РОЗДІЛ 2
ПРИНЦИПИ ТА СПОСОБИ НОМІНАЦІЇ КОРИСНИХ РОСЛИН В УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРКАХ
2.1. Принципи номінації корисних рослин в українських східнослобожанських говірках
Семантичні відношення (відношення номінації) характеризуються внутрішньою суперечливістю [27, с. 73]. З одного боку, їм властива стійкість (слово (морфема) позначає певну реалію), а з іншого - вони відрізняються великою рухливістю (мовні форми легко змінюють свою референційну співвіднесеність, іноді зовсім втрачають будь-який зв'язок з тим чи іншим референтом). Мотивованість слова ("третій вимір лексики" [181, с. 6-11]) - це зв'язок звукової оболонки та значення, який установлюється шляхом співвіднесення цього слова з однокореневими (лексична мотивованість) та / або одноструктурними утвореннями (структурна мотивованість) [12, с. 66-67]. За визначенням І.С. Торопцева, мотивованість - вічно жива категорія [169, с. 153-154].
На сучасному етапі на досліджуваній території не всі фітономени охоплені мотиваційними зв'язками, через те й поділяються на мотивовані та немотивовані. Серед зафіксованих нами фітономенів мотивовані складають 84,0%, немотивовані - 16,0%. Характерною ознакою мотивованих слів є усвідомлення діалектоносіями МЗ, співвідношення лексичної та структурної мотивації [4, с. 21]. Мотивоване слово завдяки його зв'язкам з іншими словами говірки характеризується більшою стійкістю порівняно з немотивованими словами. Мотиваційний зв'язок збільшує "опірність" реґіональних слів постійному впливові лексики літературної мови [11, с. 19].
До немотивованих фітономенів українських східнослобожанських говірок відносимо назви рослин, успадковані українською мовою з індоєвропейської та праслов'янської доби (47,8%), та запозичення (52,2%), серед яких латинізми, грецизми та тюркізми складають 60,0% (див. додаток Ж). Причиною затемнення внутрішньої форми слів, утрати ними відчутних етимологічних зв'язків з іншими словами на сучасному етапі є давність їх походження, довгий історичний шлях розвитку. Аналіз етимологічно непрозорих слів потребує знання реалій - зовнішніх і внутрішніх властивостей рослин, особливостей їх застосування в побуті, але поряд з цим необхідне ширше залучення матеріалів споріднених мов і свідчень лінгвогеографії [73, с. 21]. Подібна картина спостережена в степових говірках, де 90,0% фітономенів належать до мотивованих і лише 10,0% - до немотивованих, що охоплюють споконвічні фітономени, мотивованість яких утратилася в процесі розвитку мови (40,0%), та запозичення (60,0%) [Моск, с. 22]. У західнополіських говірках частка мотивованих фітономенів значно більша - 93,9%, а немотивованих менша - 6,1% [133, с. 149].
Однією з особливостей типологічного характеру в лексиці флори є різноманітність та чисельність принципів номінації [35, с. 13], що узагальнюють найхарактерніші аспекти та ознаки, за якими відбувається називання [36, с. 65]. ПН - це семантична категорія, вихідне положення, правило, яке формується на основі узагальнення діалектоносіями МО [9, с. 99], наслідок різного роду формальних і семантичних трансформацій наявного мовного матеріалу, часто захованих від очей безпосередніх носіїв мов і неусвідомлюваних ними [165, с. 46]. ПН мають потрійну природу: позамовну (об'єктивну й суб'єктивну) та мовну. Об'єктивність полягає в тому, що ПН відображають ознаки та відношення реалії, що називається, незалежно від свідомості суб'єкта. Суб'єктивний бік пов'язаний з цільовою спрямованістю номінативної діяльності: суб'єкт свідомо обирає з багатьох об'єктивних властивостей або відношень реалії одну чи кілька. Стаючи мовними категоріями, ПН виконують своєрідну функцію ономасіологічних моделей, на які діалектоносії орієнтуються під час створення інших назв однорідних предметів [36, с. 65]. ПН характеризуються тематичною "прив'язаністю": для різних тематичних груп лексики властиві як загальні, так і специфічні ПН і набір МО [9, с. 100], які є частинами значення мотивеми (мотивованого слова) і відповідають конкретним елементам семантики мотиватора (мотивуючого слова) [174, с. 11]. Вибір МО - це техніка номінації, спосіб створення звукової оболонки [55, с. 85]. Узагальнене вираження конкретних МЗ у межах однієї МО формує тип мотиваційного значення (ТМЗ) [174, с. 12]. Таким чином, класифікуємо фітономени за ПН, МО та ТМЗ.
Для найменування корисних рослин в українських східнослобожанських говірках домінантними є три ПН: за ознакою - 64,5% від загальної кількості всіх одномотивованих номенів, за властивістю - 23,5% та за функцією - 12,0%.
ПН і МО, які використовуються діалектоносіями для найменування корисних рослин, однакові в різних наріччях української мови. Різниця між окремими наріччями, говорами або говірками полягає не в якісному складі ПН і МО, а в кількісному розподілі назв за ними [57, с. 6]. Так, у степових говірках української мови за ознакою номінуються 75,0% рослин, за властивістю - 14,0%, за функцією - 11,0% [Моск, с. 32]; у західнополіських говірках української мови група фітономенів, що мотивується ознакою, становить 54,3%, властивістю - 31,5%, функцією - 14,2% [133, с. 150-153].
2.1.1. Номінація корисних рослин за їх ознаками. ПН флорооб'єктів за ознакою є найдавнішим, відображає первісні знання людини про світ [Моск, с. 33] та формується на основі п'яти МО, як-от: особливості морфологічної будови рослини - 53,1% від загальної кількості одномотивованих фітономенів, колір (забарвлення) - 5,9%, смак, запах і звук - 5,5%. У степових та західнополіських говірках фітономени, мотивовані морфологічними особливостями, становлять відповідно 61,5% та 36,5% від загальної кількості одномотивованих фітономенів [Моск, с. 45, 52, 80, 93-104, 110-117; 133, с. 150-152], кольором (забарвленням) - 6,0% та 9,1% [Моск, с. 34; 133, с. 150-152], смаком, запахом і звуком - 4,8% та 8,7% [Моск, с. 54-55, 57; 133, с. 150-152]. Наведені статистичні дані підтверджують більшу спорідненість східнослобожанських говірок із степовими, аніж