РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В ПОСТРАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ
2.1. Історія формування поглядів на правову державу та громадянське суспільство
Проблема шляхів і способів демократичної консолідації в нових незалежних державах тісно пов'язана із становленням громадянського суспільства та побудовою правової держави. Вони є підґрунтям і виявом свободи, свідченням спроможності демократії формально перетворитися на демократію реальну. Тому більшість розглядають правову державу та громадянське суспільство як ключові поняття пострадянської трансформації, що є виразом "стратегії переходу" [37, с.6]
Слід визнати, що такі основоположні поняття як правова держава та громадянське суспільство турбували людство з давніх-давен, проте, в наш час вони набули ще більшої актуальності, зважаючи на те, що Україна у 1991 році проголосила свою незалежність [3], а отже взяла на себе обов'язок розробити власну програму всебічного розвитку та вдосконалення.
Нажаль, ми вимушені констатувати, що ще й досі не існує достатньо розробленої концепції набуття нашою країною дійсно правового характеру та основних шляхів становлення в Україні громадянського суспільства.
В даному випадку важливе значення має аналіз поглядів різних учених на проблематику правової державності та громадянського суспільства. Результатом такого аналізу повинно стати виділення та визначення змісту найважливіших ознак, які стануть підґрунтям для створення в подальшому найбільш оптимальної моделі взаємодії правової держави та громадянського суспільства [189, с.14-15].
Але для того, щоб з'ясувати співвідношення правової держави і громадянського суспільства, необхідно визначити, що таке громадянське суспільство і чим воно відрізняється від суспільства взагалі.
У правовій теорії не існує єдиного визначення поняття суспільства. За одними джерелами - це сукупність відносин, які існують між людьми, між людьми та соціальними спільностями, між самими соціальними спільностями, а також сукупність форм практичної діяльності людей [18, с.38]. За іншими - це соціальний організм, частина природи, що включає в себе людей, які постійно працюють над удосконаленням способу виробництва [42, с.6]. Суспільство - частина матеріального світу, що відокремилася від природи і представляє собою форму життєдіяльності людини, яка історично розвивається [220, с. 450], і на наш погляд це найбільш вдале і повне визначення суспільства.
Політичні та економічні зміни, що відбуваються в Україні, починаючи з проголошення нею незалежності, спонукають до активізації наукових досліджень у напрямку формування теоретичних уявлень щодо майбутнього суспільства. З огляду на це особливої актуальності в Україні набула концепція громадянського суспільства [222, с.1].
В свою чергу, побудові громадянського суспільства має передувати розробка його теоретичних основ. Це питання потребує аналізу світового досвіду теорії і практики формування громадянського суспільства, вивчення шляхів і історичних умов становлення такого суспільства та його особливостей.
Концепції громадянського суспільства формувалися як складні політичні, соціальні й етичні вчення про суспільний розвиток, про становлення особистості нового типу, про перехід соціуму та індивіда з одного якісного стану в інший - від природного до цивілізованого, від неполітичного до політичного, державного [84, с. 131].
Ключову проблему всіх етапів їх філософського розвитку становить визначення характеру взаємодії суспільства і держави, людини і влади. Існують різні точки зору щодо часу формування громадянського суспільства: вважається, що воно могло виникнути одночасно з виникненням людства, з виникненням держави або з усталенням капіталістичних відносин. Існує думка про те, що історично громадянське суспільство формується раніше за державу. На певній стадії свого розвитку воно для захисту своїх інтересів і створює державу [156, с. 113]. З тим, що суспільство як таке виникло і розвивалось разом з державою, звичайно можна погодитись. Але це не дає підстав ототожнювати категорію "суспільство" як людську спільність взагалі з категорією "громадянське суспільство" як історичним феноменом, що виник на певному етапі розвитку людського суспільства, насамперед західної цивілізації. Говорити про громадянське суспільство можна лише з появою громадянина як самостійного, індивідуального члена суспільства, який усвідомлює себе особою, яка наділена певними правами та свободами, і в той же час несе відповідальність перед цим суспільством за всі свої дії [26, с.19].
Поняття "громадянське суспільство" виникло дуже давно. Воно сягає своїм корінням ідеї поліса Аристотеля, societas civilis Цицерона й ідей природного права. Тоді мислителі ототожнювали поняття "громадянське", "політичне" суспільство та держава. Громадянське суспільство або політична держава (polіs) вважалися взаємозамінюваними термінами, оскільки у стародавніх греків поняття "політичне" охоплювало всі найважливіші сфери життя суспільства: сім'ю, релігію, освіту, художню культуру, мистецтво тощо. Бути членом політичного суспільства означало бути громадянином - членом держави, зобов'язаним жити і діяти відповідно до певних законів і не завдаючи шкоди іншим громадянам. Дж. Локк використовував поняття громадянського суспільства і держави як взаємозамінювані, як синоніми воно вживалися і у І. Канта [108, с. 28].
Ще тоді постало питання про свободу особистості як громадянина суспільства, незалежного від держави. Вважається, що одним із засновників ідеї народного суверенітету і самої широкої демократії є Ж.-Ж. Руссо [187]. У відповідності з його концепцією, законну силу має тільки та система правління, яка ґрунтується на повновладді народу та безпосередній участі кожного громадянина у владних відносинах. Однак перехід від середньовіччя до нового часу ознаменувався визріванням власне громадянського суспільства та усвідомленням розходжень між ним і д