РОЗДІЛ 2
ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД СТАНОВЛЕННЯ МИТНОГО
ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ЇЇ РОЗВИТКУ
2.1. Формування та еволюція митного законодавства України
(ІХ – ХVІІ ст.)
Упродовж віків сильна митна система завжди сприяла зміцненню держави і,
навпаки, її слабкість ослаблювала її політичну та економічну могутність.
Історія виникнення на українських землях митної справи походить з потреби
захисту власних економічних і політичних інтересів праслов’янських і
слов’янських племен, які вели торгівлю між собою, а також зі своїми сусідами.
Економічною передумовою появи митних відносин і митних зборів було виникнення
товарного виробництва з метою обміну.
Політичною передумовою виникнення митної політики та митної справи було
утворення держави і державної влади, представники якої з метою поповнення казни
та власного збагачення стягували різноманітні, у тому числі митні, податки. З
розвитком торгівлі створювались і місця для складування товару, за користування
якими сплачувалися спеціальні податки. Для того щоб не допускати обману в
торгівлі товарами, що перевозили купці, з’явились спеціальні службовці, які
називались митниками.
Відомо, що митні порядки існували ще у V-VІІ ст. до н.е. в містах Ольвія,
Херсонес, інших містах Причорномор’я та державі скіфів.
Перші ж відомості про мито й організацію митної справи на території сучасної
України сягають ІХ ст. Саме тоді на нинішніх землях України виникала і впродовж
більше ніж двох століть, розвивалася могутня Київська Русь.
Вигідне геополітичне положення Києва зумовило його статус як великого
економічного та культурного центру. Особливого значення надавав Києву передусім
дніпровий шлях, що з’єднував північні країни з Чорним морем. Через Київ
проходив також другий великий торговий шлях зі Сходу, від Азії до Середньої
Європи. Київ як центр, де перехрещувалися торговельні шляхи, притягував до себе
купців з різних сторін [102, с. 31.]. Відтак заморська торгівля почала складати
основу економічної системи Київської Русі. Не випадково, що першою угодою,
укладеною київськими правителями, став договір князя Олега з Візантією
(911 р.), згідно з яким руським купцям у Константинополі створювалися
надзвичайно сприятливі умови.
За Руссю визнавалося, зокрема, право безмитної торгівлі. " ... Нехай, –
говориться у договорі про руських купців, – входять до міста ... і торгують
скільки їм треба, не сплачуючи ніяких зборів" [148, с. 14]. Таким чином,
Київська Русь уже тоді мала власну митну систему, стягувала і за домовленістю
із суміжними країнами сплачувала митні податки, зароджувалося митне
законодавство.
Тому на час написання найстарішого відомого збірника норм давньоруського права
"Руська правда" Ярослава Мудрого (1019 р.) терміни "митник", "мит", "митниця"
вже були добре відомі і слов’янам і іншим народам, що підтримували торговельні
відносини з Київською державою.
Важливим регулятором торговельних зв’язків Київської Русі із Заходом став
перший фіксований торговельний акт – Раффельштеттенський митний статут 903 р.
(він наслідував значно старший статут 876 р.) [103, с. 122]. Для даного
дослідження він має особливе значення. Адже вперше ми зустрінемось з юридичним
документом, який наряду з візантійськими договорами князя Олега має
безпосереднє відношення до митної справи, і є нічим іншим, як достовірним
свідченням існуванням на території сучасної України сильної і могутньої держави
– Київської Русі.
Основною статтею даного документа є визначення митних правил при перевезенні
солі по Дунаю. Але цінним для даного дослідження є інше, а саме: участь у ньому
Київської Русі як самостійного суб’єкта зовнішньоторговельних відносин.
Посилаючись на літописні джерела, зазначимо, що аналогічні Раффельштеттенські
митні грамоти були складені в 903 і 904 роках, де головними діючими особами
знову виступали слов’яни з Київської Русі. Це стверджує і
Н. Полонська-Василенко в своїй праці "Історія України" за часів правління Ольги
(945-957 рр.) [150, с. 53] Раффельштеттенський митний договір був офіційним
документом київських купців для торгівлі воском у Німеччині.
На нашу думку, Раффельштеттенську митну грамоту слід розглядати не тільки як
зразок міжнародного торговельного договору, а в першу чергу як джерело митного
права доби Київської Русі. Отже, Раффельштеттенською митною грамотою закладено
правові основи Київської Русі в галузі митної справи, визначено пільгові умови
купцям Регенсбурга і Києва.
Пізніше, в 1288 р., був складений так званий Острогомський митний статут. Він
теж має пряме відношення до торгівлі Київської Русі, однак вже не з містами
Німеччини, а з Угорщиною і Візантією. Цей документ містив у собі досить
детальний тариф мит, які стягувалися з найрізноманітніших товарів. Першими
називалися ті, які привозили купці з Київської Русі в міста Пешт і Острогом, а
також інші.
Для ілюстрації можна навести з даного митного статуту такий пункт: розмір мита
з приведеного коня становив пів марки. По пів марки платили руські купці і за
провезення хутра цінних звірів [159, с. 57].
Отже, можна зробити висновок, що Раффельштеттенський та Острогомський митні
статути були першими митно-правовими документами, в яких регламентувалися дії
купців Київської Русі, і які до певної міри послужили прикладом правильної
організації митної справи в Русі.
Організація митної справи з часів утворення Київської Русі здійснювалася
власними силами. Тоді торгівлею займалися не тільки купці, а й бояри та князі.
У фінансуванні своєї діяльності князі насамперед залежали від данини. До інших
джерел княжих доходів належали плата за судочинство, штрафи і мито. Князі
тримали значний апарат чиновників, щ
- Київ+380960830922