РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУ У СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗДАТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ДО САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ЯК УМОВИ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ
2.1. Процедура і методика емпіричного дослідження здатності старшокласників до самоактуалізації як умови навчання за гуманітарним, природничим та фізико-математичним профілями
Загальним завданням даного підрозділу дисертації є розробка та обгрунтування методики експериментального вивчення здатності учнів старших класів до самоактуалізації та її впливу на успішність профільного навчання. При цьому, з одного боку, предметом вивчення були прояви самоактуалізації та їх залежність від таких індивідуально-психологічних особливостей особистості учнів, як: здатність до спілкування, спрямованість учнів, тип акцентуацій характеру, самосвідомість, інтелектуальні та психофізіологічні особливості учнів (тип темпераменту).
З іншого боку, встановлювалася характеристика самоактуалізації особистості учнів в залежності від предметного профіля навчання та від форми профільного навчання - стандартної та інноваційної. Під стандартною ми розуміємо традиційну форму навчання, а під інноваційною - участь старшокласників у профільних олімпіадах та науково-дослідницькій роботі в МАН.
Державні стандарти базової і повної загальної середньої освіти, Національна доктрина розвитку освіти, Концепція профільного навчання в старшій школі, Державна національна програма "Освіта"(Україна ХХІ століття), Програма "Україна - 2010", Закон України "Про загальну середню освіту" та ін. визначають як мету освіти формування інтелектуально розвинутого, морально і фізично здорового громадянина, здатного до творчої самореалізації, самовизначення, самоактуалізації [54; 56; 62].
На жаль, сучасна українська загальноосвітня школа поки що не забезпечена повною мірою дієвим механізмом впровадження профільного, професійно спрямованого навчання. У більшості навчальних закладів ще не створені умови для розвитку здатності учнів до самоактуалізації та її використання у профільному навчанні. Тому ми вважаємо за необхідне виявити психолого-педагогічні та індивідуально-психологічні чинники процесу самоактуалізації учнівської молоді, що визначають профільне навчання у загальноосвітніх навчальних закладах. На етапі констатувального дослідження ми спираємося на робочі гіпотези:
- ступінь розвинутості здатності учнів до самоактуалізації виступає як необхідна умова профільного навчання;
- рівень самоактуалізації та рівень академічної успішності старшокласників за профільними дисциплінами пов'язані між собою та взаємозалежні;
- здатність до самоактуалізації учня залежить від певних якостей його особистості, зокрема, спілкування, спрямованості, академічної успішності, типу темпераменту і рис характеру, які визначають психологічні та якісно своєрідні особливості навчання школярів в ході профільної підготовки.
З робочих гіпотез випливає, що, по-перше, експериментальне дослідження здатності старшокласників до самоактуалізації повинне відбуватися у поєднанні із дослідженням певних особистісних якостей учнів, що надають змогу розглядати процес самоактуалізації особистості як необхідну, доцільну умову профільного навчання старших школярів у сучасних загальноосвітніх закладах. По-друге, крім загальних психодіагностичних вимог, слід виділити додаткові до безпосередньої методики дослідження здатності старшокласників до самоактуалізації в умовах навчання в сучасних школах:
- методика має бути оціночною, оскільки в основі процесу самоактуалізації лежать певні психологічні цінності;
- методика повинна співвідноситися з психологічної структурою особистості учня і структурою його діяльності;
- методика має дозволити не тільки реалізувати діагностичні вимоги, але й виконувати функцію самопізнання.
У відповідності з цими вимогами, нами вирішувалися наступні конкретні завдання констатувального дослідження:
1. За допомогою методики "САТ" ("Самоактуалізаційний тест") дослідити рівень розвитку у старшокласників здатності до самоактуалізації за тестовими параметрами цього процесу.
2. Визначити рівень академічної успішності у двох групах учнів, що навчаються за трьома профільними дисциплінами: у групі звичайних учнів та у групі учнів, які залучені до участі у профільних олімпіадах та зайнятих виконанням науково-дослідницьких робіт в Малій академії наук "Дослідник" (МАН).
3. За допомогою методів кількісної і якісної обробки даних встановити кореляційний зв'язок між ступенем самоактуалізації та успішністю навчання в означених групах. Встановити залежність успішності профільного навчання від рівня розвинутості в учнів здатності до самоактуалізації.
4. Визначити особливості самоактуалізації старшокласників залежно від їх типу темпераменту та акцентуацій характеру.
Вивчення особливостей самоактуалізації вимагає використання спеціальних психодіагностичних засобів, в якості якого нами обраний "Самоактуалізаційний тест" (САТ), який було розроблено у 1987році на кафедрі соціальної психології МДУ ім. М.В. Ломоносова, на основі адаптації тесту РОІ (Personal Orientation Inventory) Є. Шострома [206]. Останій розроблявся на основі теорії самоактуалізації А.Маслоу, концепцій психологічного сприйняття часу та часової орієнтації суб'єкта Ф.Перлза, Р. Мея, ідей К.Роджерса та інших теоретиків екзистенціально-гуманістичного напрямку в психології. САТ побудовано за тим же принципом, що і РОІ, він складається з 126 пунктів, кожний з яких включає два судження ціннісного або поведінкового характеру.
САТ вимірює здатність людини до самоактуалізації за двома базовими і 12 додатковими шкалами. Базовими є шкала: орієнтаціїі у часі та шкала підтримки. Вони незалежні одна від одної та не мають спільних пунктів. Додаткові 12 шкал сгруповані у 6 блоків. Кожний пункт тесту, таким чином, входить в одну базову та одну додаткову шкалу. Така структура тесту дозволяє діагностувати здатність до самоактуалізації за великою кі