РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методи дослідження
Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались наступні методи
досліджень:
1. Аналіз наукової та спеціальної літератури.
2. Опитування (анкетування).
3. Антропометрія.
4. Функціональні методи дослідження серцево-судинної і дихальної систем.
5. Педагогічне тестування.
6. Тензодинамографія.
7. Стабілографія.
8. Педагогічний експеримент.
9. Статистична обробка результатів досліджень.
2.1.1. Аналіз наукової та спеціальної літератури
У процесі роботи над дисертацією було вивчено й проаналізовано 231 літературне
джерело, із яких 13 зарубіжних, які дали можливість узагальнити досвід теорії й
практики з проблеми фізичного виховання студентської молоді. На основі даних
вітчизняної і зарубіжної літератури проведено аналіз в наступних напрямах:
вивчення біомеханічних та вікових особливостей моторики, методичних
особливостей побудови й використання фізичних вправ з різним рівнем
гравітаційного навантаження й впливу їх на рівень фізичної підготовленості
молоді. Визначено чинники, які впливають на ефективність занять з фізичного
виховання студенток. Це дозволило в цілому оцінити стан проблеми, визначити
мету і скласти завдання нашого дослідження.
2.1.2. Опитування ( анкетування )
Анкетування – це метод одержання інформації шляхом письмової відповіді
респондентів на систему стандартизованих відповідей анкети [63, 77, 142, 213].
Воно проводилося з метою отримання даних про ставлення студенток до занять
фізичною культурою й спортом, відхилення у стані здоров’я, бажання займатись
певними видами спорту чи фізичних вправ, а також виявити причини, які заважають
їм самостійно займатися фізичними вправами.
2.1.3. Антропометрія
Антропометричні вимірювання дозволяють одержати об’єктивні дані про
найважливіші параметри тіла. Вони є основою соматометричних методів вивчення
фізичного розвитку людини. Антропометричні вимірювання виконувалися за
допомогою стандартного інструментарію на основі відомих методів
антропометричних вимірювань [24, 154, 189, 195]. Вимірювались наступні
показники фізичного розвитку: довжина тіла (Р); маса тіла (МТ); сила м’язів
кисті (кг); окружність грудної клітки у спокійному стані (см); визначались
життєва ємність легенів та відхилення фактичної маси тіла від ідеальної. Ці
виміри, поряд з даними зовнішнього огляду, дозволяють робити висновки про
ступінь фізичного розвитку людини [23].
Визначення маси тіла проводилося на медичних вагах із точністю до
50 г у ранковий час до прийняття їжі.
Для вимірювання довжини тіла використовувався ростомір, до якого досліджувана
ставала спиною, щільно з’єднавши стопи ніг і максимально розігнувши коліна,
торкаючись вертикальної планки п'ятами, крижовою і міжлопаточною точками.
Голову досліджуваної встановлювали так, щоб нижній край ока і верхня частина
вуха знаходилися на одній горизонтальній лінії. Планку ростоміра притискали до
тім'яної точки, вимір проводили з точністю до 0,5 см.
Окружність грудної клітки вимірювали сантиметровою стрічкою, що накладалася
іззаду під нижніми кутами лопаток і спереду – над грудними залозами в місці
переходу шкіри з грудної клітки на залозу. Спочатку вимірювали окружність
грудної клітки при максимальному вдиху, потім при глибокому видиху і під час
паузи при звичайному диханні.
Для визначення ступеня розвитку дихальної мускулатури і функціональної
здатності органів дихання визначалася життєва ємність легенів (ЖЕЛ) за
допомогою спірометра.
Досліджуваній пропонувалося повільно зробити максимальний вдих, взяти в рот
мундштук, затиснути ніс пальцями і плавно рівномірно видихнути. Вимір ЖЄЛ
повторювали кілька разів з інтервалом 0,5-1 хв., доти, доки не були отримані
два однакових результати. Індивідуальні величини ЖЄЛ оцінювалися в залежності
від довжини тіла, маси тіла, віку й статі.
Силу м’язів кисті вимірювали ручним динамометром. Динамометр із граничним
зусиллям, але без ривка і будь-яких додаткових рухів стискали рукою, відведеної
убік. Вимір повторювали двічі; записували кращий результат із точністю до 2
кг.
Оцінка рівня фізичного розвитку здійснювалась наступними методами:
МТ, г
а) масо-зростовий індекс Кетле: І = ; (2.1)
Р, см
ЖЭЛ, мл
б) життєвий індекс: І = ; (2.2)
МТ, кг
ЧСС х АТ сист.
в) індекс Робінсона: І = ___________________ ; (2.3)
100
г) відхилення фактичної маси тіла від ідеальної (кг) визначалося
за індексом Брока-Бругша;
є) силовий індекс, який показує зв’язок між масою тіла та силою
м’язів кисті, визначається за формулою:
сила кисті, кг
І = х 100 % ; (2.4)
МТ, кг
2.1.4. Функціональні методи дослідження серцево-судинної
і дихальної систем
Для оцінки функціональних можливостей серцево-судинної системи нами
застосовувалася проба Руф’є [12, 80, 211]. В обстежуваної, після
5-хвилинного перебування в спокійному стані в положенні сидячи, визначалась
частота пульсу за 15 с (Р1). Потім їй пропонувалося виконати 30 присідань за
45 с. Для підтримання правильного темпу виконання вправи використовувався
метроном. Після цього визначалась частота пульсу за перші 15 с (Р2) і ос