РОЗДІЛ 2
АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СИСТЕМИ БАНКІВ ДРУГОГО РІВНЯ
2.1. Економічна ефективність діяльності системи банків другого рівня України
Однією з найважливіших умов успішного розвитку економіки є підвищення ефективності діяльності, яке неможливе без ефективного функціонування банківської системи як невід'ємної складової економічного механізму. Банківська система як самостійне формування, визначене на законодавчому рівні, є цілісною складною системою з чітко окресленою структурою, елементами та взаємозв'язками, що дає підстави в процесі визначення її ефективності спиратися на системний підхід. Застосування одинично-кількісного або елементариського підходу слід визнати недостатнім для формування об'єктивних уявлень та адекватного оцінювання ефективності банківської системи. Отже, наукову основу цього дослідження формує системний підхід як методологічний інструмент оцінки результатів діяльності складних систем.
За результатами проведеного дослідження виокремлено три основні функції системи банків другого рівня: платіжно - розрахункова, ощадно-капіталоутворююча та кредитно-інвестиційна. З'ясуємо ступінь виконання системою банків другого рівня притаманних їй функцій, проаналізувавши динаміку макроекономічних показників діяльності та порівнявши їх з аналогічними показниками систем ділових банків розвинених країн. У цьому дослідженні звернемося до визначення ефективності діяльності другого рівня банківської системи, тобто діяльності комерційних банків. Спираючись на запропоновану вище систему показників (див. табл. 1.3), проаналізуємо виконання системи банків другого рівня кожної з функцій.
Зміст платіжно - розрахункової функції банків полягає у проведенні розрахунків між клієнтами банків та виявляється у двох аспектах - часовому і кількісному. Часовий аспект характеризується показниками швидкості здійснення платежів. Останнім часом, в умовах тотальної комп'ютеризації більшості бізнес-процесів, і зокрема систем переказу грошей, питання швидкості проведення розрахунків між банками та між банками і їхніми клієнтами втратило минулу актуальність. Розвиток високотехнологічних засобів зв'язку створив умови для впровадження систем електронних розрахунків та систем електронного переказу грошей у будь-яку точку світу, дозволяючи банкам здійснювати переказ грошей протягом кількох годин. Відтак, дослідження часового аспекту прояву платіжно - розрахункової функції банківської системи, стає недоцільним у зв'язку із втратою актуальності.
Кількісний аспект платіжно - розрахункової функції оцінюється за такими показниками, як обсяги емісії платіжних карток? обсяг коштів на рахунках до запитання? частка ВВП, що обслуговується системою банків другого рівня? кількість банківських установ? співвідношення новостворених та ліквідованих банківських установ? структура територіального розташування банківських установ.
Проведені дослідження показали, що обсяг розрахунково-касового обслуговування підприємств банками має позитивну тенденцію як в національній, так і в іноземній валюті. Підтвердженням позитивних тенденцій у розрахунковому обслуговуванні населення є збільшення емісії платіжних карток як міжнародних платіжних систем, так і національної платіжної системи. Протягом 2002 року українські банки майже подвоїли кількість емітованих платіжних карток із 3,251 млн. до 6,325 млн. штук. Щодо структури емісії, то кількість міжнародних платіжних карток збільшилась з 2,620 млн. до 4,870 млн. штук, тобто темп приросту склав близько 86%, в той час як кількість внутрішньодержавних платіжних карток збільшилася з 0,454 млн. до 1,455 млн. штук, тобто на 320% ?129?.
Протягом 2003 року банки збільшили загальний обсяг випуску платіжних карток на 87,5% або на 5,379 млн. штук - до 11,529 мільйонів. Обсяг випуску Мастеркард збільшився у 2,3 рази до 4,793 млн. штук, а Віза - на 73% до 4,482 млн. штук ?130?. Така статистика свідчить про достатньо високі темпи розвитку ринку платіжних карток в Україні. Членами міжнародних платіжних систем є 87 банків або 55% від їх загальної кількості, майже половина. Основними операторами ринку є Приватбанк, емітувавши 4,555 млн.штук, на другому місці знаходиться Промінвестбанк з обсягом емісії - 1,638 млн.шт, трійку мільйонників закриває "Аваль", випустивши 1,188 млн.шт., далі розташувалися "Надра" (0,786 млн.шт.), Ощадбанк (0,549 млн.шт.), ПУМБ (0,469 млн.шт.), Правекс-банк (0,25 млн.шт.) ?130?.
Однак досить стрімке зростання кількості платіжних карток ще не свідчить про достатній рівень розвитку системи розрахунків за допомогою платіжних карток. Розвиток ринку платіжних карток супроводжується низкою проблем?
* основна кількість карток зосереджена в промислово-індустріальних центрах країни?
* з урахуванням кількості населення країни обсяги емісії слід визнати незначними, адже лише кожен п'ятий громадянин країни є власником платіжної картки (без врахування іноземних громадян, осіб, що володіють більш ніж однією платіжною карткою та обсягів перевипуску), оскільки станом на початок 2003 року кількість карток - близько 6 млн., населення - 48 млн.чол. [1]?
* на території країни переважна частка емісії платіжних карток належить міжнародним, а не національним платіжним системам?
* низькою залишається кількість трансакцій, проведених при купівлі товарів та одержанні послуг за допомогою платіжних карток, що пов'язано із незадовільним рівнем обслуговування таких розрахунків та порівняно невеликою кількістю банкоматів.
Другим показником рівня виконання платіжно-розрахункової функції є динаміка обсягу коштів на рахунках до запитання. За роки існування системи банків другого рівня України обсяг коштів на рахунках до запитання підприємств та організацій зростав досить швидко. Якщо в 1992 році сума коштів на рахунках до запитання становила в національній валюті - 15 млн.грн.(у порівняних цінах), то на кінець 2001 року вона збільшилась у 533 раз і становила близько 8000 млн.грн.