РОЗДІЛ 2
Військово-організаційні питання в документах ОУН
2.1. Офіційно-документна база діяльності ОУН з військових питань
Розглядаючи документну базу ОУН, можна стверджувати що вона створювалася таким чином, що підготовка і ведення тогочасних документів перекликаються із сучасними вимогами до складання і функціонування офіційних джерел. Тому логічним буде вивчення і порівняння документів ОУН в процесі їх творення та використання.
У багатовіковій історії України збройна боротьба народу за незалежність і соборність є однією із найяскравіших сторінок. За своїми масштабами і суспільно-політичною значимістю діяльність ОУН була феноменом історії і по праву зайняла помітне місце серед визвольних процесів Європи.
"Доба в якій ми живемо, безмірно велика. Це одна з тих революційних епох, які простягаються на цілі десятиліття, і в якій кується новий світ і нова людина. У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії.
Як учить нас досвід цілих українських поколінь, добитися віднови Самостійної Соборної Української Національної держави на всіх просторах життя українського народу можемо тільки революційними, ніколи ж еволюційними, шляхами" [178, с.263].
Що ж до історії ОУН, то документну, достовірну оцінку подій 1929-1939 рр. можуть показати тільки офіційні документи, які мають цільове призначення повідомлення та виконання, при чому більшість з них носять характер обов'язковості. Орієнтуючись на класифікаційні ознаки офіційних джерел, можемо з'ясувати важливість того чи іншого оунівського документу, побачити його відповідність загальній типологічній структурі.
Cукупність творів друку - офіційна література, потребує (обґрунтування) визначення типу цієї літератури. Виділення великого масиву видань у самостійний тип здійснюється на основі типологічних ознак: цільове призначення, читацька адреса, характер інформації.
Поклавши в основу цей принцип, можна сформулювати: офіційна література - твори друку, що історично склалися у сукупність, які об'єднані спільністю соціальної функції і предмету.
В якості ще однієї ознаки використовується читацька адреса, але в даному випадку вона забезпечує не задоволення запитів споживачів, а інтереси держави чи організації. Тобто перевага в розробці офіційного документу належить автору (державі, організації, відомству) і оберігається ним. Споживачі виступають виконавцями тих чи інших приписів.
Важливою ознакою, за якою диференціюються всі офіційні видання на види, є характер інформації. За якість такого критерію приймається інколи спосіб викладу інформації, місце видання документа, його назва, офіційний рівень органу чи посадової особи, що підписала документ.
"З погляду теорії класифікації як методу пізнання будь-який різновид родового поняття можна назвати видом" [292, с.17]. Тому, говорячи про види, ми визначаємо їх на основі якоїсь однієї ознаки.
Говорячи про політичну ідеологію, ми знаходимо її вираження в програмах партій, деклараціях, офіційних виступах партійних лідерів і подібних їм документах, що утворюють особливий вид літератури. Специфічним способом відображення політичної свідомості є політичні ідеї сформульовані як конкретні програми політичної боротьби. Ці документи можна назвати офіційна література, або використати визначення правові першоджерела. В подальшій деталізації офіційних джерел виділимо жанри документів. І знову ж таки, для визначення жанру видання необхідно дати характеристику комплексу ознак: структури документа, стилю викладу матеріалу, обсягу документа та ін., що відбуваються всередині типу літератури. Перелік жанрів не можна вважати точно визначеним і завершеним. Характеризуючи документи за особливостями внутрішньої форми: обсягу, структури, стилю викладу матеріалу; цільовим та читацьким призначенням, виділимо такі жанри документів: програма (партії, руху, організації), статут, заява, відозва, доповідь керівника організації, резолюція, постанова; закон, указ, наказ, конституція, постанова, розпорядження, правила, положення.
Таким чином, диференційовано використовуючи типологічні ознаки, можна розробити логічно витриману модель типології офіційних видань: тип літератури - вид видання - жанр видання.
Розглядаючи офіційні видання ОУН, можемо прослідкувати наскільки така організація була значущою і які нормативні та правові документи використовувала у своїй діяльності.
Проблема розробки основ організаційної побудови об'єднання українських націоналістів, що відображена в документах, викликає жвавий інтерес у науковців. Програмні документи ОУН за своєю суттю та завданнями спрямовані на обґрунтування як політичної так і збройної боротьби за створення Української Держави. Це була програма силового вирішення українського питання, реакція на неможливість ведення національної боротьби демократичними засобами в умовах окупації. Як зазначало офіційне видання Проводу Українських Націоналістів (ПУН) "Розбудова нації": "Без попереднього усунення займанців не може сформуватися суверенне державне існування українського народу. А тому - наша визвольна справа передрішує вибір революційного шляху боротьби" [214, с.10]. Власне, поняття "революційний шлях боротьби" характеризує зміст національної концепції розв'язання українського питання.
Процес створення теоретичної програми українських націоналістів пройшов декілька етапів. Перший припадає на період об'єднавчих процесів у націоналістичному середовищі Краю та діаспори 1927-1929 рр. Консолідація націоналістів відбулася через першу (1927 р.) та другу (1928 р.) Конференції націоналістів. Розробки стратегії вирішення українського питання знаходимо в постановах та рішеннях цих конференцій [61, с.114].
Другий етап займають події Конгресу українських націоналістів - з 27 січня по 3 лютого 1929 року. Саме цей період характеризується теоретичним наповненням концепції боротьби за розв'язання українського питання - через постанови Конг
- Київ+380960830922