РОЗДІЛ 2
ПРАВОВИЙ СТАН ТА СУЧАСНІ НЕБЕЗПЕКИ
НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ
2.1. Правове забезпечення національної безпеки України
в умовах геотрансформаційних процесів
Проблема формування національної безпеки України має кардинально важливе
значення у контексті загального розвитку країни та її інтеграції до
євроатлантичних структур та у світове співтовариство. Фактичне геополітичне
становище держави дозволяє констатувати неадекватність реального і бажаного
стану України в світі, відсутність дійових стратегій, які б зрушили ситуацію з
критичної межі. Це зумовлює зосередження значної уваги на проблемі національної
безпеки держави особливо тепер в умовах світових трансформацій, поєднавши
питання розвитку окремих складових системи національної безпеки із необхідністю
забезпечення життєво важливих національних інтересів.
Поняття національної безпеки останнім часом все частіше з’являється на шпальтах
інформаційних видань, водночас воно майже (системно) не досліджено вітчизняними
науковцями та державними діячами і має вельми широку інтерпретацію, через що
формування національної безпеки значно ускладнюється.
Звернемося до конкретних висловлювань сучасних науковців в цій сфері.
Як зазначає в своїй статті директор Інституту проблем національної безпеки при
Раді національної безпеки і оборони України В.П. Горбулін, і з чим слід
погодитись, головною ознакою нашого часу є невпинне розширення поняття
“безпека”. Воно вийшло за рамки звичних воєнних і воєнно-політичних відносин. В
останні роки з’явилися нові складові, тісно пов’язані з перспективами
економічного, технологічного, інформаційного, етнокультурного розвитку держав і
народів. Україна є одним з важливих чинників безпеки в Європі. Тому одне з
найважливіших питань її державного управління є визнання всіма гілками влади
необхідності вироблення своєї власної політики, правового поля та стратегії
національної безпеки. Її стратегічною метою повинна стати гарантія
незалежності, суверенності, територіальної цілісності, створення сприятливих
умов для всебічного і стабільного економічного, етнонаціонального розвитку
країни, а також збереження її національної спадщини [38].
Відповідно до окресленого постає проблема у розробленні критеріїв щодо
оптимального рівня національної безпеки. На нашу думку, належний рівень
національної безпеки досягається здійсненням єдиної державної політики,
заснованої в межах правового поля, підкріпленої системою скоординованих заходів
підсистем державного і недержавного забезпечення, адекватних внутрішнім та
зовнішнім загрозам. Без такої політики система національної безпеки приречена
блукати немов би у темряві, визначаючи свій рух лише у моменти безпосереднього
зіткнення з об’єктами, що загрожують.
Отже, постає нагальна потреба у відпрацюванні теоретичних і практичних засад
державної політики національної безпеки, під якою розуміється – діяльність
уповноважених органів державної влади і управління, яка визначає цілі,
завдання, функції, принципи, пріоритети національної безпеки, методи і засоби
їх забезпечення, шляхи подолання викликам та загрозам, що можуть виникнути, чи
реально існують [96;145].
Зміст державної політики національної безпеки, на нашу думку, полягає в тому,
що держава через законодавчі акти визначає свою позицію щодо процесів, які
відбуваються в сфері національної безпеки, окреслює цілі, завдання, функції,
принципи, з’ясовує пріоритетність і поступовість їх досягнення, визначає
систему національних інтересів на конкретному історичному етапі розвитку
країни, з наступним окресленням спектра можливих методів їх забезпечення.
Важливим чинником успішного формування національної безпеки є усвідомлення
того, що вона є системою для її складових елементів, і водночас є елементом
систем безпеки вищого рівня (регіональної, колективної, міжнародної,
глобальної). Саме тому її формування має відбуватися із закладенням таких
параметрів її функціонування, які б давали змогу оптимізувати власну структуру
з метою більш плідної взаємодії з іншими партнерами щодо забезпечення безпеки.
Без урахування цього моменту, акцентування уваги лише на необхідності побудови
внутрішньо узгоджених елементів, ігноруючи необхідність пристосовуватись до
систем безпеки вищих рівнів, подальше існування системи національної безпеки
України є безперспективним [101].
Як відомо, будь-яка діяльність функціонує за допомогою певних принципів.
Державна політика у сфері національної безпеки не є винятком. Вона визначається
на підставі системи принципів, що створюють політико-правову базу для оцінки
зовнішніх та внутрішніх викликів і загроз, формування ієрархічної системи
національних інтересів, розробки стратегії, тактики і технологій забезпечення
національної безпеки.
Саме тому, в основу нормативно-правового забезпечення національної безпеки
України слід, на наш погляд, покласти ряд принципів. Одним з головних
принципів, що має бути закладений у систему нормативно-правового забезпечення
національної безпеки, є принцип, відповідно до якого унеможливлювалася б
будь-яка узурпація усіх функцій одним з уповноважених державних органів щодо
забезпечення національної безпеки, домінування одного органа над іншим.
Отже, принципами забезпечення національної безпеки України, є:
принцип верховенства права: означає, що основою побудови законодавства в сфері
забезпечення національної безпеки мають бути принципи забезпечення українських
національних інтересів, справедливості, гуманізму, пріоритету інтересів
української нації, їхній захист від зазіхань будь-якого рівня інтенсивності з
боку інших націй, посадових осіб і державних органів, розумний
- Київ+380960830922