РОЗДІЛ 2
мовностилістичні засоби створення портрета персонажа в іспанських художніх
творах XIX століття
2.1. Портретний опис героїв в іспанських романтичних творах
Завданням цього підрозділу є вивчення функціонування мовних форм (як на рівні
окремого слова, так і образно-виразних засобів: метафор, метонімій,
персоніфікацій, епітетів, порівнянь) у портретній репрезентації персонажів
через виявлення характерних стилістичних ознак літературних течій XIX століття,
що здійснюється нами з метою обґрунтування причин різноманітності семантичної
структури образних засобів.
Залежно від типу художньої свідомості, яка панувала в тому чи іншому
культурно-історичному періоді розвитку мислення, що у свою чергу,
увиразнювалося у превалюванні вживання образних засобів, у відображенні картини
світу у художніх творах, контрастивні тропи, зокрема, набували специфічних рис.
Як влучно зауважив М.М.Бахтін, “у кожну епоху у всіх сферах життя і діяльності
є певні традиції та провідні ідеї воладарів дум, виражені та збережені у
словесному обрамленні” [18, с. 412]. Окремі традиції ми спостерігаємо в
іспанських художніх творах.
Літературна творчість Іспанії XIX століття має свої специфічні риси. Вона являє
собою значне явище в історії світового мистецтва, яке розкриває нові риси
художнього освоєння світу. це явище є неоднорідним, в ньому виступають різні
начала внаслідок складності та багатообразності процесів соціальної дійсності в
цю епоху. В XIX столітті в Іспанії набуває свого розквіту роман, в якому
по-новому відбувається зображення людини; нерідко спостерігається роль великої
історичної події, що складає основу творчого задуму письменника, або – якщо
така подія відсутня – підкреслюється вирішальне значення художньої концепції
автора. Саме в цей період з’являється можливість і необхідність зображення
“типових характерів в типових обставинах” [199, с. 7]. В рамках загального
процесу деформалізації літератури відбувається перехід від естетичного знаку,
стереотипу в зображенні людини, до синтетичного художнього образа [227, с.
311].
Таким чином, персонажі іспанського роману XIX століття стають соціально
рухомими, зміст характеру розширюється, робиться більш динамічним, він захоплює
найрізноманітніші сфери людської діяльності; формується певне коло цінностей,
які надають стабільність, надійну внутрішню структуру світу та людині. В
словесному мистецтві XIX століття портрет починає відігравати суттєву роль у
структурі твору, виконуючи функцію репрезентації не лише зовнішності героя, а й
також основних рис його характера. В цю епоху портрет втрачає притаманну йому
раніше “однолінійність” та збагачується соціально-біографічним та психологічним
змістом. Тобто, він перетворюється в потрет-біографію.
Зміни у створенні портрета супроводжується відповідними формальними та мовними
засобами. Подолання стильових обмежень надає можливість адекватного вираження
нового змісту, першочергове значення набуває індивідуальний стиль письменника.
В XIX столітті література в царині портрета вже складає серйозну конкуренцію
шедеврам Рембрандта та Веласкеса [3, с. 42].
Літературна творчість XIX століття в нашому дослідженні представлена творами
іспанських письменників різних літературних течій, а саме, романтизму
(Г.А.Беккер), критичного реалізму (Б.Перес Гальдос) та натуралізму (Е.Пардо
Басан). Розпочнемо розгляд мовностилістичних засобів, на основі яких
народжується літературно-художній портрет персонажів, у творі митця слова
романтичного мистецтва – Г.А.Беккера.
Романтизм в Іспанії виник на початку 1830-х років і практикувався письменниками
та читачами як вираження ідей лібералізму та свободи в мистецтві. Свобода в
літературі означала для іспанських романтиків відмову від усяких правил та
законів, які б сковували творчу уяву художника слова.
Прозова творчість Г.А.Беккера характеризується пошуком цілком нових образних
засобів, які багато в чому відрізняються від тих, що використовували у своїх
творах письменники XX століття [170, с. 242].
Під час дослідження портретних форм вищезгаданого автора ми визначили, що в
його текстах зображаються як головні, так і другорядні персонажі. Загальна
оцінка літературних героїв може виявлятися двояко: у висловлюваннях автора та у
висловлюваннях-зверненнях інших персонажів. Однак у висловлюваннях інших
персонажів твору надається лише характеристика центрального героя.
Портрети героїнь, які є основними об?єктами зображення у текстах літератури
романтизму, пронизані захопленням оповідача ідеальною жіночою вродою:
Porque en efecto, Sara era un prodigio de belleza. Tenнa los ojos grandes y
rodeados de un sombrнo cerco de pestaсas negras, en cuyo fondo brillaba el
punto de luz de su ardiente pupila como una estrella en el cielo de una noche
obscura. Sus labios, encendidos y rojos, parecнan hбbilmente revestidos de un
paсo de pъrpura por las invisibles manos de un hada. Su tez era blanca, pбlida
y transparente como el alabastro de un sepulcro. Contaba apenas diez y seis
aсos, y ya se veнa grabada en su rostro esa dulce tristeza de las inteligencias
precoces y ya hinchaban su seno y se escapaban de su boca esos suspiros que
anunciaban el vago despertar del deseo (2, 446).
Перед нами романтика високих почуттів, яка виявляється в ідеалізації жінки.
Портрет даної особи пронизаний захопленням оповідача, й відповідно, є
відображенням його авторської оцінки. Подібний опис відзначаться конкретністю
емоції, яка покликана здійснювати вплив на читача і викликати у нього
відповідні реакції.
Репрезентація головної дійової особи в аналізованому творі Г.А.Беккера
здійснюється на основі такої схеми: деталі обличчя
- Київ+380960830922