторень, інтенсивність бігу, кількість серій.
Свідомість того, що учень відповідає сам за себе, а також просто інтерес до
незвичайної форми побудови тренування, дає можливість учню, звичайно схильному
до ліні, виконувати вправи набагато інтенсивніше, ніж раніш, а надмірно
старанному і схильному до «перероблювання», навпаки, більш раціонально
розподіляти свої сили.
Описаним способом шкала застосовувалася нами в основному педагогічному
експерименті.
Як показано роботами Noble B., Pandolf K [203-205,207-211] і інших авторів,
обидва описані засоби застосування 15-бальної шкали Борга дають високі
кореляційні взаємозв'язки з фізіологічними показниками і показують високу
практичність використання методики суб'єктивної оцінки напруженості фізичного
навантаження.
2.2. Фізіологічні методи дослідження
У процесі даної роботи застосовувалися фізіологічні методи дослідження, зокрема
- визначення показників роботи серцево-судинної і дихальної систем [57].
ЧСС визначалася за допомогою фотоелементної установки з підключенням на
комп'ютер. На комп'ютері дані ЧСС видавалися через кожні 10 с, і таким чином у
ході експерименту експериментатор мав уявлення про стан серцево-судинної
системи випробуваного.
Крім того, показники частоти серцевих скорочень реєструвалися пальпаторним
методом (наприклад, у ході педагогічних експериментів). Як досліджувані
показники ЧСС використовували:
1) ЧСС до експерименту (ЧСС спокою).
2) ЧСС робоча (ЧССр), тобто ЧСС у ході експерименту.
3) ЧСС максимальна (ЧССмах), тобто максимальна ЧСС випробуваного в ході
окремого експерименту.
4) ЧСС відносна (% ЧССмах), тобто робоча ЧСС, виражена у відсотках від
максимальної.
5) Робочий приріст ЧСС, тобто різниця між робочою ЧСС і ЧСС спокою.
6) Відносний робочий приріст ЧСС (% ЧССорп), що розраховується як процентна
величина робочого приросту ЧСС від резерву ЧСС (тобто різниці між ЧСС спокою і
ЧССмах).
Ці вимірювані і розрахункові показники ЧСС докладно описані в роботі [79].
З фізіологічних параметрів визначали також показники роботи дихальної системи:
частотудихання (ЧД), дихальний обсяг (ДО) і легеневу вентиляцію (ЛВ). Дані
показники реєструвалися за допомогою приладу «Метатест-1» протягом 20 с.
2.3. Методи педагогічного тестуванн
- Київ+380960830922