РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ МАТЕРИНСТВА
2.1. Мета та завдання констатуючого експерименту
Відповідно до загального плану дисертаційного дослідження, наступний його етап
полягав у проведенні констатуючого експерименту. В основу нашого дослідження
покладено принципи генетико-моделюючого методу, запропонованого
С.Д.Максименком: „1) принцип аналізу за одиницями; 2) принцип єдності
біологічного і соціального; 3) принцип креативності; 4) принцип рефлективного
релятивізму; 5) принцип єдності генетичної і соціальної лінії розвитку” [142]
та нашу гіпотезу про те, що існує зв’язок між рівнями психологічної готовності
жінки до материнства та факторами, які впливають на психологічну готовність
(біологічні; психологічні; родинні; соціальні; духовні).
Аналізуючи погляди науковців щодо формування психологічної готовності жінки до
материнства, ми дійшли висновку, що дослідження психологічної готовності
вагітних до материнства слід здійснювати через:
- аналіз особистісної тривожності у вагітних і визначення причин її виникнення.
З цією метою ми використали бесіду, методику САН, восьмикольоровий тест
М.Люшера, шкалу оцінки рівня реактивної і особистісної тривожності
(Ч.Д.Спілбергер, Ю.Л. Ханін);
- вивчення факторів, що впливають на формування психологічної готовності до
материнства. Для цього ми обрали такі методики, як: „Незакінчені речення”
(адаптована Н.В.Даниленко), „Прогноз” (В.А.Бодров), асоціативний тест,
опитувальник „Зрілої особистості” (О.С.Штепа);
- визначення критеріїв психологічної готовності жінки до материнства, яке ми
проводили із використанням таких методик: малюнок „Я і моя дитина”
(Г.Г.Філіппова), методика „Вагітність” (Н.В.Даниленко) та методики „Тест
відносин вагітної” (Е.Г.Ейдеміллєр);
- вивчення схильності вагітної до певного стилю виховання дитини, яке ми
здійснювали за допомогою анкетування та методики „Pari”.
Застосування наведених вище методик дозволило нам зробити висновок не лише про
зв’язок між особистісною тривожністю жінки та перебігом її вагітності,
виникненням гестозів, а й визначити критерії психологічної готовності до
материнства (рівень особистісної зрілості; рівень особистісної тривожності;
рівень НПС; варіативність можливих стилів виховання майбутньої дитини) та
фактори, які впливають на її формування. Отримані результати зумовили напрямок
нашої подальшої експериментально – дослідницької роботи.
Аналіз отриманих результатів дав нам змогу вилучити елементи психічного, які є
чинниками порушень материнської сфери у прояві будь – якої її функції
(репродукція, виховання, доглядання).
2.1.1. Організація психодіагностичного
дослідження материнства
На першому етапі (2001- 2002 рр.) було здійснено теоретичний аналіз проблеми на
базі медичної та психологічної літератури, розроблено програму дослідження та
здійснено пілотажне дослідження з метою формування гіпотези, плану, підходів до
основного дослідження. Пілотне дослідження дозволило звузити зону пошуку,
конкретизувати гіпотезу та визначити діагностичний комплекс дослідження.
На другому етапі (2003-2004 рр.) було проведено констатуючий експеримент,
спрямований на: 1) вивчення психічного стану вагітних, особливостей тривожності
вагітних з гестозом та особливостей їх особистості; 2) визначення факторів, які
впливають на формування психологічної готовності до материнства; 3) виявлення
критеріїв психологічної готовності до материнства.
Для вирішення цих завдань було використано такі методики дослідження: бесіду;
методику САН; восьмикольоровий тест М.Люшера; шкалу оцінки рівня реактивної та
особистісної тривожності (Ч.Д.Спілбергер, Ю.Л.Ханін); проективну методику „Я і
моя дитина” (Г.Г.Філіппова); проективну методику „Вагітність” (Н.В.Даниленко);
словесно – асоціативний тест; методику „Незакінчені речення” (адаптована
Н.В.Даниленко); методику „Прогноз” (В.А.Бодров); опитувальник особистісної
зрілості (О.С.Штепа); методику „Pari”; тест відношень вагітної
(Е.Г.Ейдеміллєр).
На третьому етапі (2005-2006 рр.) було здійснено формуючий експеримент,
спрямований на експериментальну перевірку ефективності розвивальної програми
„Усвідомлене батьківство” через застосування тестів: „Вагітність”
(Н.В.Даниленко), методики „Pari”, шкали самооцінки ефективності тренінгу
К.Л.Мілютіної (адаптованої Н.В.Даниленко).
Отримані дані піддавались статистичному аналізу з наступною якісною
інтерпретацією та змістовим узагальненням.
2.2. Характеристика досліджуваних
1. На першому етапі нашої роботи прийняли участь вагітні, які відвідували
консультативну поліклініку Харківського перінатального центру. Їх кількість
склала 90 осіб у віці від 17 до 42 років. Жінки мали вагітність у другому та
третьому триместрі, не мали хронічних захворювань, вагітність розвивалася
по-різному. За рівнем освіти, зайнятістю та шлюбом вибірка характеризується
наступним чином: з вищою освітою – 56,6%, з незакінченою вищою освітою – 25,5%,
з середньою освітою – 17,9%; серед інших вагітних – домогосподарками були
25,8%, працювали службовцями – 19,7%, мали власний бізнес – 14%, були
студентками – 25,5%, інші мали робітничі професії; одинокими були 9% вагітних,
у цивільному шлюбі - 18% вагітних, перебували у зареєстрованому шлюбі – 73%
вагітних.
Стан батьківської сім’ї у дитинстві вагітних був неоднаковим. Із загальної
вибірки досліджуваних 24% вагітних виховувалися у неповних сім’ях; 12,8%
вагітних зростали в сім’ї, де батьки перебували у цивільному шлюбі, решта
вагітних (63,2%) виховувалися у повних сім’ях.
За результатами дослідження з’ясувалося, що у деяких вагітних спостерігався
підвищений