РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Характеристика обстежених
Обстежено 165 учасників ЛНК з ГХ. У 36 була І, і у 129 – ІІ стадія ГХ
(табл. 2.1). У дослідження не включали хворих із серцевою недостатністю,
постінфарктним кардіосклерозом, порушеннями мозкового кровообігу, патологією
нирок, цукровим діабетом, тих, що вживають стероїдні й нестероїдні
протизапальні препарати. Середній вік хворих становив 45,5±0,8 і 47,3±0,7 років
відповідно до стадій хвороби. Тривалість ГХ була у межах 2-19 років, у
середньому становила 6,8±0,6 і 8,9±0,4 років відповідно.
Таблиця 2.1
Характеристика обстежених з гіпертонічною хворобою, М ± m
Показники
Вік, роки
34-39
40-49
50-59
абс.
абс.
абс.
Всього, n=165 1
n=40 2
29
14,5
15
109
22
54,5
55
62
12
31
30
ГХ І, n=36 1
n=20 2
16,7
15
19
11
52,8
55
11
30,5
30
ГХ ІІ, n=129 1
n=42 2
15
11,6
11,9
66
21
51,2
50
48
16
37,2
38,1
Примітки:
1. 1 – група спостереження
2. 2 – група порівняння
До групи порівняння увійшли 20 хворих на ГХ І і 42 хворих на ГХ ІІ, які не
зазнали іонізувального опромінення. Їх середній вік становив 47,5±2,1 років при
ГХ І і 48,7±2,6 років при ГХ ІІ, тривалість хвороби 6,5±1,4 і 9,2±1,8 років
відповідно.
Контрольна група з числа учасників ЛНК без захворювань системи кровообігу
містила 88 осіб, вона також була репрезентативною щодо основної групи. Середній
вік обстежених цієї групи становив 45,8±1,5 років.
Усі учасники ЛНК брали участь у відновлювальних роботах у найбільш критичний
період 1986-1987 р.р. Середня доза зовнішнього опромінення у них - 17,7±1,4
сЗв.
2.2 Методи дослідження
Застосовано стандартизовану систему з уніфікованими критеріями діагностики
гіпертонічної хвороби. Послідовно здійснювали стандартне опитування, аналіз
радіаційного впливу та профілю факторів ризику, двогодинну тонометрію та добове
моніторування артеріального тиску (АТ), фізікальне, електро-, ехо- й
допплеркардіографічне (ЕхоКГ) дослідження, велоергометрію, загальний аналіз
крові та сечі, біохімічне дослідження крові.
Клінічне вимірювання АТ здійснювали однаковими сфігмоманометрами, з
дотриманням вимог ВООЗ/МОГ [17] та Українського наукового товариства
кардіологів [122].
Усім обстеженим виконували добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ) за
допомогою апарата АВР-01 фірми Сольвейг (Київ, Україна). Протокол дослідження
передбачав вимірювання АТ кожні 20 хвилин у денний (0700-2300) і 40 хвилин у
нічний час (2300-0700). Успішними вважали дослідження з понад ніж 50 якісними
вимірюваннями за добу. За допомогою комплексу програм, що супроводжує прилад і
відповідає нормативним показникам, рекомендованим Європейським (2003 р.) [7],
Британським (2000 р.) [10] та Українським [8] товариствами кардіологів,
визначали середній добовий, денний, нічний САТ, ДАТ; варіабельність
середньодобового, денного й нічного САТ і ДАТ; добовий індекс (ДІ), індекс часу
(навантаження) АТ (ІЧ АТ), величину та швидкість ранкового підвищення АТ.
Нормальним вважали АТ середньодобовий <125/80 мм рт. ст., вдень <135/85 мм рт.
ст. і вночі <120/75 мм рт. ст. Пороговим для діагностики ГХ вважали
середньодобовий АТ >125/80 мм рт. ст. Значення індексу часу до 20 % для САТ і
до 15 % для ДАТ зараховували до нормальних величин [8,123]. Обстежених, у яких
САТ і ДАТ у нічний час знижувався на 10-20 % відносно денного часу, відносили
до “dipper”, менше, ніж 10 % - “non-dipper”, при стійкому підвищенні АТ вночі -
“night-peaker”, при зниженні нічного АТ > 20 % - “hyper-dipper”.
Варіабельність САТ і ДАТ розраховували як стандартне відхилення від середньої
величини САТ і ДАТ за добу, день і ніч. Вважали підвищеною В АТ: для САТ за
добу >15,2 мм рт. ст., день >15,5 мм рт. ст. і ніч >14,8 мм рт. ст.; для ДАТ за
добу >12,3 мм рт. ст., день >13,3 мм рт. ст. і ніч >11,3 мм рт. ст. [41].
Величину ранкового підвищення САТ і ДАТ визначали в період з 400 до 1000 як
різницю між максимальним і мінімальним значеннями АТ. Збільшеною величину
ранкового підйому САТ вважали при перевищенні 56 мм рт. ст., ДАТ 36 мм рт. ст.
Швидкість ранкового підвищення САТ і ДАТ визначали окремо для САТ і ДАТ, як
співвідношення різниці між АТ максимальним і мінімальним до різниці між
максимальним і мінімальним часом. Збільшеною швидкість ранкового підвищення САТ
вважали > 10 мм рт. ст. і ДАТ - > 6 мм рт. ст. [41].
Для характеристики антигіпертензивного ефекту препаратів використовували індекс
n/d [124], який обчислювали, як співвідношення:
(середнє АТ нічне після лікування - середнє АТ нічне до лікування)
n =
------------------------------------------------------------------------------
x 100;
середнє АТ нічне до лікування
середнє АТ денне після лікування - середнє АТ денне до лікування)
d =
---------------------------------------------------------------------------------------
х 100.
середнє АТ денне до лікування
Співвідношення n/d характеризувало вираженість дії препарату в нічний час при
порівнянні з його дією в денний час.
При аналізі особливостей радіаційного опромінення й інших факторів аварії
враховували величину ДЗО, час участі в ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи. Для більшості обстежених ДЗО визначена за даними безпосереднього
дозиметричного контролю, виконаного відділом ядерної безпеки виробничого
об’єднання «Чорнобильська АЕС», або представленого у військових квитках. У
25,5 % використано дані реконструкції доз, виконані у відділі дозиметрії НЦРМ
АМН України за допомогою біодозим
- Київ+380960830922