Розділ 2
ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ Д.І.ЖУРАВСЬКОГО
Ім'я Дмитра Івановича Журавського, видатного вітчизняного інженера-залізничника
і вченого в галузі будівельної механіки і опору матеріалів, основоположника
наукового мостобудування добре відоме широким колам вітчизняних і зарубіжних
вчених, що працюють в різних сферах транспортної науки [114, 115]. Але й нині
творчість непересічної особистості Д.І. Журавського цікавить дослідників своєю
невичерпністю і багатогранністю. В діяльності Д.І. Журавського яскраво
проявилися риси талановитого дослідника, експериментатора, організатора
залізничної справи, новатора у вирішенні важливих теоретичних і прикладних
проблем залізничного транспорту. Життєвий шлях Д.І. Журавського дозволяє нам
зрозуміти і відобразити умови формування світогляду вченого-інженера, з'ясувати
фактори, що вплинули на становлення його творчої особистості і проаналізувати
основні напрямки діяльності. Професор Л.Ф. Ніколаї у своїй промові під час
“Відзначення пам'яті інженера Дмитра Івановича Журавського” (1897) так сказав
про нього: “Ім'я Дмитра Івановича Журавського відоме не тільки всім російським
інженерам, колишнім його сучасникам, але і наступним більш молодим поколінням,
що не мали вже нагоди спілкуватися з ним особисто. Ще на шкільній лавці та в
Інституті доводиться знайомитися якщо не з діяльністю цієї чудової і
обдарованої людини, то у всякому разі всі вивчали так званий “спосіб
Журавського”, теорію шпоночних з'єднань Журавського та ін.” [116, С.70].
2.1 Формування наукового світогляду Д.І.Журавського
Дмитро Іванович Журавський народився 17 грудня 1821 р. в с.Білому Щигровського
повіту Курської губернії колишньої Російської імперії в маєтку рідної сестри
його матері Любові Дмитрівни. Хоча батьки мешкали у Чернігівській губернії, у
містечку Мрин, що за 25 км від Ніжина. Предки Д.І. Журавського з боку батька
належали до небагатої української козачої старшини [117]. Його прадід Сидір
Журавський протягом 30 років був сотником Мринської сотні Ніжинського полку і
після відставки у 1782 р. був нагороджений чином бунчукового товариша. Керуючи
сотнею, він нажив собі невеликий маєток, а в 1784 р. отримав потомственне
дворянство. Дід Журавського - Василь Сидорович служив вольним в тій же
Мринській сотні і після відставки в 1784 р. отримав чин полкового писаря
[118].
Батько Д.І. Журавського – Іван Васильович розпочав службу в Білозерському
мушкетному (піхотному) полку. Під час наполеонівських війн в 1805 р. брав
участь в експедиції на кораблях по Балтійському морю до острова Рюген і дальше
в поході через Померанію, Мексленбург, Ганноверські володіння, Прусію і Росію.
Неодноразово брав участь в битвах з французами і був нагороджений орденом Св.
Анни 3-го ступеню. В 1810 р. він звільнився від служби в чині штабс-капітана.
Дитинство Д.І. Журавського пройшло у батьківському домі в містечку Мрин (тепер
Чернігівська область). Коли малому Дмитру виповнилося 8 років, він поступає до
гімназії вищих наук князя Безбородька в Ніжині, де вже навчалися два його
старших брати. Дмитро був добре підготовленим і за результатами екзаменів міг
би бути прийнятим до 3-го класу. Однак, через молодість його визначили до 2-го
класу, де навчався його брат Микола, який був старший від нього на два роки.
Ніжинська гімназія вищих наук була привілейованим навчальним закладом. У
порівнянні з губернськими гімназіями вона володіла певними правами і
перевагами. Її вихованці при поступанні на військову і громадянську службу
користувалися правом студентів університетів. Як і випускники університетів,
вони звільнялися від випробування при обиранні на вищі чини [119].
Головне місце в системі наук, які викладалися в гімназії, займали гуманітарні
та юридичні дисципліни. Не даючи якоїсь певної спеціальності, гімназія готувала
кадри для місцевого чиновництва. Навчання в гімназії тривало 9 років і ділилося
за трьохріччям на три цикли. Останній, вищий цикл прирівнювався до лійцейного,
або університетського.
Перші директори гімназії В.Г. Кукольник і І.С. Орлай, люди різнобічно освічені
і прогресивних поглядів, визначали досить високий рівень викладання в гімназії.
Ряд професорів гімназії володіли глибокими і різнобічними знаннями, вони
прагнули вносити живий струмінь в казенщину і схоластику наук, які в ній
викладалися. Серед перших вихованців гімназії зустрічаємо імена Василя Гоголя,
літераторів Є.П. Гребінки, М.В. Кукольника, юриста, професора Московського і
Петербурзького університетів П.Г. Редькіна та ін.
В кінці 20-х років ХІХ ст. в Ніжинській гімназії виникла “справа про
вільнодумство” деяких професорів [120]. Слух, про “вільнодумство” в Ніжинській
гімназії дійшов до ІІІ-го відділення і Міністерства народної освіти. Царський
уряд негайно вжив заходів. В листопаді 1830 року, після ревізії гімназії деякі
її викладачі були відсторонені від посади “за шкідливий для юнацтва вплив” і
вислані під нагляд поліції. Таким чином, після вступу Д.І. Журавського до
гімназії, вона позбавилася кращих своїх вчителів, а в 1832 р. була перетворена
на фізико-математичний ліцей. Керівні кола недовірливо відносилися до
“політичної доброякісності наук гуманних і соціально-політичних” і вважали за
потрібне більш “безпечним” замінити їх на фізико-математичні науки [121]. В
ліцеї створили 6 кафедр: чистої математики, прикладної математики, фізики,
хімії і технології, природничої історії і відбулося об'єднання кафедри
російської словесності та російської історії та статистики. На всі ці кафедри
були призначені нові професори. Крім того, були визначені два лектори для
французьської і німецької літератури. З гімназійних класів були залишені тільки
три вищих класи
- Київ+380960830922