РОЗДІЛ 2
ПОЛІТИЧНИЙ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ І ПРАВОВИЙ ПРОСТІР МОЛОДІ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Динаміка економічного розвитку регіонів завжди визначалася станом та тенденціями макроекономічних процесів у країні, зокрема тривалим періодом економічного спаду, труднощами ринкових трансформаційних процесів, кардинальною зміною відносин власності, трансформаціями системи державного управління. Перше десятиріччя незалежності принесло пересічному українцю нові можливості і свободи і, разом з тим, - зменшення доходів у розрахунку на душу населення. За період 1990-1998 років цей показник зменшився на 60% - безпрецедентне падіння за такий короткий період ?221?.
Довготривалий економічний спад в Україні після занепаду СРСР був спричинений двома факторами. По-перше, Україна втратила свої традиційні ринки в колишньому СРСР. Другою головною причиною економічних труднощів України були ціни на енергоносії. Вони піднялися в 10-20 разів, коли Росія, яка гостро потребувала коштів, почала продавати свій газ і нафту за світовими цінами.
Криза 1998 року змусила уряд України вдатися до істотних змін в економічній політиці, найважливішими з яких стали заходи, спрямовані на контролювання бюджетного дефіциту. Однак це були зміни, які забезпечили надійний фундамент для швидкого економічного просування. Уже в 2000 році уряд зміг ліквідувати всю заборгованість пенсіонерам, підвищити пенсії і виплатити майже всю суму заборгованості з заробітної платні. Після 10 років спаду економічне зростання становило майже 6%, тобто темпи його були одними з найбільших у світі, а промислове виробництво швидко збільшилося майже на 18%. Новий конкурентний обмінний курс зробив істотний вплив на торгівлю, прибутковість і податкові надходження. У 2000 році обсяги експорту порівняно з 1999 р. збільшилися на 26%, хоча імпорт збільшився лише на 15% ?255?. Українська продукція покращеної якості і за конкурентними цінами почала витісняти імпортні товари з вітчизняного ринку.
Завдяки високій прибутковості підприємств, стимулюванню розширення продажу на експорт та внутрішні ринки, уряд отримав змогу накопичити у 2000 році значно більші бюджетні надходження. Водночас, податкове навантаження на економіку зменшилося з 28,2% до 27,7%. Підвищення рентабельності підприємств призвело також до збільшення валових капіталовкладень. Після стагнації 1999 року, рівень інвестицій збільшився в 2000 році більш ніж на 12%, а в 2001 році майже на 15%. Рівень безробіття становив 4,2% ?255?. Тенденції економічного зростання, що сформувалися в державі упродовж кількох останніх років, були реалізовані через активізацію економічного життя регіонів. Проведений аналіз статистичних даних свідчить про зростання у 2001-2004 роках практично в усіх регіонах обсягів промислового виробництва, обсягів інвестицій в основний капітал, рівня реальної заробітної плати, обсягів капітального будівництва. При цьому спостерігається позитивна тенденція більш високих темпів економічного зростання у менш розвинених регіонах. Динаміка змін деяких основних макроекономічних показників у 2002-2005 рр. наведена у Додатках У та Ф.
Аналізуючи макроекономічні зміни, слід зазначити що протягом 2003-2004 рр. промисловий сектор економіки України забезпечував досить високі темпи розвитку - обсяг промислового виробництва в цілому в Україні зріс порівняно з попереднім роком у 2003 р. на 15,8%, у 2004 р. - на 12,5 %. Найбільший приріст одержано в машинобудуванні (35,8% у 2003 р. та 28,0 % у 2004 р.), целюлозно-паперовій та поліграфічній промисловості (25,7% та 25,9 % відповідно), виробництві деревини та виробів із неї (23,6% та 25,5%), харчовій промисловості та переробці сільськогосподарських продуктів (20% та 12,4 %) [149, 255].
Спостерігається регіональна диференціація зростання промислового виробництва, яку обумовили вище зазначені галузеві особливості. Серед регіонів найбільший приріст промислового виробництва у 2003 р. відбувся у Закарпатській (44,3%), Тернопільській (34,6%), Черкаській (28,3%), Івано-Франківській (27,7%), Чернівецькій (26,9%) та Кіровоградській (24,3%) областях [149,255]. У 2004 р. забезпечено приріст промислового виробництва в усіх регіонах, за винятком Одеської та Херсонської областей. Структура промислового комплексу регіонів протягом останніх років не зазнала суттєвих змін, тому для більшості регіонів вирішальне значення продовжують відігравати одна або дві галузі. Так, пріоритетною галуззю промислового виробництва для 16 регіонів є харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів; для Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей - металургія та оброблення металу; для Закарпатської та Сумської областей - машинобудування, для Луганської та Полтавської областей - виробництво коксу, продуктів нафтопереробки та ядерного палива; для Івано-Франківської, Миколаївської, Рівненської областей та м. Севастополя - виробництво та розподіл електроенергії, газу та води [255].
Найбільш розвиненими промисловими регіонами є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Полтавська, Харківська області та м. Київ, сумарна частка яких у 2004 році становила понад 60% загальнодержавного промислового виробництва. Разом з тим, питома вага Волинської, Закарпатської, Кіровоградської, Тернопільської, Херсонської, Чернівецької областей та м. Севастополя не досягала й 1,0% від загального промислового виробництва по країні [149].
Зростання виробництва спричинило значну активізацію в усіх регіонах діяльності в галузі будівництва. У 2003 р. приріст обсягу підрядних робіт у
будівництві в 7 регіонах перевищував 40%, а ще в 3 регіонах - 30%. У 2004 р. приріст цього показника в 3 регіонах становив понад 60 %, ще в 6 регіонах - понад 20 % [див. Додаток Х]. Слід зазначити, що у 2004 році спостерігалася тенденція щодо зниження темпів зростання у промисловості та будівництві порівняно з 2003 р., що певною мірою обумовлено складними політичними процесами, які відбувалися в країні. Ця тенденція підтверджує відомий ви
- Київ+380960830922