РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань дисертаційної роботи ми використовувалися такі методи дослідження:
Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури.
Вивчення документації центру медичної статистики м. Тернополя та обласної дитячої клінічної лікарні.
Педагогічні спостереження та експеримент.
Медико-біологічні методи.
Статистична обробка результатів.
Методика бальної системи оцінки ефективності реабілітації.
Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури
Аналіз літературних джерел з проблем дитячого травматизму вітчизняних і зарубіжних авторів ми застосовували з метою вивчення видів дитячого травматизму та причин його виникнення у дітей молодшого і середнього шкільного віку як у побуті, так і під час занять фізичними вправами. Ми вивчала частоту та локалізацію ушкоджень опорно-рухового апарату, а також засоби їх профілактики. Певну увагу приділяли особливостям розвитку та будови кістково-м'язової системи у дитячому віці. Для виявлення можливого впливу вікових властивостей ЦНС та психофізіологічних особливостей дітей молодшого і середнього шкільного віку на рівень травматизму вивчалия літературу з фізіології, педагогіки та психології.
Для розробки і впровадження методики фізичної реабілітації дітей з переломами кісток нижньої третини передпліччя ми проаналізували літературу з реабілітації, лікувальної фізичної культури, педагогіки, теорії і методики фізичного виховання.
Проведений аналіз науково-методичної літератури дав можливість отримати інформацію про стан проблеми, що вивчається, та визначити актуальність проведення цього дослідження.
Вивчення документації обласної дитячої клінічної лікарні та центру медичної статистики м. Тернополя
Для встановлення видів травматизму, особливостей, причин, частоти та локалізації травм у дітей молодшого і середнього шкільного віку ми вивчали медичні карти хворих, що лікувалися стаціонарно, амбулаторні картки дітей з травмою опорно-рухового апарату, а також статистичні дані про рівень травматизму за 1996-2002 рр. в Україні і Тернопільській області.
Педагогічні спостереження
З метою дослідження ефективності запропонованих реабілітаційних програм для дітей середнього шкільного віку з переломами кісток нижньої третини передпліччя ми проводили педагогічні спостереження та перманентний контроль за процесом відновлення. Спостереження проводили під час занять у кабінеті лікувальної фізкультури обласної комунальної дитячої клінічної лікарні, індивідуальних занять та на уроках фізичної культури в школах. Під час спостережень звертали увагу на індивідуально-типологічні особливості, реакцію організму травмованої дитини на запропоновані фізичні навантаження, що давало можливість оптимізувати підбір вправ, тривалість їх виконання відповідно до індивідуальних можливостей. Результати спостережень заносили у карту динамічних спостережень за процесом реабілітації.
Опитування у вигляді анкетування й бесід
Анкетування вчителів фізичної культури ми проводили для вирішення таких завдань:
- виявлення ставлення вчителів фізичної культури до проблеми виникнення травм на уроках фізичного виховання;
- визначення рівня знань і вмінь щодо надання першої допомоги потерпілому на місці пригоди.
З цією метою ми розробили анкету (додаток А), яка складалася з трьох частин. Перша частина анкети визначала стаж, місце роботи і кваліфікацію вчителів фізичного виховання. Друга частина з'ясовувала факт отримання травми на уроках фізичного виховання, розділи шкільної програми та види вправ, при виконанні яких діти отримували травми, а також виявляли причини їх виникнення. Третя частина анкети встановлювала рівень знань і вмінь учителів фізичної культури щодо надання першої допомоги при травмі ОРА. Результати анкетування були піддані варіаційному математичному аналізу.
Під час обстежень та впродовж процесу відновлення нами проводилися бесіди з дітьми й батьками, у яких роз'яснювали необхідність занять, їх ефективність та можливі наслідки у разі відмови від них.
Медико-біологічні методи дослідження
Клінічні
При пошкодженнях опорно-рухового апарату, зокрема кісток передпліччя, ми застосовували загальноприйняті та додаткові методи клінічних досліджень, виявляли симптоми, що допомагають діагностувати травматичні ушкодження. Клінічно дослідження хворого з переломом кісток передпліччя відбувалося за такою схемою: уточнення скарг, опитування пацієнта, пальпація, визначення обсягу рухів у суглобах, вимірювання, визначення сили м'язів та функції травмованої руки [34; 207; 155].
Під час огляду дитина сиділа. Оглядали ділянку передпліччя та кисті. Визначали наявність анатомічних орієнтирів, правильність осі кінцівки, її положення, наявність деформації, набряку, атрофії м'яких тканин та встановлювали обсяг активних і пасивних рухів у ліктьовому й променево-зап'ястковому суглобах.
Пальпацію передпліччя та кисті проводили так: дослідник сидів обличчям до пацієнта і, захопивши кисть обома руками, пальпував зап'ястя пацієнта, поступово піднімаючись проксимальніше на передпліччя, поклавши 1-ий палець на тильну поверхню зап'ястя, а 2-3-ій пальці на долонну. Переміщуючи пальці по обох сторонах зап'ястя, ми поступово наближали до ураженої ділянки. На момент дослідження м'язи пацієнта були максимально розслаблені, зап'ястя опущене долонею вниз у нульовому положенні (0?). У такий спосіб можна виявити набряк і пастозність м'яких тканин, зміщення кісткових уламків або кісткову мозоль.
Гоніометрія
З метою об'єктивної оцінки виявлених змін у травмованому сеґменті у процесі перманентного спостереження за дитиною під час реабілітації ми застосовували антропометричні обстеження.
Визначали амплітуду рухів у ліктьовому та променево-зап'ястковому суглобах, зростання якої було показником ефективності застосування реабілітаційних заходів. Для виконання цих вимірювань використовували куто
- Київ+380960830922