РОЗДІЛ 2 ФОРМИ УЧАСТІ ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ У ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ
Законодавство України, Російської Федерації, Франції, ФРН, США та Канади передбачає наступні форми, в яких іноземні юридичні особи можуть здійснювати діяльність на їх території: (1) шляхом створення юридичної особи або її відокремленого підрозділу та (2) без створення юридичної особи. При цьому ці форми можуть поєднуватися.
Інвестиційна діяльність у формі створення юридичної особи або її відокремленого підрозділу може здійснюватися шляхом заснування спільного з місцевим партнером підприємства, придбання вже існуючого підприємства або частки в його статутному капіталі (дочірня компанії), а також реєстрації представництва, філії або іншого відокремленого підрозділу іноземної компанії.
Формами здійснення інвестиційної діяльності без створення юридичної особи є торговельна діяльність без реєстрації представництва на підставі цивільно-правових договорів із місцевими партнерами (договори купівлі-продажу, поставки, тощо), безпосереднє придбання нерухомого та рухомого майна, якщо це прямо не заборонено національним законодавством, придбання цінних паперів, прав на використання природних ресурсів, інших майнових прав, прямо незаборонених національним законодавством, здійснення різних видів спільної інвестиційної діяльності на підставі відповідних договорів, провадження концесійної діяльності на підставі договорів концесії та інша діяльність, незаборонена національним законодавством.
2.1. Особливості участі іноземних юридичних осіб у цивільних правовідносинах у формі створення юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів
При організації своєї діяльності на території певної країни транснаціональні корпорації, а також середні та малі іноземні компанії, використовують різні організаційно-правові форми, вибір яких залежить від багатьох обставин, у тому числі економічного, політичного, правового характеру.
Іноземні юридичні особи надають перевагу створенню (придбанню) національних підприємств, а також придбанню певної (переважно більшої) частки в їх статутному капіталі, оскільки такі підприємства надають іноземній материнській компанії можливість здійснювати повний контроль над їх діяльністю, обмежуючи при цьому відповідальність материнської компанії розмірами її частки в статутному капіталі такої дочірньої компанії.
Іноземні юридичні особи організовують свою діяльність на території іноземної держави також шляхом створення так званих "спільних підприємств" (joint ventures - англ.), переважно з метою отримання таким чином доступу до певної галузі економіки, закритої для іноземних інвесторів. Такі підприємства створюються різними способами: це може бути створення нового підприємства на підставі об'єднання капіталу іноземного інвестора з капіталом місцевих компаній або з державним капіталом; іноземні компанії можуть набувати певну частку в статутному капіталі місцевих компаній; нарешті, практиці відомі випадки, коли декілька іноземних корпоративних інвесторів створюють між собою спільне підприємство на території третьої держави або держави базування однієї такої компанії.81
Слід зазначити, що спільне підприємство може бути дочірнім для іноземного інвестора, якщо він контролює таке підприємство.
Спільні та дочірні підприємства створюються у формі господарських (підприємницьких, комерційних) товариств, які поділяються на акціонерні товариства (корпорації в США та Канаді), товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з повною відповідальністю (партнерства в США та Канаді), командитні товариства (партнерства з обмежено відповідальністю в США та Канаді), товариства з додатковою відповідальністю (Україна, Російська Федерація).
Акціонерне товариство (корпорація) є найбільш поширеною (окрім ФРН) організаційно-правовою формою ведення діяльності, як серед національних, так і іноземних корпоративних інвесторів. Саме ця форма вважається найпослідовнішим, завершеним втіленням інституту юридичної особи. Деякі західні автори іноді навіть ототожнюють акціонерне товариство та юридичну особу.82
Слід зазначити, що в Україні та Російській Федерації на сьогодні однією з найбільш популярних, поряд із товариством з обмеженою відповідальністю, організаційно-правових форм серед іноземних інвесторів є закрите акціонерне товариство.
Товариство з обмеженою відповідальністю традиційно є найбільш поширеною формою здійснення інвестиційної діяльності в ФРН, але набуває все більшої популярності в інших європейських країнах (Франція, Україна, Російська Федерація), а також США, де цю організаційно-правову форму було запроваджено лише в 90-х роках минулого століття. Праву Канади досі не відома така форма, як товариство з обмеженою відповідальністю.
У даний час збільшується кількість юридичних осіб, які умовно можна назвати усіченими юридичними особами, оскільки вони не мають деяких ознак правосуб'єктності, зокрема не виключають відповідальність учасників такої особи за її зобов'язаннями. Це, перед усім, повні товариства, командитні товариства, а також партнерства в англо-американському праві. Наведені форми відомі західному праву багато років, але лише нещодавно законодавство ряду західних країн наділило їх правами юридичної особи. Так, французький Закон про торгові товариства визначив повні та командитні товариства юридичними особами. У США партнерство, на відміну від корпорації, раніше не визнавалося самостійним суб'єктом права. Останнім часом таке положення змінилося, оскільки суд при розгляді спору може на свій розсуд визнати певне партнерство юридичною особою.83
Слід зазначити, що роль партнерств у США та Канаді є набагато більшою, ніж у країнах континентальної Європи. Так, у Франції майже зовсім втратило значення командитне товариство. В Україні та Російській Федерації товариства з повною відповідальністю та командитні товариства з моменту їх запровадження не набули поширення (переважно вони використовуються, коли це вимагаєть