РОЗДІЛ 2
ЕКПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА РОБОЧОГО ЗОШИТА З
ДРУКОВАНОЮ ОСНОВОЮ ЯК ЗАСОБУ ОПТИМІЗАЦІЇ
ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ З ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ I-II
РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ
2.1. Загальні питання організації та проведення експериментальної роботи
Педагогічний експеримент проведено з метою перевірки доцільності робочої
гіпотези про підвищення якості знань студентів, їх пізнавальної активності,
оволодіння ними досвідом творчої діяльності за умови проектування та
використання в педагогічному процесі засобів оптимізації процесу навчання
студентів, а також із метою визначення зв‘язків і відношень між окремими
елементами педагогічної системи.
Організація педагогічного експерименту передбачала діагностику явищ, які
вивчаються: аналіз навчальної документації, підручників і посібників; вивчення
ставлення експертів до проблеми оптимізації педагогічного процесу у вищому
навчальному закладі I- II рівнів акредитації; визначення рівня знань студентів
та їхніх суджень щодо роботи з сучасними засобами навчання. У процесі
експериментального дослідження здійснювалося систематичне спостереження за
процесом навчання студентів і відбувалося своєчасне коригування роботи
студентів і педагога.
Основними етапами педагогічного експерименту є:
планування експериментального дослідження;
організація експерименту;
проведення експерименту;
інтерпретація результатів та обробка одержаних даних методами математичної
статистики.
Види експерименту визначені завданнями, цілями та характером дослідження. Для
того, щоб проведений експеримент відповідав принципу вірогідності потрібні:
оптимальна кількість студентів та кількість дослідів;
надійність методик дослідження;
статистична значимість різниць одержаних даних.
Для аналізу результатів експериментального дослідження під час пошуку шляхів
вирішення перспективних завдань виникла потреба у виборі тих чи інших
критеріїв.
Відповідно до гіпотези дослідження для оцінювання ефективності спроектованих
засобів оптимізації процесу навчання студентів нами визначено такі типи
критеріїв:
Критерій рівня засвоєння знань студентів на репродуктивному, конструктивному і
творчому рівнях.
Критерій рівня мотивації щодо вивчення природничих дисциплін.
Критерій рівня навчально-пізнавальної активності студентів.
При виборі зазначених вище критеріїв, які, з нашого погляду, впливають на
оптимізацію процесу навчання студентів, треба розуміти, що в математиці,
фізиці, техніці будь-яка задача на оптимізацію – це задача розрахункова,
наприклад, задачі на віднайдення максимального значення функції при
мінімальному значенні аргументу; будь-яка інженерна задача, побудована на
розрахунках вихідних характеристик конструкції механізму при мінімально
можливих її габаритах, витратах матеріалу та енергії тощо. У педагогічній
практиці точно обрати оптимальний варіант уроку, засобів, методів, форм
навчання досить складно, тому що процеси навчання мають імовірнісний характер,
а результат залежить від величезної кількості факторів; урахувати абсолютно всі
фактори практично не можливо.
У дослідженні ми оцінюємо динаміку розвитку знань, умінь і навичок студентів,
їхню мотивацію та пізнавальну активність і порівнюємо зміну зазначених
характеристик в експериментальних та контрольних групах.
“Якщо ви можете виміряти те, про що говорите і виразити його у цифрах, - ви
дещо знаєте про це”, - говорив англійський економіст Лорд Кельвін [192].
При вивченні рівня знань студентів ми враховували їх обсяг (повноту, глибину,
міцність), усвідомленість (самостійність суджень, обґрунтованість певних
положень, системність, систематичність).
Ефективність засвоєння знань оцінювали за такими параметрами:
відтворення знань на репродуктивному рівні;
використання набутих знань у стандартних типових ситуаціях, що відповідає
частково-пошуковому рівню;
використання знань у новій ситуації, творче їх використання, що відповідає
творчому рівню.
Єдині вимоги до оцінювання знань, умінь і навичок формулюються як критерії і
норми. Використання комплексу критеріїв створює основу для отримання
науково-обґрунтованих, регламентованих вихідних даних для аналізу навчального
процесу з дисциплін, які вивчаються, оскільки порівняльний аналіз ефективності
тих чи інших засобів навчання здійснюється зазвичай, шляхом зіставлення
результатів успішності студентів.
Критерії оцінювання – це ступінь визначення рівня засвоєння знань, навичок і
вмінь. Ознаками, що беруться за основу при класифікації критеріїв, є:
характер засвоєння матеріалу (обсяг, повнота, точність, міцність засвоєння
знань);
особливості виконання роботи (темп, старанність, вправність, бездоганне писемне
оформлення);
якість відповіді студента (обґрунтованість, логічність, послідовність викладу,
ступінь самостійності в судженнях, культура мовлення, вміння користуватися
набутими знаннями, уміннями і навичками).
Відповідно до критеріїв, визначаються норми оцінювання, тобто конкретні та
якісні показники успішності, згідно з якими в кожному випадку виставляється
саме такий, а не інший бал. Оцінка не тільки визначає рівень досягнутих успіхів
у навчанні студентів, вона є дидактичним засобом розвитку пізнавальних
здібностей студента, певною мірою характеризує його самого: підготовленість,
розвиток, ставлення до праці.
Критерієм здібностей до навчання є швидке і успішне оволодівання відповідними
знаннями, навичками та уміннями. Використання інформаційно-змістовних елементів
тексту (ІЗЕТ) ефективно і просто розв‘язує проблему об‘єктивного оцінювання
результатів засвоєння навчального матеріалу. З погляду І.П.Подласого, вибір
критерію ІЗЕТ застосований на структ
- Київ+380960830922